Постанова № 75270366, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/22291/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Каменській Т.О.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 23.04.2018 ( повне рішення складено 03.05.2018)

у справі №910/22291/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоксар"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Міністерство фінансів України

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Національний банк України

про розірвання договору поруки

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання з 27.10.2016 договору поруки № 4Ф13555И/П від 20.10.2016.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоксар" зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Ф13555И від 11.09.2013, № 4Ф13556И від 12.09.2013, № 4Ф13765И від 25.11.2013, № 4Ф14143И від 17.02.2014 договору поруки № 4Ф13555И/П від 20.10.2016, не виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі позивачу права вимоги до боржника з огляду на виконання позивачем, відповідно до платіжних доручень від 21.10.2016 № 2345, № 2346, № 2347 та № 2348, зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоксар" перед відповідачем за вказаними кредитними договорами.

Рішенням Господарського суду міста Києві від 23.04.2018 у справі №910/22291/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що виникнення цивільних прав та обов'язків внаслідок виконання позивачем умов договору поруки, не обумовлено настанням такої обставини як вручення поручителю документів, з огляду на що відсутні правові підстави вважати, що невиконання кредитором обов'язку передати документи є істотним порушенням договору внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору в порядку ст. 188 Господарського кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято без дослідження всіх обставин справи, всупереч дійсним обставинам, а також без врахування умов договору поруки та норм чинного законодавства України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з договором поруки в частині передання посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права кредитора та звернутись за захистом своїх прав як до боржника та застосводавців так і до суду, оскільки у будь-якому випадку існує необхідність підтвердити зобов'язання відповідними документами

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

В судові засідання представники третіх осіб не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзивів, заперечень на апеляційну скаргу не надавали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4Ф13555И/П (далі - Договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоксар" своїх зобов'язань за кредитними договорами від 11.09.2013 № 4Ф13555И, від 12.09.2013 № 4Ф13556И, від 25.11.2013 № 4Ф13765И та від 17.02.2014 № 4Ф14143И, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пункту 2 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункту 5 цього договору.

У пункті 7 Договору зазначено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (пункт 8 Договору).

За умовами пункту 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до пункту 14 Договору дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" було сплачено на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" грошові кошти у розмірі 9151673 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2348 від 21.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань за кред.договору №4Ф14143И від 17.02.2014 згідно договору поруки №4Ф13555И/П від 20.10.2016 Без ПДВ", № 2347 від 21.20.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань за кред.договору №4Ф13765И від 25.11.2013 згідно договору поруки №4Ф13555И/П від 20.10.2016 Без ПДВ", № 2346 від 21.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань за кред.договору №4Ф13556И від 12.09.2013 згідно договору поруки №4Ф13555И/П від 20.10.2016 Без ПДВ" та № 2345 від 21.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань за кред.договору №4Ф13555И від 11.09.2013 згідно договору поруки №4Ф13555И/П від 20.10.2016 Без ПДВ".

Звертаючись із даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" зазначає, що відповідно до пункту 10 договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання. Таким чином, позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати з 27.10.2016 договір поруки № 4Ф13555И/П від 20.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу в обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, не будь-яке порушення договору є підставою для його розірвання за рішенням суду, а тільки таке, яке свідчить про неможливість досягнення стороною цілі договору.

в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про істотне порушення з боку відповідача умов договору.

Крім того, частинами 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань. Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. За приписами пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, це є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків між поручителем, як новим кредитором, та боржником (статті 11 Цивільного кодексу України).

Виникнення цих цивільних прав та обов'язків не обумовлено настанням такої обставини як вручення поручителю документів, з огляду на що відсутні правові підстави вважати, що невиконання кредитором обов'язку передати документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, як і вимоги апеляційної скарги, у вказаній справі не підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або невизнання відповідачем його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/22291/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/22291/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/22291/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/22291/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Гаврилюк