Постанова № 75270363, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/20606/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Шубак М.І., свідоцтво НОМЕР_1 від 23.12.2016;

від відповідачів: 1. адвокат Луценко С.О., довіреність № 358 від 30.01.2018,

адвокат Малярчук Т.В., довіреність № 353 від 17.01.2018;2. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018

у справі № 910/20606/17 (суддя Пукшин Л.Г.), повний текст рішення підписаний 19.03.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс"

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс" про визнання права.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" (надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк (надалі - відповідач-1) був укладений договір поруки № 4А11494И/П (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач поручився за виконання зобов'язань ТОВ "Аякс" (надалі - відповідач-2) за кредитними договорами № 4А13446И від 15.07.2013, №4А11494И від 06.12.2011 та № 4А14345И від 25.11.2014. За доводами позивача, останнім було сплачено кошти в розмірі 3 627 729,89 грн. на користь відповідача-1, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати боргу та визнати відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати боргу за вказаними кредитними договорами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 910/20606/17. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Згідно із ч. 1 ст. 268 ГПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17. Завершено підготовчі дії у справі № 910/20606/17. Призначено справу до розгляду на 07.06.2018.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 відкладено розгляд справи № 910/20606/17 на 26.06.2018. Запропоновано Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" завчасно до початку судового засідання подати до Київського апеляційного господарського суду оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірені копії (для долучення до матеріалів справи): - кредитного договору № 4А13446И від 15.07.2013; - кредитного договору № 4А11494И від 06.12.2011; - кредитного договору № 4А14345И від 25.11.2014.

Представником відповідача не надано до Київського апеляційного господарського суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії зазначених в ухвалі від 07.06.2018 документів.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України оголошено перерву у розгляді справи № 910/20606/17 до 10.07.2018. Запропоновано, повторно, Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" завчасно до початку судового засідання подати до Київського апеляційного господарського суду оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірені копії (для долучення до матеріалів справи): кредитного договору № 4А13446И від 15.07.2013; кредитного договору № 4А11494И від 06.12.2011; кредитного договору № 4А14345И від 25.11.2014.

10.07.2018 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява, у якій повідомлено про неможливість надати копії кредитних договорів, які були укладені між першим та другим відповідачем, оскільки позивач не є стороною кредитних договорів та не має їх.

Також 10.07.2018 від першого відповідача через відділ канцелярії суду надійшла заява у відповідь на вимоги ухвали про витруювання доказів, у якій повідомлено, що надати витребувані документи (договори) на даний час немає технічної можливості.

Представники позивача та першого відповідача у судовому засіданні 10.07.2018 не заперечували існування та факт укладення кредитних договорів № 4А13446И від 15.07.2013, № 4А11494И від 06.12.2011, № 4А14345И від 25.11.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 10.07.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники другого відповідача у судове засідання 10.07.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників другого відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.11.2016 між позивачем та першим відповідачем укладено договір поруки № 4А13446И/П

Предметом укладеного договору є надання поруки позивачем перед першим відповідачем за виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4А13446И від 15.07.2013, № 4А11494И від 06.12.2011 та № 4А14345И від 25.11.2014.

Згідно із умовами договору позивач відповідає перед першим відповідачем за виконання обов'язку другого відповідача за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (п. 2). У випадку невиконання другим відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, другий відповідач і позивач відповідають перед першим відповідачем як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів (п. 4). У випадку невиконання другим відповідачем обов'язку п. 1 цього договору, перший відповідач направляє на адресу позивача письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (п. 5). Позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі першого відповідача, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6). У випадку порушення позивачем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, перший відповідач та позивач прийшли до згоди, що перший відповідач має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать позивачу і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7). До позивача, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права першого відповідача за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань другого відповідача перед першим відповідачем за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8). У випадку невиконання позивачем обов'язку другого відповідача за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги першого відповідача, зазначеної в п. 5 цього договору, позивач сплачує на користь першого відповідача пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позивача від виконання зобов'язань за цим договором (п. 9). Перший відповідач зобов'язаний у випадку виконання позивачем обов'язку другого відповідача за кредитним договором передати позивачу впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки другого відповідача за кредитним договором (п. 10). Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами (п. 17).

Позивач у позовній заяві вказує, що ним виконано обов'язок другого відповідача за кредитним договором № 4А13446И. Факт виконання зобов'язання підтверджується платіжним дорученням № 4013 від 09.11.2016 на суму 3 627 729,89 грн.

За таких обставин, позивач просить суд визнати право вимагати від другого відповідача сплати суми боргу за кредитними договорами у розмірі 3 627 729,89 грн, а також визнати відсутнім у першого відповідача права вимагати від другого відповідача сплати суми боргу за кредитними договорами у розмірі 3 627 729,89 грн.

За правовою природою укладений між позивачем та першим відповідачем договір № 4А13446И/П від 04.11.2016 є договором поруки.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із господарським судом першої інстанції, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поруки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, порядок виконання зобов'язань та строк дії договору, а тому відповідно до вимог статей 553, 554, 555, 556 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно із ст. ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Перший відповідач не заперечує факт укладення договору поруки № 4А13446И/П від 04.11.2016, отримання коштів згідно із платіжним дорученням № 4013 від 09.11.2016 від позивача та не подано доказів повернення цих коштів, як помилково перерахованих.

Також, в матеріалах справи відсутні докази звернення першого відповідача до позивача із відповідною письмовою вимогою про порушення другим відповідачем зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У п. 8 договору поруки зазначено, що до позивача, що виконав обов'язки другого відповідача за кредитним договором, переходять всі права першого відповідача за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань другого відповідача перед першим відповідачем за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Позивачем ані до господарського суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду не надано доказів того, що відповідачами не визнаються або оспорюються обставини щодо сплати позивачем на користь першого відповідача коштів у розмірі 3 627 729,89 грн. в рахунок погашення заборгованості другого відповідача.

Сам по собі факт невиконання боржником вимоги кредитора про сплату заборгованості не є доказом невизнання або оспорення боржником існування у кредитора відповідного права вимоги (оскільки таке невиконання може бути зумовлено не лише наявністю заперечень щодо факту існування заборгованості, а й зокрема, відсутністю у боржника грошових коштів, наявністю форс-мажорних обставин тощо).

За змістом статей 14, 15, 16 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Аналогічні положення містяться в статтях 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.02.2018 у справі № 910/14340/17, від 20.02.2018 у справі № 910/14424/17, від 10.04.2018 у справі № 910/14513/17.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Права позивача у спірних правовідносинах відповідачем порушені не були, отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі 910/20606/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/20606/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

4. Матеріали справи № 910/20606/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко