Постанова № 75270333, 13.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

13.07.2018 справа №905/159/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача) суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львівна рішення господарського судуДонецької областівід 16.05.2018 (повний текст складено та підписано 21.05.2018)у справі № 905/159/18 (суддя Сковородіна О.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львівдо Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріупольпростягнення 21 679,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів (Позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення 21 679,10 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник вважав, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, визнані встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінено всі наявні в матеріалах справи докази, у зв’язку з чим судом зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме рішення прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність доказів, які обґрунтовують позовні вимоги, оскільки факт наявності комерційної несправності у вагоні №56194475 підтверджується актом загальної форми ст.Клепарів №5136, в якому зазначено, що у передній частині вагону відсутні розпірні рами. Наведене, на думку Позивача, є порушенням Відповідачем вимог пункту 7.5.3 Технічних умов розміщення і кріплення вантажу глави 3 Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Крім того, щодо питання виявлення комерційної несправності саме на ст.Клепарів, апелянт наголошує, що: несправність виявлена, перш за все, за рахунок засобів відео нагляду; на станції діють посилені вимоги до безпеки руху поїздів та вагонів, встановлений додатковий контроль за відправленням вагонів з вантажем.

Разом з іншим, Позивач стверджує, що факт усунення комерційної несправності підтверджений актами загальної форми станції Скнилів від 23.07.2017р. №2226, від 31.07.2017р. № 2349, а також калькуляцією виправлення комерційного браку у вагоні №56194475 по станції Скнилів від 31.07.2017р.

Від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу за змістом якого останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Зокрема, Відповідач зазначив, що Позивачем не доведено, що виявлений залізницею комерційний брак у даному випадку виник з його вини, а також доказів того, що при прийнятті вантажу на станції відправлення, комерційний брак мав прихований характер.

Ухвалою судової колегії від 27.06.2018 розгляд апеляційної скарги визначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

– відправлення 15.07.2017р. зі станції Сартана Донецької залізниці Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Комбінат Азовсталь” (далі – відправник) на станцію Чиєрна- над- Тисою ЖРС за залізничною накладною №51025070 у вагоні №56194475 вантажу – сляби.

– виявлення комерційної несправності у вагоні №56194475 а саме: відсутність розпірних рам в передній і задніх частинах вагона, про що станцією Клепарів складено акт загальної форми №1528 від 22.07.2017р.

– складання працівниками Позивача на станції Клепарів та Скнилів актів загальної форми №5136 від 23.07.2017р., №1528 від 22.07.2017р., № 1924 від 23.07.2017р., №2226 від 23.07.2017р., №2349 від 31.07.2017р., та калькуляції виправлення комерційного браку від 31.07.2017р. за змістом яких вбачається, що при огляді вагону №56194475 виявлено, відсутність розпірних рам, що є порушенням додатку 3 гл.3 пункт 7.5.3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі –УМВС).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Предметом розгляду справи №905/159/18 є стягнення Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” платежів за затримку вагону у сумі 21 679,10 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у суді першої інстанції, посилався на те, що завантаження слябів у вагон №56194475 здійснено Відповідачем засобами відправника, при цьому вантаж у вагоні був розміщений та закріплений згідно затвердженого залізницею креслення, номер якого був вказаний в графі “З” залізничної накладної № 51025070. Більше того, у графі “З” залізничної накладної № 51025070 були чітко визначені кількість та розмір реквізитів кріплення (розпірних рамок) та у графі 15 зазначена їх вага. Правильність внесення відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення Сартана вантаж у вагоні №56194475 до перевезення у міжнародному залізничному сполученні був прийнятий залізницею без будь-яких зауважень та заперечень, у тому числі і щодо кріплення вантажу у вагоні. Відповідач вважає, що комерційна несправність у вигляді відсутності кріплення у вагоні №56194475 виникла під час перевезення внаслідок незабезпечення збереження кріплення залізницею або крадіжки розпірних рамок. Посилаючись на відсутність належного документального оформлення вартості робіт розрахованих на підставі актів загальної форми №1924 від 23.07.2017р. та №2349 від 31.07.2017р., а також відсутність доказів на підтвердження здійснення їх з вини Відповідача, просив відмовити у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з мотивів недоведеності Позивачем того, що виявлений залізницею комерційний брак у даному випадку виник з вини Відповідача, та відсутності доказів того, що зазначений брак має прихований характер та не міг бути виявлений при прийнятті вантажу на станції відправлення Сартана.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.2 ст.306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

За приписами ч.1 ст.23 названого Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно зі ст.4 Статуту перевезення залізницями вантажів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до параграфу 3 ст.14 УМВС, договір перевезення оформляється залізничною накладною. Одночасно з пред’явленням вантажу до перевезення відправник до кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану залізничну накладну.

За приписами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. До вказаного додатку, зокрема, включені й сляби (заготовки стальні) код єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів 31407.

Пунктом 1 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р., встановлено що, вантажі до перевезення приймаються за наявності місячного плану або дозволу на перевезення, оформленого відповідно до Правил планування перевезень вантажів. Відправники можуть пред'являти вантажі до перевезення на місцях загального й незагального користування.

Приписами пункту 3 названих Правил визначено, що вантажі, що потребують тари для збереження їх від утрати, псування або пошкодження при перевезенні, повинні пред'являтися до перевезення у справній тарі, яка відповідає стандартам або технічним умовам, а вантажі, на тару і упакування яких стандарти та технічні умови не встановлено, - у справній тарі, що забезпечує їх збереження. Упаковка, в якій вантаж пред'являється до перевезення, не повинна завдавати шкоди рухомому складу, залізничній колії й навколишньому середовищу.

Відправник несе відповідальність за пред'явлений до перевезення вантаж у нестандартній і неякісній упаковці.

Якщо при зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, то відправник зобов'язаний на вимогу станції привести тару або упаковку у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію.

Відправник зобов'язаний на вимогу станції пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Відповідно до п.20 Правил приймання вантажів до перевезення, навантаження вагонів здійснюється згідно з правилами розміщення і кріплення вантажів, правилами перевезення вантажів із забезпеченням безпеки руху, схоронності вантажів і безпечного виконання вантажних робіт.

Згідно з приписами п.26 вказаних Правил забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, та в інших випадках, передбачених Правилами перевезення окремих видів вантажів.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення унормовано, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

З огляду на те, що сляби (заготовки стальні) перевозяться залізницею у вагонах відкритого типу, вантаж, завантажений Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” за залізничною накладною № 51025070 у вагон №56194475 мав прийматися до перевезення представниками залізниці 15.07.2017р. на станції Сартана шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення.

Відповідно до відомостей, зазначених в графі 3 залізничної накладній № 51025070, вантаж у вагоні №56194475 був розміщений та закріплений у відповідності до креслення №059497-2МЧ від 05.09.2012р. У цій графі залізничної накладної також визначені кількість та розмір реквізитів кріплення (розпірних рамок), а у графі 15 зазначена їх вага – 219 кг.

Правильність внесення відомостей до накладної № 51025070 підтвердив своїм підписом представник відправника в графі 26. На станції відправлення Сартана вантаж у вагоні №56194475 до перевезення у міжнародному залізничному сполученні був прийнятий залізницею без будь-яких зауважень та заперечень, у тому числі і щодо кріплення вантажу у вагоні.

Одночасно, відповідно до параграфу 2 ст. 12 УМЗВС, залізниця має право перевіряти правильність відомостей та заяв, вказаних відправником в накладній .

Якщо в результаті перевірки вантажу, здійсненої в напрямку прямування або на станції призначення, виявиться, що відомості, зазначені в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка проводила перевірку, повинна про це скласти комерційний акт у відповідності зі ст. 18 УМЗВС та зробити відмітку про акт у накладній в графі комерційний акт.

Проте, у залізничній накладній такий надпис відсутній.

До того ж, як вірно зазначено місцевим господарським судом, комерційна несправність, встановлена 22.07.2017р. на станції Клепарів (відсутність розпірних рам у передній і задніх частинах вагона), не є прихованою комерційною несправністю. Згідно приписів пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відсутність кріплення слябів мала бути виявлена працівниками залізниці при прийнятті вантажу 15.07.2017р. у вагоні №56194475 і, які наслідок, залізниця згідно пункту 20 названих Правил не мала приймати вантаж до перевезення.

Таким чином, вантаж у вагоні №56194475 Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” був розміщений за правилами розміщення і кріплення вантажів. На момент прийняття залізницею вагону №56194475 до перевезення та складення залізничної накладної № 51025070 комерційна несправність у частині кріплення вантажу була відсутня.

Разом з тим, судова колегія вважає доречними зауваження господарського суду Донецької області про те, що на шляху прямування від станції Сартана Донецької області до станції Клепарів Львівської області (станції затримання) вагон №56194475 прослідував більше ніж 1400км, зокрема, через пункти комерційного огляду поїздів і вагонів (ПКО) на станції Волноваха РФ “Донецька залізниця”, стиковій станції передачі вагонів РФ “Донецька залізниця” РФ “Придніпровська залізниця” Камиш-Зоря, стиковій станції передачі вагонів РФ “Придніпровська залізниця” РФ “Львівськам залізниця”, однак жодних комерційних несправностей в кріпленні вантажу (у тому числі, відсутності розпірних рам) у вагоні №56194475 перевізником виявлено не було.

Щодо питання виявлення комерційної несправності саме на ст.Клепарів, апелянт наголошує, що: несправність виявлена, перш за все, за рахунок засобів відео нагляду; на станції діють посилені вимоги до безпеки руху поїздів та вагонів, встановлений додатковий контроль за відправленням вагонів з вантажем. Однак, такі посилання скаржника жодним чином не спростовують правомірність викладених вище доводів суду першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи факт приймання залізницею вантажу на станції відправлення у спірному вагоні без зауважень щодо кріплення вантажу та недоведеність Позивачем наявності вини Відповідача у виникненні браку, з огляду на відсутність доказів того, що комерційний брак мав скритий характер, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що виникнення комерційної несправності сталося внаслідок незабезпечення збереження перевізником кріплень вантажу у вагоні №56194475, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2018 у справі № 905/159/18 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2018 у справі № 905/159/18– залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3