Рішення № 75270225, 11.07.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Справа № 925/755/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

від відповідача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси

до приватного акціонерного товариства “Сільпо Рітейл”, м. Вишневе,

Києво-Святошинського району, Київської області

про стягнення 115 329 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася Черкаська міська рада до приватного акціонерного товариства “Сільпо Рітейл” про стягнення з відповідача 115 329 грн. 52 коп. збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 липня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року провадження у справі №925/755/17 зупинено до закінчення розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області справи №369/8413/17 та набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 травня 2018 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи по суті на 27 червня 2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 червня 2018 року було оголошено перерву до 11 липня 2018 року на 14 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01 серпня 2017 року (а.с. 104-106) та зазначав, що відповідачем вживалися всі необхідні заходи щодо укладення договору оренди землі.

Крім того відповідач зазначав, що правове регулювання порядку сплати плати за землю визначене в Податковому кодексі України в 2014-2016 роках відрізнялося. В 2014 та 2015 роках земельний податок сплачувався в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в 2016 році – 3%.

Розрахунок збитків з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ є необґрунтованим, оскільки норми Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Відповідач не завдавав збитків позивачу та у його діях відсутня вина в тому, що не було своєчасно укладено договір оренди землі.

Також у додаткових поясненнях відповідачем заявлено про сплив загальної позовної давності щодо частини вимог, а також представник відповідача вказав про сплату товариством 105 883 грн. 95 коп. земельного податку в спірному періоді.

Представник відповідача також заперечував щодо застосування позивачем при розрахунку збитків подвійної облікової ставки НБУ, оскільки санкція у вигляді подвійної облікової ставки НБУ застосовується лише за порушення договірних взаємовідносин, в частині порушення грошових зобов’язань.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 липня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/755/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 115 329 грн. 52 коп. завданих внаслідок безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст. 22 ЦК України, ст. ст. 124, 156, 157 ЗК України та зазначав, що земельна ділянка площею 0,2200 га по вул. Ярославській, 9/1 в м. Черкаси використовується відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства. Документи, що посвідчують право власності або право користування земельної ділянки за період з 01 березня 2014 року по 08 лютого 2017 року у відповідача відсутні, чим спричинено позивачу збитки. При цьому позивач вказував, що рішенням міської ради від 04 листопада 2014 року відповідача було зобов’язано укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 06 вересня 2012 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за приватним акціонерним товариством “Сільпо Рітейл” на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 9/1, на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ115792 від 17 серпня 2012 року.

Рішенням Черкаської міської ради №2-269 від 04 листопада 2014 року відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Ярославській, 9/1.

Пунктом 2 зазначеного рішення відповідача було зобов’язано укласти з позивачем договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю.

У липні 2015 року відповідач звернувся до Черкаської міської ради із заявою про погодження документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та надання її в оренду, що розташована за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 9/1.

Рішенням Черкаської міської ради №2-212 від 04 лютого 2016 року “Про надання приватному акціонерному товариству “Сільпо Рітейл” земельної ділянки в оренду по вул. Ярославській,9/1” було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2200 га приватному акціонерному товариству “Сільпо Рітейл” по вул. Ярославській,9/1.

Надано відповідачу в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,2200 га під нежитлову будівлю критого ринку з прибудовами за рахунок земель приватного акціонерного товариства “Фоззі”.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов’язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об’єкти нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Частиною 2 ст. 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з п.п.1 п. “б” ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Як зазначалося вище, рішенням Черкаської міської ради №2-212 від 04 лютого 2016 року надано відповідачу земельну ділянку площею 0,2200 га по вул. Ярославській,9/1 в оренду на 49 років під нежитлові приміщення за рахунок земель приватного акціонерного товариства “Фоззі”.

Вищевказаним рішенням було зобов’язано відповідача укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення (п. 4.1. рішення).

Водночас п. 2 рішення Черкаської міської ради №2-269 від 04 листопада 2014 року було зобов’язано відповідача укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Ярославській,.9/1 у м. Черкаси за час фактичного користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Рішення Черкаської міської ради №2-269 від 04 листопада 2014 року чинне та у встановлений законом порядок не скасовано.

Управлінням земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради було підготовлено проект договору оренди землі та направлено його відповідачу.

21 грудня 2016 року відповідач отримав проект договору оренди землі.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09 лютого 2017 року №268 відповідач продав приватному підприємству “Черкасбуд-Плюс” нерухоме майно (нежитлову будівлю) по вул. Ярославській, 9/1 в м. Черкаси.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом встановлено і даний факт не заперечується сторонами, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою у вказаний позивачем період, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належало відповідачу.

Як вже зазначалося вище міською радою 04 листопада 2014 року за наслідками розгляду заяви відповідача було надано останньому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою.

Тобто, відповідач на протязі двох років з моменту придбання об’єкту нерухомості не звертався до позивача з приводу оформлення документів на право користування землею.

Водночас судом встановлено, що відповідач в порушення свого зобов’язання передбаченого п.2. рішення міської ради від 04 листопада 2014 року, договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) з позивачем також не укладав.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач мав об’єктивні перешкоди для виконання свого обов’язку.

Отже, відповідач не довів суду, що не міг своєчасно оформити право користування земельною ділянкою, зокрема, укласти договір оренди землі із незалежних від його волі причин в період з 06 вересня 2012 року по 01 березня 2014 року, та як наслідок не довів відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. “д” ч. 1 ст. 156 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N284 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно із п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Актом про визначення збитків власнику землі від 22 лютого 2017 року №9-2017 було визначено збитки у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування приватним акціонерним товариством “Сільпо Рітейл” земельною ділянкою по вул. Ярославській,9/1 за період з 01 березня 2014 року по 08 лютого 2017 року в розмірі 115 329 грн. 52 коп.

Зазначений акт затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25 квітня 2017 року №435 (а.с. 14).

Слід зазначити, що відповідачем вищевказане рішення було оскаржено до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року зі справи №369/8413/17 відмовлено у задоволенні позову приватного акціонерного товариства “Сільпо Рітейл” до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 25 квітня 2017 року за №435.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року вищевказане рішення залишено без змін.

Тобто, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25 квітня 2017 року за №435, яким було затверджено акт комісії, на момент розгляду справи в суді є чинним.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину останнього. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства суд дійшов до наступних висновків:

Відповідач, будучи власником об’єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, був користувачем цієї земельної ділянки.

Відповідач не виконав свого обов’язку щодо укладення договору про оренду землі.

Отже, відповідач протягом усього періоду, за який нарахована стягувана сума збитків, фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності у нього оформленого у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на цю земельну ділянку і не сплачував до бюджету м. Черкаси орендну плату за землю, а позивач відповідно не одержував доходи від орендної плати за користування нею відповідачем.

Протиправна поведінка відповідача полягала у невиконанні ним свого обов’язку щодо укладання договору передбаченого рішенням органу місцевого самоврядування чи належного оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку саме з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування позивачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку.

Причинний зв'язок між завданими позивачу збитками та протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав доходи від орендної плати за землю.

Відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні позивачу збитків, оскільки не довів, що з дня виникнення у нього права власності на об’єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, вжив усіх залежних від нього заходів щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

Таким чином, у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків.

У розрахунку стягуваної суми збитків позивач правильно застосував мінімальну ставку орендної плати за землю – 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, застосування позивачем для визначення суми збитків коефіцієнту у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на початок кожного звітного періоду не ґрунтується на чинному законодавстві.

Як вже зазначалося вище з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України неодержаними доходами є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, міг би реально одержати від відповідача орендну плату за землю у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації без коефіцієнтів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на початок кожного звітного періоду.

Застосування вказаних коефіцієнтів у розрахунку збитків по суті є нарахуванням неустойки на збитки, що суперечить чинному цивільному законодавству.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.17) сума завданих позивачу збитків за період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року складає 35 676 грн. 42 коп., за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 61 717 грн. 55 коп., за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 99 496 грн. 42 коп., а за період з 01 січня 2017 року по 08 лютого 2017 року – 8 081 грн. 95 коп.

Проте, з урахуванням вищенаведених висновків суду, збитки слід було розраховувати наступним чином:

3% від 1 286 812 грн. 00 коп. складає 38 604 грн. 36 коп. в рік, а тому відповідно в місяць – 3 217 грн. 03 коп.

За період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір збитків складає 32 170 грн. 30 коп.

3% від 1 607 228 грн. 19 коп. складає 48 216 грн. 84 коп. в рік.

Тобто з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року розмір збитків складає 48 216 грн. 84 коп.

3% від 2 303 158 грн. 00 коп. складає 69 094 грн. 74 коп. в рік, а тому за 2016 рік розмір збитків становить вказану суму.

3% від 2 441 347 грн. 48 коп. складає 73 240 грн. 42 коп. в рік, в місяць – 6 103 грн. 37 коп.

За період з 01 січня 2017 року по 08 лютого 2017 року розмір збитків складає 7 629 грн. 23 коп. (6 103 грн. 37 коп. + 1 525 грн. 86 коп. (217 грн. 98 коп. орендна плата за 1 день*7 днів лютого)).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, загальний розмір збитків за період з 01 березня 2014 року по 08 лютого 2017 року складає 157 111 грн. 11 коп.

Як зазначалося вище, відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Станом на 26 червня 2017 року – день подання позивачем позову до суду трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення збитків у сумі 12 331 грн. 84 коп. (за період з 01 березня 2014 року по 25 червня 2014 року)) сплив, оскільки позивач станом на 26 червня 2014 року знав про порушення відповідачем його права у вказаний період часу на одержання орендної плати за землю та мав можливість своєчасно розрахувати збитки, затвердити акт комісії та відповідно звернутися до суду в межах позовної давності.

Позивач причин пропущення ним позовної давності не вказав, а тому господарський суд вважає, що у даному випадку причини пропущення строку позовної давності за вимогою про стягнення 12 331 грн. 84 коп. збитків, нарахованих за період з 01 березня 2014 року по 25 червня 2014 року не є поважними, а це означає, що в цій частині позовних вимог у позові слід відмовити через сплив позовної давності.

Позивач в позові вказував, що відповідач сплачував в період 2014-2016 роки земельний податок в загальному розмірі 89 642 грн. 82 коп., а саме:

- за 2014 рік на суму 24 261 грн. 88 коп.;

- за 2015 рік на суму 30 303 грн. 08 коп.;

- за 2016 рік на суму 74 897 грн. 78 коп.

Що в загальному розмірі складає 129 462 грн. 74 коп.

Тобто позивачем в розрахунку було допущено помилку, а також не було враховано сплату відповідачем податку за землю у 2017 році.

Позивачем під час визначення розміру збитків було враховано сплачені відповідачем суми до бюджету лише в розмірі 89 642 грн. 82 коп.

Водночас, матеріалами справи підтверджується. що відповідачем було сплачено земельного податку в загальному розмірі 105 884 грн. 95 коп., що підтверджується копіями декларацій по платі за землю за 2014-2017 роки, а також підтвердженням ДПІ у м. Черкаси про відсутність у товариства заборгованості зі сплати податку.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного стягненню підлягає 38 894 грн. 32 коп. збитків за період з 26 червня 2014 року по 08 лютого 2017 року, в решті вимог про стягнення 64 103 грн. 36 коп. збитків в позові слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням, а про стягнення 12 331 грн. 84 коп. збитків слід відмовити у зв’язку з пропуском позовної давності.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Сільпо Рітейл”, вул. Промислова, 5, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, ідентифікаційний код 33870708 на користь Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького,36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 – 38 894 грн. 32 коп. збитків та 583 грн. 34 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 липня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович