Постанова № 75266989, 10.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1078/17

Провадження № 22-ц/779/698/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Малєєва А.Ю., Фединяка В.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника ТОВ «Кредитні ініціативи» -

ОСОБА_2, представника ПАТ «Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк» -

ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 –

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним п. 3018 реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо переуступки вимоги по заборгованості ОСОБА_4 та виключення його з реєстру позичальників, за апеляційною скаргою представника ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Галицького районного суду, ухвалене головуючим суддею Максимчиним Ю.Д. 19 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з позовом про визнання недійсним п. 3018 реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо переуступки вимоги по заборгованості ОСОБА_4 та виключення його з реєстру позичальників. Позовні вимоги були мотивовані тим, що його в порушення умов кредитного договору №316 від 18.03.2008 року належним чином не було повідомлено про наявність укладеного договору переуступки вимоги по кредитній заборгованості ОСОБА_4 При цьому, зазначав позивач його письмово не було повідомлено ні про відступлення прав за основним зобов’язанням та іпотечним договором, ні про грошову вимогу, яка підлягає виконанню, ні про фактора , якому має бути здійснено платіж, ні про нові банківські реквізити. Більш того, вказував позивач, при укладенні договору про відступлення прав вимоги по заборгованості ОСОБА_4 від 17.12.2012 року були відсутні відомості про передачу новому кредитору первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту на його ім’я, в тому числі заява про видачу кредиту, розрахункові чеки, меморіальні ордери. Крім того, згідно протоколу правління ПАТ «Промінвестбанк» від 14.12.2011 року, Банком було списано як безнадійну заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором у розмірі 42 017 грн за процентами та 262 500 грн за тілом кредиту, рахунки за якими були закриті 08.09.2012 року. Посилаючись на вищенаведене, а також на те, що нарахування по кредитному договору більше не проводилось, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду від 19 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено визнати п.3018 реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо переуступки вимоги по заборгованості ОСОБА_4 недійсним та виключити п.3018 з реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та наданих доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що неповідомлення позичальника про факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки наявність чи відсутність повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні не звільняє позичальника від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, а лише надає йому право виконувати дане зобов’язання первісному кредитору. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що факт відступлення ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитним договором, наявність заборгованості ОСОБА_4 за вказаним договором та факт отримання ним повідомлення про зміну кредитора встановлені рішенням Галицького районного суду від 22.05.2017 року, яке набрало законної сили 11.07.2017 року, а тому дані обставини не підлягають доказуванню. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що договір відступлення права вимоги від 17.12.2012 року було підписано між двома юридичними особами, які досягнули згоди щодо усіх істотних умов, і позивач не є стороною вказаного договору. При цьому, зазначає представник ТОВ «Кредитні ініціативи», в позовній заяві ОСОБА_4 не зазначив та не підтвердив належними доказами, які саме його права було порушено при укладені Договору відступлення прав вимоги. Апелянт також звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не дано належної оцінки факту пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки про наявність договору про відступлення права вимоги ОСОБА_4 дізнався не 29.10.2015 року, як зазначав у позовній заяві, а 03.09.2013 року, тобто після постановлення Галицьким районним судом ухвали про заміну стягувача у справі про стягнення з нього кредитної заборгованості на ТОВ «Кредитні ініціативи», і про розгляд даної справи позивач був належним чином повідомлений. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

У надісланому на адресу суду відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив. Додатково, крім наведених раніше у позовній заяві пояснень, позивач зазначив, що про наявність Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року він дізнався лише у листопаді 2015 року після одержання позовної заяви від 29.10.2015 року про стягнення з нього заборгованості. А тому строки позовної давності він не пропустив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представники ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» апеляційну скаргу з вищенаведених мотивів підтримали.

Представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про зміну умов кредитного договору, зокрема про зміну кредитора. Також суд першої інстанції вважав, що у зв’язку із відсутністю в матеріалах справи доказів оплати новим кредитором первісному кредитору ціни продажу кредитного портфелю, договір про відступлення прав вимоги по заборгованості ОСОБА_4 не може вважатись чинним. Крім того, однією із підстав визнання частково недійсним спірного договору відступлення прав вимоги, на думку суду першої інстанції, є наявність розбіжностей у розрахунках кредитної заборгованості ОСОБА_4 та відсутність первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. Однак, погодитись із цими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не може з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним пункту 3018 реєстру позичальників до договору про відступлення права вимоги, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 17 грудня 2012 року.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Із змісту вищезазначеного вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16 та постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року у справі №61-1091св18.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №316 на суму 300 000 грн, зі сплатою 17% річних та кінцевим терміном повернення 16 березня 2018 року (а.с.9-13).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними зобов’язаннями, в тому числі й за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_4 (а.с.16-27). Згідно витягу з реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року у ОСОБА_4 станом на 17.12.2012 року перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» існувала заборгованість, яка складалась із тіла кредиту у розмірі 262 500 грн та з відсотків у розмірі 45814,26 грн (а.с.27).

При цьому, апеляційний суд зауважує, що рішенням Галицького районного суду від 22 травня 2017 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року, з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто заборгованість за вищезазначеним договором кредиту у розмірі 437 765,15 грн. Дане рішення суду на час вирішення спору перебуває у законній силі, а тому посилання позивача ОСОБА_4 на те, що заборгованості перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та в подальшому перед ТОВ «Кредитні ініціативи» у нього немає, апеляційним судом не може бути прийнято до уваги.

Посилання позивача на те, що заборгованість за кредитним договором була списана як безнадійна, а тому він не повинен сплачувати кредитну заборгованість, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки така обставина не уможливлює пред’явлення кредитором в подальшому відповідної позовної вимоги.

Що ж стосується висновку суду першої інстанції про те, що однією із підстав визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги є неналежне повідомлення позивача про зміну кредитора, то, на думку апеляційного суду, він є помилковим. Адже, по-перше, із змісту ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним. А по-друге, факт письмового повідомлення ОСОБА_4 про відступлення права вимоги та зміну кредитора у кредитному зобов’язанні встановлено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі №341/1976/15-ц, яке було долучено представником ТОВ «Кредитні ініціативи» до матеріалів справи.

Апеляційний суд також зауважує, що відсутність в матеріалах справи доказів оплати ціни продажу кредитного портфеля, а також первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення ОСОБА_4 не є підставою визнання недійсним спірного договору відступлення права вимоги, оскільки даний договір було укладеного між двома юридичними особами і ними оспорено не було.

Більш того, на думку апеляційного суду, позивачем ОСОБА_4 не було доведено, яке його суб’єктивне право було порушено, не визнано чи оспорюється, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання спірного правочину недійсним.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути залишено без змін. Це рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 у зв’язку із його необґрунтованістю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Галицького районного суду від 19 березня 2018 року в даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним п. 3018 реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо переуступки вимоги по заборгованості ОСОБА_4 та виключення його з реєстру позичальників відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: А.Ю. Малєєв

ОСОБА_6