Ухвала суду № 75266896, 12.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа 629/3704/18

Номер провадження № 2/629/1387/18

У Х В А Л А

12 липня 2018 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Смірнова Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що він на підставі договору купівлі – продажу від 30.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 30.09.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1842 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. б.Хмельницького, б. 28. За даною адресою окрім нього також зареєстровані: дружина ОСОБА_4, та колишня дружина ОСОБА_2 З березня 2013 року відповідач у вказаному будинку не проживає, участі у сплаті комунальних платежів не приймає, не несе витрати по утриманню житла та не приймає участі у побуті. На його неодноразові звернення до відповідача з проханням добровільно знятися з реєстраційного обліку, він отримує відмови. В зв’язку з цим позивач не має можливості оформили субсидію, оскільки не має можливості надати у відділ субсидії довідку про доходи відповідача, тому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Б.Хмельницького, б. 28. Також позивачем надано суду клопотання в якому вона просить звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання посилається на незадовільний майновий стан, зазначає, що сплата судового збору позбавляє його можливості доступу до правосуддя, оскільки він є інвалідом 3 групи, отримує пенсію, якої вистачає лише для сплати комунальних платежів та забезпечення мінімального харчування, необхідного для підтримання життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз'яснено у цій постанові, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Закон України «Про судовий збір» у ст. 8 передбачає підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку в Лозівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та одержує пенсію в розмірі 3267 гривень. Позивач має дружину, з якою проживає разом. Позивачем не додано до позовної заяви доказів, щодо доходів інших членів сім’ї.

Розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при подачі позову, не перевищує 5% розміру річного доходу позивача.

Враховуючи викладене, суд не убачає у даній справі виключного випадку, на підставі якого можливо звільнити від сплати судового збору.

У зв’язку з чим, суддя відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762 гривні. Крім цього, відповідно до п. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для фізичних осіб розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38053090; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31219206020015; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Крім цього, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

В порушення п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем у позові не зазначені відомості про вжиття ним заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові не зазначено про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); відсутні відомості про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наявність у позовній заяві зазначених вище недоліків, суддя дійшов висновку про те, що її слід залишити без руху, при цьому позивачу, на виконання ухвали, потрібно усунути вищевказані недоліки позову, а також надати квитанцію про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова