Ухвала суду № 75266857, 12.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа 629/3669/18

Номер провадження № 2/629/1375/18

У Х В А Л А

12 липня 2018 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Смірнова Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 08.02.2013 року реєстраційною службою Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області вона є власницею квартири, яка розташована за адресою: м. Лозова, Харківської області, мікрн. 6, б. 2а, кв. 82. В даній квартирі окрім неї також зареєстровані: донька ОСОБА_3, онук ОСОБА_4 та відповідач по справі ОСОБА_2 З 2002 року відповідач у вказаній квартирі не проживає, участі у сплаті комунальних платежів не приймає, не несе будь – яких інших витрат по утриманню житла та не приймає участі у спільному побуті. Позивач ніяких перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням відповідачеві не чинила, за захистом своїх порушених прав на проживання відповідач ні до суду, ні до інших державних органів не звертався, особистих речей та майна, яке йому належить в квартирі немає. Наданий час ОСОБА_2 має іншу сім’ю, з якою проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 – Чувашия. В зв’язку з цим позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Лозова, Харківської області, мікрн. 6, б. 2а, кв. 82. Також позивачем надано суду клопотання в якому вона просить звільнити її від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання посилається на незадовільний майновий стан, зазначає, що сплата судового збору позбавляє її можливості доступу до правосуддя, оскільки вона є пенсіонером та її пенсії вистачає лише для сплати комунальних платежів та забезпечення мінімального харчування, необхідного для підтримання життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз'яснено у цій постанові, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Закон України «Про судовий збір» у ст. 8 передбачає підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонеркою, її дохід за 6 місяців складає 9046,38 гривень.

Розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при подачі позову, не перевищує 5% розміру річного доходу позивача.

Враховуючи викладене, суд не убачає у даній справі виключного випадку, на підставі якого можливо звільнити від сплати судового збору.

У зв’язку з чим, суддя відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762 гривні. Крім цього, відповідно до п. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для фізичних осіб розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38053090; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31219206020015; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Крім цього, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 34АДРЕСА_1 – Чувашія, отже за межами України.

Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому ст. 502 ЦПК України.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, виконати окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України звертається з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Питання надання правової допомоги між державами СНД врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку було підписано 22 січня 1993 року у м. Мінську (набула чинності 8 серпня 1993 року, ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року і набула чинності 14 квітня 1995 року). Дана конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Відповідно ст. 17 Конвенції при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Вимоги щодо складання та оформлення документів передбачені Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року N 1092/5/54(із змінами).

Відповідно до п. 2.1"Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах, щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до п. 2.3. розділу ІІ вказаної Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови.

Таким чином, при виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Таким чином, до позовної заяви позивачем не додано завіреного перекладу позовної заяви і усіх долучених документів, що підлягають врученню відповідачу, на мову запитуваної сторони (російську) для виконання певних процесуальних дій і вручення документів відповідачу ОСОБА_2, які необхідно надати в трьох екземплярах.

Дані недоліки є суттєвими, такими, що унеможливлюють забезпечення судом прав відповідача і належне виконання міжнародного договору (Конвенції) відповідно до ст.130 та 190 ЦПК України.

Крім того в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

В порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові не зазначено про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); відсутні відомості про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наявність у позовній заяві зазначених вище недоліків, суддя дійшов висновку про те, що її слід залишити без руху, при цьому позивачу, на виконання ухвали, потрібно усунути вищевказані недоліки позову, а також надати квитанцію про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова