Ухвала суду № 75266840, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1230/18 Справа № 205/5579/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Кононенко О.М.,

ОСОБА_2

при секретарі Старовойтові Є.В.

за участю прокурора Тучі С.А.

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Дніпропетровську, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженої, не працюючої, яка мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Павлова, 2/30, не судимої

визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040690001751, -

встановила:

ОСОБА_3 визнано винною у тому, що та 09 липня 2017 року, перебуваючи за місцем свого проживання вживала спиртні напої. Близько 17 год. Між нею та ОСОБА_5 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході якого потерпіла остання спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних, що мають незначні скороминущі наслідки.

ОСОБА_3, відштовхнула потерпілу та вийшла на кухню. ОСОБА_5 прослідувала за нею, де використовуючи ніж, намагалася нанести ним удар ОСОБА_3, на що остання, сприймаючи дії потерпілої, як реальну загрозу власному життю і здоров'ю, обороняючись від нападу на неї, вихопила ніж та нанесла ним удар в грудну клітину потерпілої, спричинивши їй тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_5

Дані злочинні дії ОСОБА_3 смудом кваліфіковано за ст. 118 КК України і за даним законом ій призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців.

Строк відбування покарання ухвалено відраховувати з 10 липня 2017 року.

Вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.

Прокурор не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскільки обвинувачена завдала удар ножем в життєво важливий орган потерпілої, це свідчить про наявність у ОСОБА_3 прямого умислу на заподіяння смерті потерпілій. За таких обставин твердження обвинуваченої про те, що її дії нібито

були обумовлені виключно захистом від нападу потерпілої, викликає сумнів, оскільки не відповідає фактичним обставинам події, саме, що у момент конфлікту у ОСОБА_3 не було загрози її життю, відповідно до висновку судово-медичної експертизи у останньої немає тих тілесних ушкоджень, які б свідчили про те, що була об'єктивна необхідність у використанні ножа, як захисту для самооборони, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 в момент конфлікту ножем ОСОБА_3 не погрожувала, лише утримувала його у руці, бо готувала їжу. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що просила ОСОБА_3 зупинитися і не чіпати ОСОБА_5, бо та хвора.

В ході судового слідства було досліджено висновок експерта, який підтвердив, що вилучений під час огляду місця події ніж, є знаряддям вчиненого злочину. Згідно вказаної експертизи довжина клинка ножа по обуху - 10,7 см, довжина раньового каналу складає не менш як 13 см, таким чином різниця між довжиною раньового каналу та довжиною клинка ножа може свідчити лише про нанесення удару з великою силою, оскільки занурення ножа в тіло відбулося більше ніж повністю.

Такі обставини свідчать про неможливість випадкового поранення потерпілої. Окрім того, згідно висновків судово-медичної експертизи від рани відходить раньовий канал, що прямує з переду-назад, справо-наліво, зверху-вниз, що спростовує версію обвинуваченої про те, що потерпіла могла наштрикнутися або впасти сама на ніж, тому, що в такому разі раньовий канал прямував би знизу-догори, а не навпаки.

Також апелянт звертає увагу, що призначене покарання ОСОБА_3 у вигляді одного року і дев'яти місяців позбавлення волі є несправедливим через м'якість, оскільки обвинувачена вину визнала частково, офіційно не працевлаштована, зловживає алкогольними напоями, вчинила злочин будучи у стані алкогольного сп'яніння, щодо особи з інвалідністю, яка страждала на психічний розлад, раніше не судима в силу ст. 89 КК України. Вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство, так як ОСОБА_3 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця і що в даному випадку необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України має бути у вигляді дев'яти років позбавлення волі.

Потерпілий в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. З урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст. 405 КПК.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення частково, просила вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд справи у суді першої інстанції через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги.

Потерпіла та її представник підтримали апеляційну скаргу прокурора.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали таку ж позицію.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_3Г.(а.с. 53-59) , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.

За нормативним визначенням, умисне вбивство (ст.115 КК) з об’єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв’язком між указаним діянням та наслідком, а із суб’єктивної сторони — умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони характерні й для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння — захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції).

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не тільки в момент учинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов’язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції не було встановлено характер насильства, який було застосовано потерпілою ОСОБА_5 обвинуваченій ОСОБА_3 Суд обмежився тільки посиланням на їх встановлення. Між тим, судом не було з’ясовано чи були у обвинуваченої тілесні ушкодження до подій злочину, чи могли вони бути спричинені при інших обставинах, який характер насильства був застосований до неї потерпілої. Не перевіряючи версію обвинуваченої, суд взяв за основу її покази про те, що мало місце протиправного нападу зі сторони потерпілої. Між тим, не звернувши уваги на те, що факт такого насильства зі сторони потерпілої ніхто із членів родини не підтвердив. Крім того, судом не було перевірено версію обвинуваченої про те, що потерпіла ОСОБА_5 погрожувала їй ножем. Ці дані було встановлено зі слів самої обвинуваченої ОСОБА_3, і ніким зі свідків, присутніх під час вчинення злочину, не підтверджені.

Сукупність не розв’язаних питань ставить під сумнів обґрунтованість висновків суду про протиправне посягання на життя Захаренко зі сторони потерпілої, що свідчить про неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи із забезпечення принципу верховенства права, законності та права обвинуваченої ОСОБА_3 на справедливий розгляд справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону слід детально перевірити усі докази по справі, які були надані учасниками судового процесу, доводи апеляційної скарги, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

В зв’язку з прийнятим рішенням про скасування вироку щодо обвинуваченої ОСОБА_3 та направлення матеріалів кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо продовження строків тримання обвинуваченої під вартою.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, обставини, при яких скоєно злочин, його тяжкість, про те, що ризики у виді можливості переховуватися від правосуддя, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, не зменшились, колегія вважає, що саме запобіжний захід – тримання під вартою буде необхідним для виконання процесуальних зобов’язань обвинуваченою. Тому колегія вважає за доцільне продовжити строк тримання ОСОБА_3 під вартою до 13 серпня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції – задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 – скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 13 серпня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_2