Ухвала суду № 75265498, 02.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/389/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Слободянюка П.Л., Трубнікова А.В.,

за участю секретаря Карапетяна А.С.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві судовий розгляд провадження № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, участь в судовому засіданні якого забезпечена шляхом застосування відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор",

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Супруна О.О., Смирнова В.Р.,

захисників Легких К.В., Рибіна В.В.,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року.

Захисником Рибіним В.В., в порядку ст. 201 КПК України заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю та з'явлення до суду за першою вимогою.

Клопотання захисник в чергове мотивує тим, що на його думку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не відповідає вимогам національного законодавства, міжнародним стандартам кримінального судочинства та практиці ЄСПЛ. Захисник Рибін В.В. також посилається, що ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від суду та взагалі не встановлено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим перебування обвинуваченого під домашнім арештом повною мірою забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків.

Захисник Легких К.В. підтримав клопотання та додав, що кримінальне провадження не може бути судом розглянуто в розумні строки, а тому подальше утримання ОСОБА_1 під вартою є неприпустимим. Крім того захисник знову посилається на існування Указу Президента України № 449/2017 від 29 грудня 2017 року, яким ліквідовано Шевченківський районний суд м. Києва та створено П'ятий окружний суд міста Києва - в Шевченківському районі м. Києва, що в свою чергу на думку сторони захисту через деякий час створить такі обставини, які унеможливлять продовження розгляду провадження даним складом суду, що в свою чергу на невизначений строк відтерміновує перспективу прийняття у ньому кінцевого законного рішення відносно ОСОБА_1, який продовжує триматися під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисту підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених його захисниками.

Прокурори Супрун О.О. та Смирнов В.Р. заперечували щодо задоволення зазначеного клопотання, при цьому зазначивши, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на інший не вбачається, оскільки застосування більш м'яких заходів неможливе, в зв'язку з тим, що вони не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Присутні в судовому засіданні потерпілі, представники потерпілихта представник цивільного позивача підтримали позицію сторони обвинувачення та просили клопотання сторони захисту відхилити.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Враховується зокрема й професійна приналежність та колишній рід діяльності обвинуваченого, наявність у нього відповідних знань та навичок, як колишнього керівника підрозділу Служби безпеки України.

При цьому на думку колегії суддів наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про неможливість завершення розгляду справи даним складом суду, колегія суддів в чергове не погоджується з ними, виходячи з тих підстав, що відповідно до п. 3 розділу "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Колегією суддів при цьому враховується також, що будь-яка достовірна інформація з офіційних джерел, щодо визначення часу та дати початку повноцінної діяльності П'ятого окружного суду міста Києва - в Шевченківському районі м. Києва відсутня, а тому доводи сторони захисту з цього приводу не можуть вважатися вмотивованими належним чином.

При цьому необхідно зазначити також, що колегією суддів вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, зважаючи, у тому числі, на навантаження на суддів, що існує на даний час в Шевченківському районному суді м. Києва, кількість судів в установі, які мають можливість на даний час відправляти судочинство, велику кількість та складність судових справ, що одночасно перебувають в провадженні останніх.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 201, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07 квітня 2011 року); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 42015000000001353, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2015 року, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: