Вирок № 75264962, 12.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9661/18

№ 1-кп/755/1130/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Хімій О.О.,

за участю прокурора Петько Н.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, не одруженого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 27.10.1998 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 140, ч. 2 ст. 140, 42, 14 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 17.12.1999 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 2 дні;05.12.2000 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 13.04.2004 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 15 днів;18.05.2005 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 357, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, 22.07.2009 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 22 дні;11.02.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 17.04.2013 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 17 днів;02.04.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, 29.10.2015 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 13 днів; 04.08.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 10 жовтня 2017 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходився неподалік садово-дачної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, біля приватного будинку, де помітив, що на подвір'ї сім'ї ОСОБА_3 нікого немає та двері до підсобного приміщення були відчинені й у цей час, у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, вчиненого повторно. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, упевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, переліз через паркан, що огороджує вищевказану садово-дачну ділянку та проник до підсобного приміщення, де знаходився поліетиленовий пакет, всередині якого містився кабель «ВВГ 2x1,5» довжиною 50 метрів, вартістю 505 гривень. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 взяв даний пакет, всередині якого містився кабель «ВВГ 2x1,5», довжиною 50 метрів, вартістю 505 гривень, що належить ОСОБА_2 та вийшов з підсобного приміщення, направившись до виходу з подвір'я будинку АДРЕСА_2. У подальшому, ОСОБА_1, зберігаючи при собі викрадений ним кабель, з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму в розмірі 505 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 3 ст. 183 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 10 жовтня 2017 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, він знаходився біля садово-дачної ділянки, що адресою: АДРЕСА_2. Потім, побачив, що на подвір'ї нікого немає, а двері до підсобного приміщення відчинені, у нього виник умисел на таємне викрадення майна. Перелізши через паркан, він проник до підсобного приміщення та викрав пакет з кабелем, який у подальшому здав. Зокрема, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: розписки потерпілого про відмову від цивільного позову; протоколу перегляду цифрового запису від 10.10.2017 року; протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.01.2018 року; висновку товарознавчої експертизи від 27.02.2018 року № 12-4/486; постанови про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 20.10.2017 року, а також документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до приміщення, вчинена повторно, й тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, вину визнав повністю, у скоєному щиро каявся, за місцем відбування покарання за попереднім вироком зарекомендував себе з позитивної сторони, перебуває на обліку в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 з диспансерним відділенням, є інвалідом 2 групи.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України, суд вбачає обтяжуючу обставину - рецидив злочину (ст. ст. 357, 263, 162 КК України), однак, оскільки органом досудового розслідування та державним обвинуваченням ОСОБА_1 цього висунуто не було, від цього він не захищався, суд не виходить за межі висунутого обвинувачення та не вказує у вироку щодо наявності обтяжуючої обставини з урахуванням зазначеного.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1, вищезазначених даних про його особу, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 75, 76 КК України, однак, при цьому враховує дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, вину визнав повністю, у скоєному щиро каявся, за місцем відбування покарання за попереднім вироком зарекомендував себе з позитивної сторони, перебуває на обліку в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 з диспансерним відділенням, є інвалідом 2 групи, тому приходить до висновку про призначення йому міри покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 був засуджений 04.08.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік та вчинив злочин до повного відбуття покарання, суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ст. 71 КК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року та остаточно призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України- залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 26 червня 2018 року.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 12-4/486 від 27.02.2018 року в розмірі 143 грн. 00 коп.

Речовий доказ у кримінальному проваджені, а саме: відео носій CD-R 80 min, 700 МВ, «TDK», голубого кольору, на якому знаходиться відеозапис із камер відео спостережень, що розташована на підсобного приміщення, що за адресою: АДРЕСА_2, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя