Постанова № 75264259, 10.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1064/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 19, 23 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючоїОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Опалинської О.П. у залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду Черкаської області о 16 годині 45 хвилин, по справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника СТОВ «Лан» - ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу; представника ТОВ «Агро-Рось-Інвест» - ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, суд, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №004761 від 09 січня 2003 року ОСОБА_9 належало на праві власності дві земельні ділянки площею відповідно 1,81 га та 0,91 га. В порядку спадкування право власності на вказані земельні ділянки перейшло до ОСОБА_6

Позивач вказує, що 1 вересня 2005 року між СТОВ «Лан» та ОСОБА_9 був укладений договір оренди землі № 467, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27 березня 2007 року №040779200010 строком на 10 років, відповідно до п. 8 Договору відносно земельної ділянки, загальною площею 2,72 га.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до вимог Закону та п. 8 договору, зазначає позивач, він завчасно письмово повідомив орендодавця ОСОБА_6 про намір продовжити дію Договору, надіславши поштою відповідного листа-повідомлення за вихідним №17/1-1 від 19 січня 2017 року про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди до Договору. У листі позивач повідомив про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, запропонував продовжити дію договору до 27 березня 2027 року і збільшити орендну плату до 12,5 % нормативної грошової оцінки землі.

Позивач вказує, що листом-повідомленням від 14 лютого 2017 року ОСОБА_6 повідомила про відмову в поновленні договору оренди землі, обґрунтувавши це тим, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку.

Проте, зазначає СТОВ «Лан», відповідно до інформації з Державного реєстру прав станом на 10 квітня 2017 року щодо земельних ділянок ОСОБА_6 01 квітня 2017 року було зареєстровано право оренди за ТОВ «Агро-Рось-Інвест» строком на 10 років з орендною платою 4,5% нормативної грошової оцінки землі.

Листом-повідомленням від 19 квітня 2017 року ОСОБА_6 повідомила, що вважає договір оренди припиненим з 27 березня 2017 року та просила СТОВ «Лан» повернути земельну ділянку згідно акту приймання-передачі.

Вважаючи порушеним своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, СТОВ «Лан» звернулося із відповідним позовом до суду і просило постановити судове рішення, яким визнати недійсними договори оренди земельної ділянки площею 1,8082 га (кадастровий номер 7123783000:02:001:0700) та земельної ділянки площею 0,9134 га (кадастровий номер 7123783000:02:001:0699) укладені 10 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест».

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник СТОВ «Лан», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, постановленим при неповному з»ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору по суті, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги СТОВ «Лан» задовольнити.

Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивач не надав доказів звернення до суду з приводу безпідставної відмови ОСОБА_6 в поновленні договору оренди землі, а також наявного зволікання в укладенні додаткової угоди та не взяв до уваги наявність передбачених законом передумов для визнання за СТОВ «Лан» переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СТОВ «Лан» не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог СТОВ «Лан».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право СТОВ «ЛАН», як орендаря, на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося, а відтак і відсутні підстави для визнання порушеним переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк і визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки площею 1,8082 га (кадастровий номер 7123783000:02:001:0700) та земельної ділянки площею 0,9134 га (кадастровий номер 7123783000:02:001:0699), укладених 10 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та іншим орендарем - ТОВ «Агро-Рось-Інвест».

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №004761, виданого Костянтинівською сільською радою 9 січня 2003 року ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 2,72 га, розташованої на території Костянтинівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

01 вересня 2005 року між СТОВ «ЛАН» та ОСОБА_9 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки за № 467, який зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України 27 березня 2007 року (а.с. 7-11).

Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

До ОСОБА_6 в порядку спадкування перейшло право власності на земельну ділянку ОСОБА_9, загальною площею 2,72 га.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 19 січня 2017 року СТОВ «ЛАН» направило на адресу відповідачки ОСОБА_6 лист – повідомлення про поновлення договору оренди землі та додаткову угоду про поновлення договору (а.с. 17-18).

14 лютого 2017 року ОСОБА_6 було направлено до СТОВ «ЛАН» лист-повідомлення про прийняте нею рішення відповідно до якого вона повідомила орендаря – СТОВ «ЛАН» про припинення договірних відносин з моменту закінчення строку дії вказаного договору та після закінчення строку його дії просила повернути їй земельну ділянку згідно акту прийому-передачі об’єкта оренди (а.с. 21).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 0,91 га кадастровий номер 7123783000:02:001:0699 та земельна ділянка площею 1,81 га кадастровий номер 7123783000:02:001:0700 передані ОСОБА_6 в оренду ТОВ «Агро-Рось-Інвест» строком на 10 років відповідно до договору оренди землі від 01 квітня 2017 року. Право оренди зареєстровано 10 квітня 2017 року (а.с. 13-16).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, СТОВ «ЛАН» посилалось на допущені з боку орендодавця ОСОБА_6 порушення переважного права орендаря землі на поновлення договору, які полягали в недобросовісному інформуванні позивача про свій намір самостійно обробляти земельну ділянку та укладенні договору оренди землі із іншим орендарем - ТОВ «Агро-Рось-Інвест» на ту ж саму земельну ділянку.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об’єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої – п’ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Наявні матеріали справи свідчить про те, що 19 січня 2017 року СТОВ «ЛАН» направило ОСОБА_6 лист, у якому орендар повідомляв про свій намір скористатися переважним правом оренди належної орендодавцеві земельної ділянки, при цьому до листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі. (а.с.18-19)

Листом від 14 лютого 2017 року ОСОБА_6 повідомила СТОВ «ЛАН» про своє небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки та повідомила СТОВ «ЛАН» про припинення договірних відносин із даним товариством з моменту закінчення строку дії вказаного договору. При цьому, орендодавець просила повернути їй згідно акту приймання –передачі земельну ділянку. (а.с.21)

В подальшому, 19 квітня 2017 року ОСОБА_6 надіслала СТОВ «ЛАН» лист, в якому повідомила останнього про припинення договірних відносин між ними та просила повернути земельну ділянку. (а.с.23)

Сукупність зібраних по справі доказів об’єктивно свідчить про те, що СТОВ «ЛАН» в місячний строк, з моменту початку переговорів (узгодження) з орендодавцем щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк та узгодження сторонами істотних умов майбутнього договору, не досягло згоди з орендодавцем ОСОБА_6, яка повідомила товариство про своє небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки та просила повернути їй згідно акту приймання –передачі земельну ділянку, а відтак переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

В порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов’язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони СТОВ «Лан» на адресу суду не було надано об’єктивних, переконливих доказів наявності передбачених законом передумов для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест», у зв’язку із чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Інші доводи, наведені СТОВ «Лан» в апеляційній скарзі, не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року по справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» про визнання недійсним договору оренди землі – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

ОСОБА_4

(повний текст постанови виготовлено 12.07.2018 року)