Постанова № 75264250, 12.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1156/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Ювшина В.І., Храпка В.Д.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м’ясна компанія», Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м’ясна компанія» з часткою в розмірі 61 відсотків від статутного капіталу.

26.12.2008 року між акціонерним банком «Старокиївський банк» та відкритим акціонерним товариством «Сигнаївський комбінат хлібопродуктів» було укладено кредитний договір №42-В. В забезпечення виконання зобов’язань ВАТ «Сигнаївський КХП» перед ВАТ «Старокиївський банк» за договором №42-В від 26.12.2008 року між ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» та ВАТ «Старокиївський банк» було укладено договір застави №42/2-3 від 18.01.2010 року.

Зазначає, що вищевказаний договір застави був підписаний в.о. директора ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» ОСОБА_4, якого не було уповноважено загальними зборами товариства на його підписання та взагалі ним не підписувався. Крім того, на момент укладення оспорюваного договору ПАТ «Старокиївський банк», не мав наміру створити ті правові наслідки, які передбачені умовами договору, про що свідчить внесення відомостей про наявність обтяження лише 26.03.2015 року.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати договір застави №42/2-3 від 18.01.2010 року, укладений між ВАТ «Стракиївський банк» та ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» недійсним.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з наявного суб’єктного складу сторін по справі вбачається, що спір між позивачем та відповідачами виник з корпоративних відносин учасника товариства з самим товариством. Крім того, спірний договір застави, укладений в ході здійснення господарської діяльності ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» є господарським договором, а спір щодо його підписання – є спором щодо укладення господарського договору, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору є не спір, що виник з корпоративних відносин та зачіпає правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, або зачіпає правомочність, передбачену законом та статутними документами цього товариства, або зачіпає корпоративні інтереси учасників цього товариства, а навпаки наявний спір про визнання господарського договору недійсним.

Окрім цього, звертає увагу, що відповідач ПАТ «Старокиївський банк» не є учасником (засновником) господарського товариства ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», а відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою, який також не пов'язаний з корпоративними правами товариства, а є особою з якою укладено трудовий договір на виконання повноважень директора цього товариства та отримує заробітну плату, а тому спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Старокиївський банк» вказує на законність ухвали суду першої інстанції, та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. При цьому виходить з того, що по-перше спір не є трудовим на що вказує апелянт, посилаючись на наявність відповідача фізичної особи з яким укладено трудовий договір, по-друге, звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що він є учасником товариства із відповідною часткою у статутному капіталі товариства, що свідчить про наявність корпоративного спору, по-третє спірний договір про визнання недійсності якого і заявлені позовні вимоги являється господарським договором укладеним між юридичними особами. На підставі викладеного відповідач ПАТ «Старокиївський банк» вважає, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про визнання договору застави недійсним, вказуючи при цьому, що він є учасником ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» з часткою в розмірі 61 відсотків від статутного капіталу. Відповідно до змісту оскаржуваного договору застави №42/2-3 від 18.01.2010 року він підписаний в.о. директора ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» ОСОБА_4 Проте позивачем зазначено, що загальні збори учасників ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» не уповноважували в.о. директора ОСОБА_4 підписувати спірний договір застави.

Так, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, яка була чинною на час звернення до суду з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 чинною ЦПК України.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 12 ГПК України, в редакції чинній на час звернення з позовом, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, а також справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів підвідомчі господарському суду.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні право чинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Виходячи зі змісту спірного договору застави вбачається, що укладений він був у ході здійснення господарської діяльності ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», а тому є господарським договором, а спір щодо його підписання – є спором щодо укладення господарського договору.

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються а увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсним договорів та інших право чинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб’єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Так, позивач обґрунтовував позовну заяву тим, що загальні збори учасників не давали згоди на підписання спірного договору, а він в свою чергу являється учасником товариства з часткою 61 відсотків від статутного капіталу. Таким чином, фактично посилається в позові на порушення його корпоративних прав щодо діяльністю та управління ТОВ «Черкаська м’ясна компанія».

Посилання ОСОБА_3 про підвідомчість даного спору судам загальної юрисдикції на тій підставі, що ПАТ «Старокиївський банк» не є учасником (засновником) ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки фактично спір виник між ОСОБА_3, як учасником ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» та самою юридичною особою ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» щодо укладення останньою у процесі господарської діяльності та управління господарського договору, який направлений на забезпечення діяльності юридичної особи.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що одним із відповідачів у справі є фізична особа ОСОБА_4, з яким укладено трудовий договір (контракт) на виконання повноважень директора ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», та який отримує заробітну плату на умовах трудового контракту, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки наразі спір виник не у зв’язку з вирішенням трудового спору, а у зв’язку з визнанням недійсним договору застави.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

ОСОБА_5

ОСОБА_6