Постанова № 75263472, 10.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» липня 2018 року

м. Харків

справа № 642/536/18-ц

провадження № 22ц/790/3899/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Харківський національний економічний університет імені ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року в складі судді Бородіної О.В.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року Харківський національний економічний університет імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання в аспірантурі.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ректора Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 28 жовтня 2015 року № 1544-С відповідно до рішення конкурсної комісії від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_2 зараховано до аспірантури бюджетної форми навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) з 01 листопада 2015 року до 31 жовтня 2018 року та призначено наукового керівника.

Зазначив, що 01 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір № 11 про підготовку аспіранта з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення, відповідно до умов якого вищий навчальний заклад зобов’язався забезпечити: якісну наукову підготовку аспіранта згідно з програмою та особистим планом роботи; наукове керівництво; виплату відповідно до законодавства державної стипендії; місцем у гуртожитку на період перебування в аспірантурі за рахунок коштів аспіранта.

В свою чергу ОСОБА_2 зобов’язався: дотримуватись обов’язків, передбачених умовами договору, а також інших вимог законодавства; оволодіти науковими знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю згідно з обраною спеціальністю; виконувати особистий план роботи; дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку університету, правил проживання в гуртожитку, моральних, етичних норм поведінки; звітувати про хід написання дисертації та виконання особистого плану роботи; своєчасно подавати відділу аспірантури та докторантури особистий план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; проходити атестацію за розкладом і в строки, затверджені університетом; у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді; після закінчення аспірантури відпрацювати не менше трьох років у вищих навчальних закладах, наукових установах.

Вказав, що 09 жовтня 2017 року відповідач подав заяву про відрахування його з аспірантури за власним бажанням.

Наказом ректора від 17 жовтня 2017 року № 1368-С на підставі протоколу № 2 засідання Вченої ради відраховано ОСОБА_2 зі складу аспірантів за власним бажанням, розірвано договір № 11 та запропоновано відшкодувати фактичні витрати на підготовку в аспірантурі за період з 01 листопада 2015 року по 16 жовтня 2017 року.

Зазначив, що 20 листопада 2017 року відповідачу направлено лист з проханням сплатити фактичні витрати, що були витрачені на підготовку в аспірантурі в сумі 88 899,01 грн., однак на дату подання позову вказана сума відповідачем не сплачена.

Вважав, що аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований без поважних причин, повинен відшкодувати вартість навчання згідно із законодавством України.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь з подальшим перерахуванням коштів до державного бюджету вартість навчання в аспірантурі за період з 01 листопада 2015 року по 16 жовтня 2017 року в розмірі 88 899,01 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову Харківському національному економічному університету імені ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Харківський національний економічний університет імені ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити; вирішити питання про судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що відрахування з аспірантури за власним бажанням є відрахуванням без поважних причин, що є підставою для відшкодування вартості навчання, і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги.

25 червня 2018 року ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується з рішенням суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою. При цьому зазначає, що чинне законодавство не містить положень щодо необхідності (зобов’язання) відшкодування вартості навчання у випадку відрахування аспіранта за власним бажанням та надає судову практику вирішення такого спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не передбачено відшкодування витрат на навчання за умови відрахування з аспірантури за власним бажанням.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ректора Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 28 жовтня 2015 року № 1544-С відповідно до рішення конкурсної комісії від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_2 зараховано до аспірантури бюджетної форми навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) з 01 листопада 2015 року до 31 жовтня 2018 року та призначено наукового керівника.

01 листопада 2015 року між Харківським національним економічним університетом імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 11 про підготовку аспіранта з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення, відповідно до умов якого Харківський національний економічний університет імені ОСОБА_1 зобов’язався забезпечити: якісну наукову підготовку аспіранта згідно з програмою та особистим планом роботи; наукове керівництво; виплату відповідно до законодавства державної стипендії; місцем у гуртожитку на період перебування в аспірантурі за рахунок коштів аспіранта.

В свою чергу ОСОБА_3 зобов’язався: дотримуватись обов’язків, передбачених умовами договору, а також інших вимог законодавства; оволодіти науковими знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю згідно з обраною спеціальністю; виконувати особистий план роботи; дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку університету, правил проживання в гуртожитку, моральних, етичних норм поведінки; звітувати про хід написання дисертації та виконання особистого плану роботи; своєчасно подавати відділу аспірантури та докторантури особистий план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; проходити атестацію за розкладом і в строки, затверджені університетом; у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді; після закінчення аспірантури відпрацювати не менше трьох років у вищих навчальних закладах, наукових установах.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про відрахування його з аспірантури за власним бажанням.

Наказом ректора Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 17 жовтня 2017 року № 1368-С на підставі протоколу № 2 засідання Вченої ради Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 відраховано ОСОБА_2 зі складу аспірантів за власним бажанням, розірвано договір № 11 та запропоновано ОСОБА_3 до 30 листопада 2017 року відшкодувати фактичні витрати державного бюджету на підготовку в аспірантурі університету на кафедрі оподаткування з відривом від виробництва за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами за державним замовленням у період з 01 листопада 2015 року по 16 жовтня 2017 року включно.

Листом № 17/88-60-92 від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що на виконання наказу ректора бухгалтерською службою університету здійснюється розрахунок суми фактичних витрат державного бюджету на його підготовку в аспірантурі та зазначено, що вказані витрати мають бути перераховані ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок університету до 30 листопада 2017 року.

Відповідно до довідки про відшкодування фактичних коштів, що витрачені на підготовку аспіранта ОСОБА_2 за державним замовленням в аспірантурі Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 нараховано ОСОБА_2 загальну суму витрат, яка складає 88 899,01 грн.

Листом № 17/88-60-114 від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що у разі відсутності оплати до 30 листопада 2017 року Харківський національний економічний університет імені ОСОБА_1 вимушений буде розпочати позовну роботу із стягнення цих коштів у судовому порядку. В додатку до листа зазначено, що витрати, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 складаються: з заробітної плати в сумі 18 405, 07 грн. (за 2015 рік – 2336, 18 грн., за 2016 рік – 10097, 48 грн., за 2017 рік – 5971, 41 грн.); комунальних платежів в сумі 758, 69 грн. (за 2015 рік – 267, 63 грн.. за 2016 рік – 397, 42 грн., за 2017 рік – 93, 64 грн.) та стипендії в сумі 69 735, 25 грн. (за 2015 рік – 4904, 62 грн., за 2016 рік – 29797, 20 грн., за 2017 рік – 35033, 43 грн.).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2017 року на листи №17/88-60-92 від 18 жовтня 2017 року, №17/88-60-144 від 20 листопада 2017 року він просив надати розгорнутий розрахунок витрат на підготовку аспіранта з наданням завіреної копії первинних бухгалтерських документів, інших документів по кожній статті витрат помісячно за період з 01 листопада 2015 року по 16 жовтня 2017 року та навести посилання на норми законодавства України, які регламентують порядок відшкодування вартості навчання аспірантом, який навчався в аспірантурі з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення, і був відрахований за власним бажанням.

15 грудня 2017 року позивачем надано відповідь на вищевказану заяву, в якій зазначено, що його відраховано за підпунктом 2 пункту 1 статті 46 Закону України «Про вищу освіту», а розгорнутий розрахунок наведено в додатку до листа від 20 листопада 2017 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 04 березня 2004 року №5-рп/2004, «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» у контексті частин 1, 2, 4 зазначеної статті необхідно розуміти так:

- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги, визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною 3 статті 53 Конституції України.

Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення), (частина 4 статі 53 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» в редакції на час виниклих правовідносин підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 затверджено «Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», яке регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів і є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності.

Пункт 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів містить перелік підстав для відрахування аспіранта з аспірантури. Так, аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури: а) за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи; б) за вчинення протиправних дій, в) за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.

Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи.

Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 3.2 Договору № 11 про підготовку аспіранта з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення від 01 листопада 2015 року, дія договору може бути достроково розірвана за згодою сторін за умови відсутності у аспіранта причин, які перелічені у пункті 3.3. цього договору.

Заява аспіранта про розірвання договору за згодою сторін повинна бути зумовлена неможливістю продовжувати навчання за договором (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, неможливість проживати у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію за інвалідністю; а також з інших поважних причин). Наявність цих причин повинна бути підтверджена аспірантом відповідними документами (пункт 3.2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 вищевказаного договору, аспірант може бути відрахований з аспірантури з таких причин: а) грубого порушення правил внутрішнього розпорядку університету; б) за вчинення протиправних дій, встановлених відповідно до вимог чинного законодавства; в) невиконання особистого плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 Положення «Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів»

.

Пунктом 3.3.1. цього договору передбачено, що відрахований аспірант через причини, які зазначені у пункті 3.3. цього договору, зобов’язаний відшкодувати університету у повному обсязі вартість навчання згідно із законодавством України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 з аспірантури відраховано за власним бажанням на підставі поданої ним заяви.

Однак, укладаючи угоду про підготовку аспіранта денної форми навчання за рахунок державного замовлення, сторонами не узгоджено обов'язок аспіранта відшкодувати вартість навчання в разі відрахування за власним бажанням та визначення такого відрахування, як відрахування без поважних причин. Такого обов'язку також не передбачено ні в Положенні «Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», ні в Законі України «Про вищу освіту», в редакції на час виниклих правовідносин, тому доводи апеляційної скарги Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 щодо того, що відрахування з аспірантури за власним бажанням є відрахуванням без поважних причин є безпідставними.

Матеріали справи містять документи, що підтверджують виконання відповідачем індивідуального навчального плану, а також факт звітування на засіданні Вченої ради, а саме: витяг з протоколу № 12 засідання кафедри оподаткування Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 30 червня 2016 року, згідно якогонадано позитивну оцінку педагогічній практиці аспіранта ОСОБА_2 у 2015-2016 навчальному році; витяг з протоколу №14 кафедри оподаткування Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 29 червня 2017 року, згідно якого надано позитивну оцінку педагогічній практиці аспіранта ОСОБА_2 у 2016-2017 навчальному році;

витяг з протоколу № 9 засідання кафедри оподаткування Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 28 квітня 2016 року, згідно якого планові показники за індивідуальним планом аспіранта виконані в повному обсязі, а також заплановані нові показники на друге півріччя першого року навчання в аспірантурі та ухвалено затвердити звіт за перше півріччя першого року навчання ОСОБА_2;

витяг з протоколу № 3 засідання кафедри оподаткування Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 12 жовтня 2016 року, згідно якого планові показники за індивідуальним планом аспіранта виконані в повному обсязі, а також заплановані нові показники на перше півріччя другого року навчання в аспірантурі та ухвалено затвердити звіт за друге півріччя першого року навчання ОСОБА_2;

витяг з протоколу № 12 засідання кафедри оподаткування Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 від 16 травня 2017 року, згідно якого за результатами атестації ОСОБА_2 рекомендовано продовження подальшої підготовки в аспірантурі.

Також, матеріали справи містять посвідчення № 03, видане Капуст нику С.К. в тому, що він склав кандидатські іспити зі спеціальності 08.00.04 – економіка та управління підприємствами та отримав такі оцінки: філософія – відмінно, іноземна мова – відмінно, спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – добре.

Таким чином, відповідач в повному обсязі виконав свої обов’язки перед позивачем та не допускав порушень, передбачених пунктом 3.3 Договору № 11 про підготовку аспіранта з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення від 01 листопада 2015 року, тому відсутні підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування вартості навчання. У зв’язку з чим посилання представника Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не виконував особистий план роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 Положення «Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» є необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову позивачу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст.381 – 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківського національного економічного університету імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 11 липня 2018 року