Ухвала суду № 75263, 29.06.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.06 Справа № 5/850-12/137(5/300-23/31)

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Якімець Г.Г.

суддів Галушко Н.А.

Бобеляк О.М.

при секретарі судового засідання Горбач Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача Хом’як І.Я., Левицька В.С., (довіреності у справі)

від відповідача Кохан А. (довіреність у справі)

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 21.01.2006 року №842/9/10

на постанову господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року, суддя Запотічняк О.Д.,

у справі №5/850-12/137 (5/300-23/31),

за позовом Корпорації «Укрнерудпром», м.Львів

до відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова №261/10/23-2 від 10.01.2004 року

Представникам сторін права і обов’язки, передбачені ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснені.

Постановою Господарського суду Львівської області від 10.01.2006р. у справі №5/850-12/137 (5/300-23/31) (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004р. про застосування фінансових санкцій до Корпорації “Укрнерудпром” за порушення податкового законодавства визнано недійсним.

При винесенні постанови суд виходив з того, що спірним податковим повідомленням-рішенням неправомірно позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 30482200 грн., де основний платіж –15241100 грн. та штрафна (фінансова) санкція 15241100 грн.

Постанова суду мотивована і тим, що посадові особи корпорації «Укрнерудпром»не були засуджені за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, платник податків не декларував переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, а тому до такого платника податків відповідач безпідставно застосував п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч чинному законодавству України та порушує законні права та інтереси позивача, що дає підстави для визнання його недійсним.

ДПІ у Франківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу, в якій постанову суду просить скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що контрагенти Корпорації “Укрнерудпром” ліквідовані та виключені з ЄДРПОУ і вексельну заборгованість позивач вже не зможе повернути неіснуючим підприємствам. Також скаржник посилається на те що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесено без підтверджуючих документів витрати по ремонту газогенераторів проведених ПП “Агропромснаб” та ПП “Сана-К”.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судовою колегією встановлено, що

ДПІ у Франківському районів м.Львова проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Корпорацією “Укрнерудпром” за період з 01.01.2001р. по 30.06.2003р., за результатами якої складено акт № 290/23-2/239/30163522 від 29.12.2003р., в якому зазначено, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 17 093,7 тис. грн., чим порушено п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1,п.п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 261/10/23-2 від 10.01.2004р. про сплату податкового зобов’язання в сумі 30482200,00 грн., з якої 15241100,00 грн. сума заниженого податкового зобов’язання і 15241100,00 грн. штрафні санкції.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено порушення норм п.п.1.22.1 п.1.22, п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при проведенні розрахунків з підприємством “Регіонал-Професіонал” Всеукраїнського благодійного фонду “Професіонал”. Відповідно до ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, при видачі векселів припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за одержаними цінностями та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. У зв’язку з вищенаведеним, відповідачем було необґрунтовано віднесено до бази оподаткування суму 17178478,00 грн. – заборгованості за одержаними цінностями від підприємства “Регіонал-Професіонал”, оскільки обов’язок зі сплати цієї заборгованості припинився із видачею кредитору векселів.

Щодо зобов’язання за виданими підприємству “Регіонал-Професіонал” векселями на суму 20033478,00 грн. з терміном погашення у березні 2010 року, то на момент перевірки ця заборгованість була дійсною та не простроченою. Висновки відпвідача про те, що підприємство “Регіонал-Професіонал” 17.04.2003 року ліквідоване та 16.05.2003 року виключено з Єдиного Державного реєстру підприємств та організації України не може бути достатньою підставою, щоб включати вищевказану суму до валового доходу, оскільки в силу природи векселя, зобов’язання за векселем не припиняються з припиненням особи, якій був виданий вексель. Згідно з Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні веселі та прості векселі, держатель векселя може використати своє право вимоги сплати за векселем в строк, зазначений у векселі. З поданих представниками позивача доказів випливає, що векселі, видані позивачем на користь підприємства “Регіонал-Професіонал” були передані останнім іншим особам і пред’являються позивачу до оплати після ліквідації підприємства “Регіонал-Професіонал” іншими суб’єктами господарювання. За таких умов, відповідачем не подано достатніх доказів того, що зобов’язання позивача за вищевказаними векселями припинилися.

На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції вірно зробив висновки, про безпідставність твердження відповідача щодо порушення Корпорацією “Укрнерудпром” п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження суми оподаткування прибутку в розмірі 37211956,00 грн., а тому визначення на підставі такого висновку податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 11174156,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11174156,00 грн. є необґрунтованим.

Щодо описаних в акті перевірки порушень, допущених позивачем у податковому обліку операції з ТзОВ “Екстра-лагуна”, то суд виходив з наступного. Згідно листа ДПІ у м.Черкаси державна реєстрація ТзОВ “Екстра-лагуна” скасована рішенням суду від 07.05.2002 року по справі № 5/2313. На підставі цього факту зроблено висновок про те, що позивач за отриманий товар не розрахувався та в подальшому з ТзОВ “Екстра-лагуна” вже не розрахується, і цей товар вважається безоплатно отриманим. Відповідно з цим, вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей повинна бути включена до валового доходу позивача в ІІ кварталі 2002 року в сумі 68900,00 грн. Судом, встановлено, що господарські операції позивач проводив з ТзОВ “Екстра-лагуна” до скасування державної реєстрації, на суму заборгованості позивач видав вексель термін сплати по якому настає в січні 2007 року.

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було занижено суми оподатковуваного прибутку в розмірі 68900,00 грн., а визначене на підставі наведеного вище факту податкове зобов’язання в сумі 20670,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 20670,00 грн. є неправомірною.

Щодо правомірності формування валових витрат при здійсненні позивачем операцій з ТзОВ “Екстра-лагуна” та ПП “Інтелект-сервіс”, то матеріали справи підтверджують, що угоди позивача з зазначеними контрагентами сторонами самостійно не розривались і в установленому чинним законодавством порядку недійсними не визнані, сторони по угодах не приведені до первісного стану, а тому, враховуючи приписи п.5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відсутні підстави для зміни (коригування) раніше заявлених показників податкових зобов’язань.

Тому, необґрунтованим є висновок відповідача щодо порушень допущених при формуванні валових витрат при здійсненні позивачем операцій з ТзОВ “Екстра-лагуна” та ПП “Інтелект-сервіс” та заниження суми оподатковуваного прибутку в розмірі 260000,00 грн. та 3015000,00 грн. відповідно. Тому, на підставі вищенаведеного, відповідачем неправомірно визначені податкові зобов’язання в сумі 93600 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно у розмірі 93600 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні розрахунків з ТзОВ “Агротракторсервіс”, то судом встановлено наступне.

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.11.2003 року ТзОВ “Агротракторсервіс” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі цього факту, працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова, зроблено висновок про те, що позивач за товар (послуги), отриманий від ТзОВ “Агротракторсервіс”, не розрахується. Однак, відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, лише у випадку закінчення ліквідаційної процедури та визнання банкрута ліквідованим, надані банкрутом і не оплачені товари (послуги) можуть вважатися безоплатно отриманими. Тому, суд першої інстанції правильно вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.1.22.п п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” юридично немотивованим та необгрунтованим, а також включення до валового доходу позивача в ІІ кварталі 2003 року суму 6175280,00 грн. Відповідно з цим, податкове зобов’язання, визначене позивачу на підставі наведеного факту у розмірі 1499274,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 1499274,00 грн., є неправомірним.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП “Агропромснаб”, то слід відзначити наступне.

Між суб’єктами господарювання –Корпорацією “Укрнерудпром” та ПП “Агропромснаб” було укладено угоду по ремонту газогенераторів. На виконання даної угоди позивачем отримано податкові накладні № 34 та № 35 від 07.11.2001р. та № 8 від 24.01.2002р. та включено суми до податкового кредиту за листопад 2001 року та січень 2002 року.

Податок на прибуток та податок на додану вартість є взаємопов’язані, враховуючи п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2004р. № 5/1595-25/379 встановлено, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми по господарських операціях, які є предметом розгляду даної справи. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2003р. № 5/1335-19/253 встановлено, що підставт для висновку про те, що угода укладена між Корпорацією “Укрнерудпром” та ПП “Агропромснаб” з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства відсутні. Керуючись ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, суд погоджується із висновком суду першої інстанції, про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат роботи по ремонту, проведених ПП “Агропромснаб”, згідно актів виконаних робіт від 07.11.2001р. на суму 1260000,00 грн. та 2492413,00 грн. відповідно та акту виконаних робіт від 28.12.2001р. на суму 1245167,00 грн.

Тому, матеріали справи не дають підстав для висновку про те, що витрати позивача по придбанню в ПП “Агропромснаб” товарів (послуг), не можуть бути віднесені до складу валових витрат позивача, згідно із нормами ст.5 Закону України “Про оподаткування підприємств”.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП “Сана-К”, то слід відзначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем, на підставі листа ПП “Сана-К” від 27.10.2000р., було передано газогенератори на ДП “Авіакон” для проведення ремонту. Після проведеного ремонту на підставі акту виконаних робіт від 04.05.2001р. позивачем отримано послуги по ремонту газогенераторів від ПП “Сана-К”.

На підставі акту виконаних робіт від 26.04.2001р. Корпорація “Укрнерудпром” отримала роботи по ремонту газогенератора від ПП “Сана-К”, і відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт передала виконані роботи по ремонту даного газогенератора УМГ “Донбастрансгаз”.

Тому, суд не вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що витрати понесені позивачем при придбанні в ПП “Сана-К” товарів (послуг), не можуть бути віднесені до складу валових витрат позивача, згідно із нормами ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, суд вважає неправомірним визначення відповідачем податку на прибуток в сумі 958800 грн. та штрафної санкції в сумі 958800 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи матеріали справи, пояснення сторін, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Постанову господарського суду Львівської області від 10.01.2006р. у справі № 5/850-12/137 (5/300-23/31) залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м.Львова без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Якімець Г.Г.

суддя Галушко Н.А.

суддя Бобеляк О.М.