Рішення № 75262611, 06.06.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/254/17

Провадження № 2/615/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

при секретарі Антоненко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участі представника позивача Міхєєва М.М.,

відповідача ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

28.02.2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.03.2008 року в розмірі 14545,41 грн., а також сплачений позивачем судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 05.03.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», в зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Позивача із Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п.6.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

З урахуванням положень ст.ст.526,527,530 ЦК України, п.6.6 Умов надання банківських послуг власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню Овердрафту згідно п.6.7 Умов надання банківських послуг.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконала свої зобов'язання, а саме не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Посилаючись на вимоги ст.ст.629,610,525,615,1054,1050 ЦК України, п.п.5.6,5.7 Правил користування платіжною карточкою, п.п.6.4,5.3,4.6,5.2 Умов надання банківських послуг, вважає, що відповідач порушив зобов'язання за даним Договором, тому він набув права достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як зазначає позивач, в зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість на суму 14545,41 грн., яка складається із:

-425,20 грн. - кредит;

-10100,73 грн. - відсотки за користування кредитом;

-3088,75 грн. - пеня та комісія;

-250 грн. - штраф (фіксована частина);

-680,73 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, заборгованість за договором не погашає, що на його думку, є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі ухвали суду від 20.03.2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено у відкрите судове засідання.

Відповідач 25.05.2017 року подала заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволенні позову. Вказала, що дійсно 05.03.2008 року написала заяву про отримання кредиту. При цьому в заяві не була вказана сума кредиту, а мова йшла про 500 грн., які і були перераховані на її кредитну картку, хоча з наданих до позовної заяви документів слідує, що в розділі «Банківські послуги» вказана інша сума, а саме 1200 грн., до того ж цей розділ підписаний 08.03.2008 року працівниками банку, а її підпис - відсутній.

Як зазначила відповідач, за період дії картки вона сплатила (виходячи з розрахунків позивача) - 4745 грн. кредит та 1364, 84 грн. - відсотки по кредиту, а всього 6110,42 грн. При цьому ці суми позивач самостійно утримував з її карточки, на яку перераховувалася допомога, надана відповідачу як матері-одиночці (картка № НОМЕР_2). З даної картки грошей не отримувала взагалі, вони всі йшли на погашення кредиту. Звернувшись до кредитної установи з проханням надати інформацію про рух грошових коштів по картці, відповіді не отримала. Не розуміє, які збитки заподіяла позивачу, отримавши від нього 500 грн., а передавши йому - 6110 грн.

Посилаючись на ч.2 ст.1056-1 ЦК України, вважає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Наведена позивачем редакція ст.1056-1 ЦК України була чинною до 16.10.2011 року. Якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержання установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом № 661-VI (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-355цс15). Зазначене позивачем право банку на зміну умов договору, не містить вказівки, коли та яким чином відбулася ця зміна.

Крім того, позивачем зроблений розрахунок заборгованості до 2014 року, що не відповідає висновкам Верховного Суду України за II півріччя 2014 року, зокрема, щодо застосування ст.261 ЦК України, яка встановлює, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. На думку відповідача, не сплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності за кожним платежем. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, на думку відповідача, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами щомісяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань (постанова судової палати у цивільних справах ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14).

Посилаючись на постанову ВСУ від 03 вересня 2014 року №6-1000цс14 вважає, що за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати 1 рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). При цьому, пеня нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався, або повинен був дізнатися про порушення права. Крім того, установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин норму ч.3 ст.551 ЦК України.

Представник позивача 01.08.2017 року надав пояснення, в яких зазначив, що відповідач приєднався до нових Умов та Правил надання і банківських послуг шляхом підписання відповідної Анкети-заяви від 16.05.2011 року, в якій зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Банком було неодноразово змінено кредитний ліміт.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту, як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

На його думку, при проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. За таких обставин Банком здійснювалось договірне списання коштів у відповідності до умов кредитного договору.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3% в місяць або 36 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме з 01.01.2013 встановлена в розмірі 30 %, з 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80 % та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,20 %, що підтверджується наказами банку СП-2012-6993080 від 26.10.2012, СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року.

Представник позивача звернув увагу, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Таким чином, на його думку, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року і на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки.

Укладаючи Договір Позичальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема, зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами Договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні.

Вважає, що виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦК України), за відсутності клопотання відповідача, суд за власного ініціативою не має права зменшувати розмір неустойки.

Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України представник позивача вважає ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи, а також тяжке майнове становище боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу.

На його думку, чинне законодавство не містить заборон щодо застосування такого виду правових наслідків у разі порушення зобов'язання, як неустойка. Тому пеня за неналежне виконання зобов'язань за Договором в частині погашення сум кредиту та відсотків кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 08.2016 року. (Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 25.02.2017 року - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які посилається Відповідач в запереченнях, не відповідають дійсності, а строк позовної давності, як загальний так і спеціальний Позивачем дотримано при зверненні до суду.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 03.08.2017 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію про рух грошових коштів по картці № НОМЕР_2, що належить відповідачу, за період з 05.03.2008 року по день розгляду справи. Дана інформація отримана судом 29.08.2017 року та вручена відповідачу для ознайомлення, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено. Крім того, за клопотанням останньої визнано обов'язковою явку представника позивача в судове засідання для надання пояснень, неявка якого позбавляла можливості продовжити розгляд справи.

15.12.2017 року набрав законної чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Враховуючи вимоги п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, на підставі ухвали суду від 20.12.2017 року судовий розгляд цивільної справи продовжено за правилами ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, з урахуванням вимог ст.274 цього Кодексу за правилами загального позовного провадження, про що оголошено сторонам в судовому засіданні та роз'яснено їм про порядок та строки виконання ними вимог ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, для чого відкладено розгляд справи в погоджені між сторонами строки.

За клопотанням відповідача судове засідання неодноразово відкладалося для надання додаткового часу для складення відзиву на позовну заяву, а також в зв'язку з неявкою представника позивача.

Відповідач 20.03.2018 року надала відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати позовну давність у даній справі, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем процесуального строку для подання позову, оскільки згідно тексту позовної заяви нею не виконуються умови договору з квітня 2008 року, тому право позивача на звернення до суду з даним позовом наступило з квітня 2008 року, тобто з місяця, з якого позивач вважає, що вона порушила умови договору. Крім того, кредитна картка 4149 6053 7125 4962 відповідачем була отримана 08.03.2008 року, яка була чинною до 08.03.2011 року.

У відповідності до вимог ст.ст.257,259,267 ЦК України вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з їх неправомірністю та пропуском позивачем процесуального строку на звернення у три роки.

Представник позивача 02.05.2018 року надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до п.5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно кредитного договору б/н від 05.03.2008 року ОСОБА_1 отримала картки № НОМЕР_3 та НОМЕР_4, остання з яких мала термін дії до останнього дня червня 2016 року.

Посилаючись на правові позиції ВСУ, викладені у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та постанові від 18 червня 2014 року по справі №6-61 цс 14, позивач вказав, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦКУ), тобто з 31.08.2016 року. Банком подано позовну заяву до суду 19.07.2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Обставини, на які посилається в запереченніях відповідач, на думку представника позивача, не відповідають дійсності, а строк позовної давності при зверненні до суду ним дотримано.

Звернув увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта, тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам'ятці клієнта.

Як зазначив представник позивача, необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднанні в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Зауважив, що згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов'язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, не повинні прийматись судом до уваги.

Вважає, що відповідач у відповідності до вимог ст.526 ЦК України не виконала свої зобов'язання належним чином, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач 16.05.2018 року подала заперечення, в яких крім наведених раніше обставин зазначила, що картка НОМЕР_4 не була забезпечена грошовими коштами банку відповідно до умов заяви, поданої 05.03.2008 року № б/н, а тому ніякого відношення до грошових коштів, отриманих нею по іншій картці немає. Посилання позивача на строк її дії вважає некоректним та намаганням видати бажане за реальне, оскільки грошовими коштами банку відповідач користувалася тільки у 2008 році.

Представник позивача 29.05.2018 року подав відповідь на заперечення, які вважає нічим не обґрунтованими, оскільки кредитний договір до теперішнього часу - чинний. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися, в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти Відповідачем підтверджується наявністю фото Клієнта з картою та банківською випискою по картковому рахунку, з якого видно, що 30.12.2013 р. відповідач здійснив погашення заборгованості в розмірі 300 грн., вже на перевипущену карту, що ще раз підтверджує її отримання Відповідачем. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору, необхідності в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не було, що не суперечить чинному законодавству України.

Як зазначив представник позивача, активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди/відома Клієнта. Фото клієнта з картою, подальше користування карткою, періодичні погашення заборгованості підтверджує, що Відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов'язань.

Щодо строків позовної давності вказав, що відповідно до правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 05.03.2008 року отримала картки № НОМЕР_3, НОМЕР_4, остання з яких мала термін дії до останнього дня 08.2016 року.

З урахуванням правових позицій ВСУ які викладені в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61 цс14, вважає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦКУ), тобто з 31.08.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 25.02.2017 року, тобто до спливу строку позовної давності.

В судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги, посилаючись на викладені ними вище обставини.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05.03.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується доданою до позовної заяви копією заяви ОСОБА_1 від 05.03.2008 року, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

При оформленні кредиту заяву на отримання кредиту, підписується повнолітнім, дієздатним особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, який передбачає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Таким чином, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених договором, про що свідчить підпис відповідача в зазначених вище документах.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», в зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Позивача із Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту, як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.5.5 Привал користування платіжною карткою.

Крім того, п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

П.6.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що в разі незгоди зі зміною правил та/або Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті позивальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3% в місяць або 36 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме з 01.01.2013 року встановлена в розмірі 30 %; з 01.09.2014 року - у розмірі 34,80 %; з 01.04.2015 року - у розмірі 43,20 %, що підтверджується наказами банку СП-2012-6993080 від 26.10.2012, СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року.

Крім того, позивачем надано копії повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки від 15.08.2014 року та 15.03.2015 року. Будь-яких заяв щодо розірвання кредитного договору не надано.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн.+ 5% від суми позову.

Згідно п.5.6 Правил користування платіжною карткою боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку вчасності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Згідно п.4.6 Умов та правил надання банківських послуг Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

У відповідності до п.1.4 Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року передбачено, що Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюватися Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 Постанови встановлює, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

Згідно умовам договору, а саме п.1.1.3.1.6 клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору.

Відповідно до п. 5.7 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

П.9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Договір діє на протязі 12 місяців з моменті підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Згідно п.2.2 Постанови НБУ від 17.12.2003г. «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди / відома Клієнта.

Згідно Постанови НБУ від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації, що в свою чергу забезпечує гарантію видачі платіжної картки належному клієнту, запобігання шахрайських операцій з картами.

В розділі VI зазначеної Постанови встановлено, що користувач зобов'язаний:

- надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

- після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

П.14.15 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що користувач зобов'язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов'язаний зберігати цю інформацію.

Обов'язок банку по повідомленню про вчинені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним:

- у разі Інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем (в нашому випадку інформування здійснювалося по номеру контактного телефону, який Відповідачем зазначено у заяві);

Згідно п.14.16. Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з дня повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій з електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Надані позивачем докази, зокрема, фото клієнта з картою, виписка з рахунку щодо подальшого користування карткою, періодичні погашення заборгованості, а саме 30.12.2013 року в розмірі 300 грн., підтверджують, що відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов'язань.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, а також інших витрат відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим станом на 31.01.2017 року має заборгованість на суму 14545,41 грн., яка складається із: 425,20 грн. - кредит; 10100,73 грн. - відсотки за користування кредитом; 3088,75 грн. - пеня та комісія; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 680,73 грн. - штраф (процентна складова).

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за кредитним договором від 05.03.2008 року суду не надано.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні обов'язки згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст.638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 634 ЦК України договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно ст.525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона у відповідності до ст.615 ЦК України має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.

Ч.1 ст. 610 ЦК України встановлює, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання відповідно до ст.598 ЦК України припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами та пенею є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо порушень при укладенні договору та виконання нею умов договору в повному обсязі не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафних санкцій в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а саме: 250,00 грн. штраф (фіксована частина); 680,73 грн. штраф (процентна складова), суд на вбачає підстав для задоволення за наступних обставин.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню та штраф.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 р. у справі № 554/2743/14-ц.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів (фіксованої частини в розмірі 250 грн. та процентної складової в розмірі 680,73 грн.), слід відмовити.

Що стосується твердження відповідача про порушення позивачем встановленого чинним законодавством строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, згідно ст.259 ЦК України може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

На підставі постанов Верховного суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, які відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 08.2016 року.

Враховуючи положення ст.ст.256,257,261 ЦК України, правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та постанові від 18 червня 2014 року по справі №6-61 цс 14, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31.08.2016 року, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 25.02.2017 року, тому не вбачає жодних правових підстав для застосування позовної давності.

Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 (п/р 29092829003111, МФО 305299) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.03.2008 року в розмірі 13614,68 грн., яка складається із: 425,20 грн. - тіло кредиту; 10100,73 грн. - відсотки за користування кредитом; 3088,75 грн. - пеня та комісія, а також судовий збір у сумі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова