Рішення № 75262593, 12.07.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа №612/226/18

2/612/140/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі - головуючого судді Мороза О.І., за участю секретаря Коняєвої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", представник - Ткач Яна Олегівна, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НАIRRB59123406 від 06.01.2013, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.

В обґрунтування позову зазначають, що 06.01.2013 між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № НАIRRB59123406 (надалі - договір). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Свої зобов'язання Банк виконав повністю. Відповідач же, порушив умови Договору і, станом на 19.03.2018 має заборгованість перед Банком на загальну суму 24070,07 гривень, яку і просять стягнути на їх користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами - 1762,00 грн.

В порядку ч.5 ст. 279 ЦПК України, з ініціативи суду, сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно судовими повістками про виклик, але в судове засідання не з'явилися.

Позивач надав до суду письмову заяву в якій просить справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про проведення судових засідань повідомлявся за місцем проживання, яке вказане в позовній заяві. Згідно інформації Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві. Із довідки органу поштового зв'язку вбачається, що ОСОБА_3 поштову кореспонденцію суду, в тому числі і судову повістку про виклик на 27.06. 2018, не отримав, вона повернена до суду із відмітками органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Із іншого повідомлення органу поштового зв'язку вбачається, що судова повістка з викликом до суду на 12.07. 2018, копія ухвали суду про відкриття провадження, копія позовної заяви із додатками, поштарем поміщена в поштову скриньку ОСОБА_3

За таких обставин, суд відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, крім наведеного вище, здійснив виклик відповідача через оголошення на офіційному Веб-порталі судової влади України.

Отже є підстави вважати що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі згоди позивача, яка викладена в його письмовій заяві, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Частиною 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що Банк є публічним акціонерним товариством, юридичною особою та має банківську ліцензію на надання банківських послуг (а.с.19-22).

ОСОБА_3 є громадянином України, про що свідчить фотокопія його паспорту (а.с.18).

06.01.2013 між Банком та ОСОБА_3 укладено договір НАIRRB59123406, за яким він отримав кредит у розмірі 9841,22 гривень на умовах, як викладено вище. Кредит надано для оплати товару загальною сумою 10241,22 грн., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Комфі трейд»(а.с.7).

У фотокопії рахунку - фактури № СФКНF-0000000110 від 06 січня 2013 року зазначено перелік товарів на загальну суму 10 241, 22 грн.

Свої зобов'язання щодо надання кредиту Банк виконав.

Банк зазначає, що в порушення умов Договору відповідач, станом на 19.03.2018 має загальну заборгованість перед Банком у розмірі 24070,07 гривень, яка складається із наступного:

- заборгованість за кредитом - 6309,32 грн.,

- заборгованість по відсотках за користування кредитом - 5,56 грн.,

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 1155,14 грн.,

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 14977,67 грн.,

а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг:

- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.,

- штраф (процентна складова) - 1122,38 грн.

Розмір заборгованості підтверджують наданим розрахунком(а.с.5-6).

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Отже вимоги Банку щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, суд вважає доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача на їх користь пені, штрафів, комісії задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як передбачено ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вбачається, що вищезазначені Умови… на які, як на підставу своїх вимог, посилається позивач, не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника від 30.09. 2011 відсутня домовленість щодо сплати пені, штрафів та комісії за невиконання договору.

Судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що ці Умови…, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови… мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати неустойки, комісії в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16 та правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 14 лютого 2018 (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).

Крім того, суд виходить з того, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу), комісії.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Крім того, із ст. 549 ЦК України вбачається і те, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Отже встановлений договором позики вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки - 500 грн. як штраф (фіксована частина) не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі, як грошової суми, що обчислюється у відсотках до суми зобов'язання.

Таким чином судом встановлено що такі умови договору не відповідають вимогам закону, а тому в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі ч.1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору - 1762,00 грн.

На підставі ст.ст. 526, 626,627,628, 629, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4,5,10,12,13,19,23,34,8,141,175,176,211,229,235, ч.2 ст. 247, ст. ст. 258, 259, 265, 268, 280-282, 354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лукашівка Близнюківського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Близнюківським РВ УМВС України в Харківській області 23 серпня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рахунок №29092829003111, заборгованість за кредитним договором № НАIRRB59123406 від 06.01.2013, станом на 19.03. 2018 у розмірі 6314 грн. 88 коп., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 6309,32 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5,56 грн., а крім того судові витрати - судовий збір у розмірі - 1762, 00 коп., що разом складає 8076 (вісім тисяч сімдесят шість) грн. 88 коп.

В іншому у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення через Близнюківський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.І. Мороз