Постанова № 7526243, 09.08.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2006 р. Справа № 11/261-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю прокурора М'яснікова К.К.

представників сторін:

від позивача: Бондаря А.Ф.- гол. держ. подат. інсп., дов № 56/9/10-139 від 11.01.2006р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2:Сердюка Е.А.- упов. предст., дор. б/н від 07.08.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурор м.Херсона

до Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Антекс"

про визнання недійсними господарських зобов'язань

Про суть позовних вимог, що розглядаються у справі, викладено в ухвалі суду від 11.07.2006р.

У справі № 11/260-АП-06 поєднано провадження за трьома позовами про визнання недійсними господарських зобов'язань щодо купівлі-продажу запчастин, вчинених відповідачами 05.04.2004р. на суму 17208грн., 26.04.2004р. на суму 39543,61грн., 28.04.2006р. на суму 6144грн.

За позовними вимогами стверджується про вчинення оспорюваних зобов'язань їх учасниками з метою, суперечною інтересам держави і суспільства - з метою ухилення від оподаткування. Один з учасників оспорюваних господарських зобов'язань - ПП "ВКФ "Антекс" є фіктивним підприємством зареєстрованим на підставну особу, розслідування кримінальної справи щодо такого фіктивного підприємства органом слідства закінчено, справу спрямовано до суду.

ПП "ВКФ "Антекс" не проявило свого відношення до позовних вимог.

ПВКФ "Млин-Сервіс" позовних вимог не визнала, надала письмові заперечення щодо позовних вимог, стверджуючи, що прокурором не доведено стверджуваної цілі на ухилення від оподаткування. Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва від імені ПП "ВКФ "Антекс".

Клопотання судом відхиляється, оскільки розгляд вказаної кримінальної справи не є перешкодою для розгляду у адміністративному судочинстві справи № 11/260-АП-06.

С у д в с т а н о в и в:

05.04.2004р. ПП "ВКФ "Антекс" та ПВКФ "Млин-Сервіс" вчинено господарське зобов'язання з купівлі-продажу запчастин на суму 17208грн.

26.04.2004р. цими ж особами вчинено зобов'язання з купівлі-продажу запчастин вартістю 39543,61грн.

28.04.2004р. ці ж особи вчинили зобов'язання щодо купівлі-продажу запчастин вартістю 6144грн.

Загалом ПВКФ "Млин-Сервіс" отримало запчастин на загальну суму 62895,61грн., розрахувавшись шляхом перерахування частин цієї суми (а загалом - 62895,61грн.) на банківський рахунок ПП "ВКФ "Антекс".

Рішенням Комсомольського районного суду у м. Херсоні від 21.07.2005р. у справі № 2-2460-05 визнано недійсними установчі документи ПП "ВКФ "Антекс". Цим судом встановлено, що ПП "ВКФ "Антекс" за адресою державної реєстрації не існує, установчі документи підписані підставною особою, яка фактично не є засновником підприємства.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказана норма у наведеній частині є аналогом статті 49 ЦК УРСР, тобто стаття 49 ЦК УРСР містила такі ж підстави недійсності угоди як і чинна ст.207 ГК України.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В пункті 6 Постанови відповідно до ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 зі змінами від 25.12.1999р. та від 25.05.1998р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначено, що при розгляді справ про визнання угод недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користуванні на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства. В роз'ясненні Вищого господарського суду України № 04-5/481 від 26.04.2002р. “Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України” № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку зі здійсненням такої реєстрації на підставну особу-засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі ст.49 ЦК УРСР незалежно від часу укладення.

За названими витягами з роз'яснень Вищого господарського та Постанови Верховного Судів України обгрунтовано тезу про те, що недійсними як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства, є угоди, учасником яких є суб'єкт, створений та (або) використовуваний з метою діяльності в порушення існуючих в державі засад підприємницької діяльності, принципів та правил унормованої регуляторної політики, індивідуалізації та оподаткування доходів.

В даному разі від імені ПП "ВКФ "Антекс", чиї установчі документи недійсні, здійснювалась тіньова господарська діяльність, метою якої крім суто підприємницьких інтересів було отримання надприбутків за рахунок недекларування та несплати будь-яких податків, платежів до бюджету у зв’язку з проведенням господарських операцій.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оспорювані господарські зобов'язання з купівлі-продажу запчастин слід визнати недійсними за ст.207 ГК України як укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, приховування від оподаткування доходів, в порушення існуючих в державі засад підприємницької діяльності, принципів та правил унормованої регуляторної політики, індивідуалізації та оподаткування доходів.

Таким чином, достатньо підстав вважати, про наявність такої ознаки недійсності оспорюваної угоди за ст.207 ГК України як приховування доходів від оподаткування зі сторони осіб, які діяли від імені ПП "ВКФ "Антекс". Для такого висновку, виходячи з тексту ст.207 ГК України, достатньо встановлення умислу одного з учасників угоди на приховування доходів від оподаткування.

Вважаючи про підвідомчість спору за суб’єктим складом учасників процесу, господарський суд приймає до уваги відсутність даних про вчинення оспорюваної угоди зі сторони ПП ВКФ "Антекс" певною фізичною особи від свого імені, від імені певної фізичної особи. За суб’єктним складом існуючих учасників процесу спір підвідомчий господарським судам України.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним за ст.207 ГК України передбачені статтею 208 ГК України, за якою у випадку визнання господарського зобов'язання недійсним як вчиненого з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Співставляючи наведений текст ст.207 ГК України з формулюванням вимог щодо наслідків недійсності угоди суд, враховуючи встановлені обставини справи, дійшов таких висновків щодо застосування наслідків недійсності угоди.

На стадії розгляду справи очевидним є фактична неможливість отримання ПВКФ "Млин-Сервіс" у ПП "Виробничо-комерційна фірма "Антекс" вартості майна за спірними угодами у зв'язку з відсутністю у ПВКФ "Млин-Сервіс", як у суб'єкта підприємницької діяльності, будь яких адміністративних важелів, повноважень щодо розшуку осіб, які були фактичними власниками ПП "ВКФ "Антекс".

За таких обставин при формальному застосуванні ст.208 ГК України особа, яка не мала умислу за угодами на порушення інтересів держави і суспільства - ПВКФ "Млин-Сервіс" буде, у відмінності від винної ПП "ВКФ "Антекс", двічі покараною матеріальною відповідальністю: по-перше з ПВКФ "Млин-Сервіс" до бюджету буде стягнуто отримані за недійсними зобов'язаннями запчастини; по-друге ПВКФ "Млин-Сервіс" реально ніколи не отримає від ПП "ВКФ "Антекс" їх вартості.

Суд враховує, що засадами цивільного законодавства за ст.3 ЦК України є в тому числі і справедливість, добросовісність та розумність. Наведене формальне застосування законодавства щодо наслідків недійсності господарського зобов'язання цим засадам не відповідало б.

Приймаючи до уваги та пам'ятаючи про вже наведену тезу щодо співставлення ст.207 ГК України та ст. 49 ЦК УРСР, суд вбачає виключність ситуації з питання щодо застосування наслідків недійсності угоди, суд знаходить слушним застосування п.17 Постанови Верховного Суду України від 28.04.1978р. “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” та п.18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”. За змістом названих пунктів на виняток із зазначених загальних правил застосування наслідків недійсності угоди суд все виконане стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного, звертає в доход держави. Вважаючи, з врахуванням викладеного, оцінювану ситуацію за виняток, суд, задовольняючи позов, постановлює стягнути одержані за угодами кошти з ПП "ВКФ "Антекс" зразу до державного бюджету.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними наступні господарські зобов'язання, вчинені ПП "ВКФ "Антекс" та ПВФК "Млин-Сервіс":

а) від 05.04.2004р. щодо купівлі-продажу запчастин вартістю 17208грн.;

б) від 26.04.2004р. щодо купівлі-продажу запчастин вартістю 39543грн. 61коп.;

в) від 28.04.2004р. щодо купівлі-продажу запчастин вартістю 6144грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Антекс" (код ЄДРПОУ 32809585, м. Херсон, вул. Благоєва, буд. 1, корпус 2, кв. 88, р/р № 26004004488 в ХФ КБ "Західінкомбанк") на користь Державного бюджету України 62895грн. 61коп.; стягувач ДПІ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 21296163, м. Херсон, вул. І.Куліка, буд. 143-А.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Чернявський

У повному обсязі постанову

складено 09.08.2006р.