Ухвала суду № 75262360, 11.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/133/18 провадження № 11-кп/795/465/2018 Категорія - ч.1 ст.121 КК України Головуючий у 1 інстанції Ковальова Т. Г. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді – Карнауха А.С.,

суддів – Короїда Ю.М., Оседача М.М.

при секретарі – Батицькій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017270180001483 від 16.11.2017, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,

з участю:

прокурора – Шимка Є.М.

захисника – ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В поданих апеляційних скаргах, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення, просили вирок місцевого суду змінити за невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, просив скасувати вирок місцевого суду в зв’язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років. Описову частину вироку викласти відповідно до фактичних обставин обвинувального акту.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, та призначено покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 16 листопада 2017 року.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ніжинського місцевого бюджету 8360 грн 66 коп.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 790 грн 96 коп. процесуальних витрат.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, обвинувачений та захисник вказали, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував обставини, які пом’якшують покарання, зокрема його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, те, що потерпілому повністю відшкодована моральна та матеріальна шкода, сам потерпілий, у суді першої інстанції заперечував проти призначення обвинуваченому покарання пов’язаного з позбавленням волі. ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв’язки, незадовільний стан здоров’я, є інвалідом 3-ї групи, згідно доповіді органу пробації, перебуває на обліку у Ніжинському психіатричному диспансері.

Прокурор в обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом вірно встановлені обставини справи та дана юридична оцінка діям обвинуваченого але разом з тим, суд не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, зловживає алкогольними напоями, офіційно не працює. Вважає, що враховуючи тяжкість вчиненого злочину застосування статті 69 КК України є недоречним та занадто м’яким покаранням. Крім того, в описовій частині вироку суду не зазначено мету вчинення злочину, яка зазначена в обвинувальному акті.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2017 року близько 02.00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходився разом із ОСОБА_3 в будинку по вулиці Заслонова, 3 в місті Ніжині Чернігівської області, де під час сварки ОСОБА_1 з мотивів раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс потерпілому один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням товстого кишківника, брижі товстого кишківника, тонкого кишківника та брижі тонкого кишківника, які були небезпечними для життя в момент заподіяння і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, захисника, які підтримали подані апеляційні скарги з викладених в них підстав, та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, котрий заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають.

Статтею 370 КПК України, визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому злочині, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в порядку, передбаченому статтею 349 КПК України, доказами, що не оспорюється в апеляційних скаргах.

Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювались і докази щодо них, на підставі статті 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_1, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, кваліфіковані місцевим судом за частиною 1 статті 121 КК України, що також не оспорюється в апеляційних скаргах.

Не зазначення в описовій частини вироку мети вчинення злочину, як про це зазначає у апеляційній скарзі прокурор, не впливає на кваліфікацію вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_1В.у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом’якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, незадовільний стан здоров’я обвинуваченого, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, досудову доповідь органу пробації та позицію потерпілого, який не наполягав на застосуванні міри покарання у виді позбавлення волі.

Згідно статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, вирішуючи питання про міру покарання місцевий суд визнав обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_1 його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків та інші обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину – незадовільний стан здоров’я, відсутність судимостей та примирення з потерпілим.

За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Статтею 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Вочевидь, що формулювання «приймає до відома» не свідчить про обов’язковість і беззаперечність висновку органу пробації.

За таких обставин доводи прокурора про м’якість призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому, є необґрунтованими.

За змістом статті 75 КК України, звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням, крім випадків засудження за корупційні злочини, можливе лише у тому випадку, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше п’яти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При вирішенні питання про призначення покарання місцевим судом були враховані всі обставини на які посилається обвинувачений та захисник в поданих апеляційних скаргах.

З огляду на наведене доводи обвинуваченого та захисника в інтересах обвинуваченого про суворість призначеного місцевим судом покарання є необґрунтованими.

Підстави для пом’якшення покарання та застосування положень статті 75 КК України відсутні.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року, залишити без задоволення.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від

31 січня 2018 року, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

А.С.ОСОБА_4ОСОБА_5Оседач