Рішення № 7526126, 01.08.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2006 р. Справа № 14/187-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. ., при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Дніпроенергія”, м. Херсон,

до закритого акціонерного товариства “Херсоноблпаливо”, м. Херсон,

про стягнення 150046грн.00коп. основного боргу, 1050грн.32коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3514грн.78коп. з урахуванням 3% річних, 22236грн.81коп. пені, за участю представників

позивача: Петрицька В.В., дов. від 01.06.06 р.,

відповідача: Головко Д.В., дов. № 01/06 від 01.06.06 р.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 150046грн.00коп. основного боргу, 1050грн.32коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3514грн.78коп. з урахуванням 3% річних, 22236грн.81коп. пені, відповідно до умов договору поставки № 45 від 31.12.03 р. та договору про відступлення права вимоги № 1 від 29.07.05 р., посилаючись на положення ст. ст. 514, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового засідання визнав позовні вимоги в частині щодо стягнення суми основного боргу, проти позовних вимог в частині стягнення 1050грн.32коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3514грн.78коп. з урахуванням 3% річних, 22236грн.81коп. пені заперечував, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 2, 3 ст. 217 ГК України встановлюють вичерпний перелік господарських санкцій, які можуть застосовуватись у сфері господарювання, а саме: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, та адміністративно-господарські санкції.

Під збитками, у відповідності до ч. 2 ст. 225 ГК України розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання.

Штрафними санкціями, у відповідності до ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми - неустойка, штраф та пеня. При цьому розмір штрафних санкцій повинен бути встановлений у договорі за погодженням сторін.

Треба зазначити, що згідно з ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, на думку відповідача, ГК України, як спеціалізований кодекс у сфері господарювання, встановлює господарські санкції за порушення грошових зобов'язань - відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню згідно з ст. 225 ГК України, та складу штрафних санкцій згідно з ст. 230 ГК України не входять 3 % річних та інфляційні витрати.

Отже, на думку відповідача, відповідальність, що передбачена ст. 625 ЦК України (3 % річних та інфляційні витрати) не може застосовуватись до господарюючих суб'єктів, як господарська санкція за порушення грошових зобов'язань.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 22 236,81 грн., як вважає відповідач, є безпідставною та необгрунтованою, оскільки:

По-перше, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, на яку посилається позивач, як на підставу нарахування пені, встановлює порядок обчислення та граничний (максимальний) розмір пені - подвійну облікову ставку НБУ.

До того ж, відповідно до змісту ст. 1 вище вказаного Закону, за прострочку платежу сплачується пеня в розмірі (з урахуванням вимог ст. 3), що встановлюється за згодою сторін, тобто у договорі.

Тобто, законодавець у цій правовій нормі встановив межу щодо розміру пені, ще може нараховуватись за прострочку грошових зобов'язань та обов'язкову умову для нарахування пені - встановлення сторонами її розміру у договорі.

Позивачем, у даному випадку не вірно витлумачено та застосовано положення вище вказаного Закону.

По-друге, ч. 4 ст. 231 ГК України встановлює, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Також, на думку відповідача, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2.1. роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" віл 29.04.1994р. № 02-5/293 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності передбаченого ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Так наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України встановлюється розмір пені та штрафу за порушення, пов'язане зокрема з виконанням того ж державного контракту. У такому випадку не встановлення сторонами у договорі розміру пені не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання від відповідальності по сплаті нарахованої пені.

Договором про відступлення права вимоги № 1 від 29.07.2005р. а ні пені, а ні відшкодування 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення грошового зобов'язання сторонами не встановлено.

Щодо вимог позивача по стягненню 150 046,00 грн. основного боргу за Договором про відступлення права вимоги № 1 від 29.07.2005р. –на думку відповідача вони є правомірними.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 19.06.06 р. № 120-8 справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

29 липня 2005 року між "Первісним кредитором" товариством з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест", з одного боку, та "Новим кредитором" приватним підприємством "Дніпроенергія", з другого боку, та "Боржником" закритим акціонерним товариством "Херсоноблпаливо", з третього боку, на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України та статті 195 Господарського кодексу України укладено Договір про відступленяя права вимоги № 1 (надалі Договір № 1).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору № 1. Первісний кредитор відступає довгострокову заборгованість, а Новий кредитор набуває право боргових вимог, належне Первісному кредиторові у відповідності з п. п. 1.1. Договору поставки № 45 від 31.12.2003 року ("Основний договір"), укладеного між Первісним кредитором та закритим акціонерним товариством "Херсоноблпаливо" ("Боржником").

Згідно з п. п. 2.1. Договору № 1, право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 150046 (сто п'ятдесят тисяч сорок шість гривень 00 копійок).

На підставі п. п. 4.2 Договору № 1, "Боржник" зобов'язаний сплатити "Новому кредиторові" 150046 (сто п'ятдесят тисяч сорок шість) грн. 00 коп. в строк до 01.09.2005 року.

Однак, ЗАТ "Херсоноблпаливо" заборгувало ПП "Дніпроенергія" 150046,00 грн., оскільки в установлений Договором № 1 строк, а саме до 01.09.2005 року зазначена сума не була сплачена "Боржником".

"Боржник" визнав свою заборгованість перед позивачем, що підтверджується відповіддю на претензію, а також актом взаєморозрахунків, однак посилаючись на відсутність достатніх коштів, просив надати йому відстрочку і повідомив, що сплатить визнаний ним борг до 01.10.2005 року (лист № 03/444-1 від 03.09.2005р.).

Однак, до останнього часу "Боржник" оплати не здійснив. Наявність боргу та сума боргу "Боржника" перед ПП "Дніпроенергія" підтверджується Договором поставки № 45 від 31.12.2003 року, Договором про відступлення права вимоги № 1 від 29.07.2005 року, визнаною претензією № 35/1 від 02.09.2005 року, актом взаєморозрахунків від 30.07.2005 року.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені становить 22236грн.81коп., однак, ні договором поставки № 45 від 31.12.03 р. ні договором про відступлення права вимоги № 1 від 29.07.05 р. розмір пені не встановлений, що позбавляє позивача права на стягнення пені.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить відповідно 1050грн.32коп. та 3514грн.78коп.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо стягнення 150046грн.00коп. основного боргу, 1050грн.32коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3514грн.78коп. з урахуванням 3% річних. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо стягнення 22236грн.81коп. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з закритого акціонерного товариства “Херсоноблпаливо”, ідентифікаційний код - 01883094, адреса - будинок № 28, вулиця Декабристів, місто Херсон, п\рахунок –26002870809201 в ХФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 352015 на користь приватного підприємства “Дніпроенергія”, ідентифікаційний код –32694064, адреса –будинок № 25, вулиця Миколаївська, місто Дніпропетровськ, п\рахунок - № 2600430134861 в філії ДЦВ ПІБ, МФО - 305437, 150046грн.00коп. основного боргу, 1050грн.32коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3514грн.78коп. з урахуванням 3% річних, 1546грн.11коп. витрат по сплаті державного мита, 103грн.16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.           Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 22236грн.81коп. пені.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

                    Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України 07.08.2006р.