Рішення № 7526108, 04.08.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2006 р. Справа № 13/194-05

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Коваленко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меrcury" м. Херсон

до відкритого акціонерного товариства "Херсонське АТП-16563" м. Херсон

про стягнення 73 418 грн. 84 коп. основної заборгованості та 1651 грн. 92 коп. річних,

за участі представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача –Ващук Я.В.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 41498 грн. 77 коп. та 933 грн. 72 коп. річних за отриманий товар за накладними № 108 від 26.10.01, № 148 від 24.12.01, № 142 від 17.12.01, № 91/2 від 28.09.01, № 95 від 30.07.02, № 87 від 19.07.02, а також несплати виконаних робіт за договором № 21-08 від 10 серпня 2001 року на суму 31920 грн. 07 коп. та 718 грн. 20 коп. річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.08.2005 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнено 4.393грн.94коп. основного боргу та 1.651грн.92коп. річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2005 року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 03.08.2005 року і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2005 року та передано справу на новий розгляд.

Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області № 73 від 19.05.2006 року, у зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом України рішення від 03.08.2005 року, справу передано на новий розгляд судді Ємленіновій З.І.

Ухвалами від 07.06.2006 року, від 06.07.2006 року та від 27.07.2006року розгляд справи судом відкладався.

В засіданні суду 01.08.2006року позивач підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення.

Відповідач позовні вимоги не визнає та посилається на те, що заборгованість повністю погашена у зв'язку з зарахуванням однорідних вимог за його заявою від 22 липня 2005 року. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано документального підтвердження передачі йому товару за накладними № 108 від 26 жовтня 2001 року, №87 від 19.07.2002року, №91/2 від 28.09.2001року та №148 від 24.12.2001року.

За клопотанням сторін спір вирішено за межами строку, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В засіданні суду 01.08.2006року оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджується що на протязі 2001 –2002 років між сторонами існували договірні відносини.

При подачі позову позивач зазначив підставою позовних вимог ст.ст. 161, 165, 209, 440 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини, тому суд самостійно визначає норми права, які регулюють ці правовідносини.

Зокрема, відповідно до статті 41 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, угодами визнавались дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення прав або обов’язків, а відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угоди могли укладатися усно або в письмовій формі.

Суд вважає, що передача товару за накладними: № 148 від 24.12.2001року, № 142 від 17.12.2001року, № 91/2 від 28.09.2001року, № 95 від 30.07.2002року, № 87 від 19.07.2002року дає підстави вважати, що між сторонами виникли угоди купівлі-продажу, оскільки в цих накладних зазначено істотні умови необхідні для угод купівлі-продажу, а саме: найменування товару, одиниці виміру, кількість та вартість товару. Видачу відповідачем доручення на отримання цього товару слід розцінювати як прийняття пропозиції позивача придбати зазначений товар.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами спрпави підтверджується що за накладними:

-          № 148 від 24 грудня 2001 року позивач реалізував відповідачу через представника, що діяв за довіреністю серії МАЇ № 007980 від 24 грудня 2001 року, парусину в кількості 400 погонних метрів на загальну суму 4238 грн. 40 коп.;

-          № 142 від 17 грудня 2001 року реалізував відповідачу через представника, що діяв за довіреністю серії МАЇ № 007954 від 10 грудня 2001 року, автошини 300 R 508 в кількості 12 шт., автошини 260 R 508 в кількості 90 шт. всього на суму 52943 грн. 76 коп.;

-          № 91/2 від 28 вересня 2001 року позивач реалізував відповідачу через представника за дорученням серії ЯДБ № 969320 від 28 вересня 2001 року автошини R 260 х 508 в кількості 30 шт., автошини R 300 х 508 в кількості 4 шт., акумуляторні батареї АКБ 190 в кількості 6 шт., всього на суму 25362 грн.00коп.;

-          № 95 від 30 липня 2002 року позивач реалізував відповідачу через представника за довіреністю серії НАЙ № 263268 від 25 липня 2002 року автошини 300 х 508 R в кількості 4 шт. на загальну суму 2720 грн.00коп.;

-          № 87 від 19 липня 2002 року позивач реалізував відповідачу через представника за довіреністю серії ЯЕД № 679540 від 5 липня 2002 року автошини 260 х 508 R в кількості 60 шт. на суму 25980 грн.00коп.

Таким чином, позивачем реалізовано відповідачу товару на суму 111244 грн. 16 коп.

Посилання позивача на отримання відповідачем товару за накладною № 108 від 26 жовтня 2001 року на суму 12145 грн. 61 коп. (арк. спр. 9 том 1) є безпідставним, оскільки як із наданої суду копії накладної, так і з оглянутого в засіданні 01.08.2006року оригіналу, вбачається, що на накладній відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, як доказ отримання товару від позивача. Інших доказів, які б свідчили про отримання відповідачем товару за даною накладною на суму 12145грн.61коп. позивач суду не надав.

Бухгалтерськими даними позивача та розрахунком суми позову встановлено, що відповідачем сплачено за фактично отриманий за накладними товар 81891 грн.00коп., у зв’язку з чим його заборгованість складає 29353 грн. 16 коп. (111244грн.16коп. –81891 грн.00коп. = 29353грн.16 коп.).

Крім того, 10 серпня 2001 року між сторонами укладено договір № 21-08, відповідно до умов якого позивач зобов’язався на замовлення відповідача виконати роботи по ремонту м’якої покрівлі а відповідач - сплатити вартість цих робіт відповідно до договірної ціни після складання акту приймання-передачі виконаних обсягів робіт.

Відповідно до додатку до договору договірна ціна складає 99900 грн. 07 коп.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором підряду, правовідносини за яким регулювалися положеннями статті 332 ЦК УРСР, відповідно до якої за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Позивачем виконані зобов'язання за цим договором, що підтверджується актами виконаних робіт від 31 серпня та 28 вересня 2001 року, згідно з якими загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт становить 99900 грн. 07 коп.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 67980 грн., у зв’язку з чим його заборгованість становить 31920 грн. 07 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу та договором підряду складає 61 273 грн. 23 коп. (29353 грн. 16 коп. + 31920 грн. 07 коп.).

Позивач відповідно до вимог статті 165 ЦК УРСР звернувся до відповідача з вимогою про сплату цієї суми, що вбачається з його листа за № 7-12 від 4 грудня 2003 року (арк.спр.99 том 2), надісланого за квитанцією № 5189 від 4 грудня 2003 року (арк.спр. 97-98 том 2).

Матеріалами справи підтверджується, що в 2002 році між сторонами також існували правовідносини, що виникли з договірних зобов’язань на підставі накладних № 35 від 21 січня та № 36 від 9 січня 2002 року, що також слід розцінювати як укладені в усній формі угоди купівлі-продажу.

За накладною № 35 від 21 січня 2002 року відповідач передав позивачу через представника, що діяв за довіреністю серії ЯДЖ № 750148 від 14.01.2002року склобанку на загальну суму 31517 грн. 89 коп., а за накладною №36 від 9 січня 2002 року - реалізував позивачу через представника, що діяв за довіреністю серії ЯДЖ №750147 від 4 січня 2002 року автошини і акумулятори на суму 25362 грн.00коп.

Таким чином, відповідачем реалізовано позивачу товару на суму 56879 грн. 89 коп., який останнім не оплачений.

Посилання відповідача на отримання позивачем товару за накладною № 33 від 19 січня 2002 року на суму 38874 грн. 60 коп. та № 448 від 15 серпня 2002 року на суму 24757 грн. 06 коп. судом відхиляються, оскільки накладна № 33 відповідачем до суду не надана, а в накладній № 448 відсутній підпис уповноваженої особи позивача, якій передано товар, у зв’язку з чим відповідачем не доведено отримання позивачем товару за даними накладними.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2005 року відповідач надіслав позивачу заяву про залік однорідних зустрічних вимог (арк.спр.144-146 том 1) в тому числі і на суму вартості товару за накладними №№ 35 і 36.

Дії відповідача по проведенню заліку відповідають статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, а безпосередньо саме зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Оскільки сторонами не визначався термін виконання зобов’язання по сплаті отриманого позивачем та відповідачем товару за накладними, тому відповідачем правомірно застосовано вказані положення статті 601 ЦК України щодо можливості заліку вимог, строк виконання яких не встановлений.

З урахуванням викладеного заборгованість відповідача складає 4393 грн. 94 коп. з розрахунку: 61273 грн. 23 коп. –56879 грн. 89 коп. = 4393 грн. 34 коп., оскільки проведений залік зустрічних вимог розцінюється судом як погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім цього, позивачем нараховані до сплати річні за період з 12 грудня 2003 року по 28 вересня 2004 року в сумі 933 грн. 72 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договорами купівлі-продажу та 718 грн. 20 коп. –за договором підряду.

Нарахування цих сум є правомірним, оскільки згідно до статті 214 ЦК УРСР за період з 12 по 31 грудня 2003 року, та до ч.2 статті 625 ЦК України з 1 січня по 28 вересня 2004 року боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу та 3 проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Оскільки відповідачем зарахування зустрічних вимог проведено лише з 25 липня 2005 року, то період, за який нараховані проценти, слід вважати періодом існування заборгованості, що дало підставу для їх нарахування.

Невиконання відповідачем умов договорів щодо своєчасної сплати наявної суми заборгованості є порушенням вимог пунктів 1,7 статті 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, а одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 4.393грн.34коп.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що надані відповідачем товарно-транспортні накладні № 35 від 21 січня 2002 року та №36 від 9 січня 2002 року не є належним доказом отримання товару позивачем, оскільки із пояснення головного бухгалтера позивача Рибальченко Ольги Анатоліївни від 22.07.2005року (арк. спр. 139 том 1), якій видавалися доручення на отримання товару, вбачається, що товар за зазначеними накладними дійсно нею отримано та проведено за бухгалтерським обліком позивача. Цей факт також підтверджується наданою відповідачем книгою обліку видачі накладних. (арк. спр. 125-127 том 1 ).

До того ж? в засіданні суду позивач і не спростовував належним чином факт отримання товару за зазначеними накладними, лише мотивуючи свою незгоду перебігом строку позовної давності.

Не приймаються судом до уваги і посилання позивача щодо перебігу строку позовної давності, оскільки строк розрахунків за накладними №35 та 36 сторонами не встановлено, тому відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається через 7 днів від дня направлення відповідачем заяви про взаємозалік зустрічних однорідних вимог. (25.07.2005року +7 днів).

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що підписи уповноважених осіб на отримання товару від позивача за накладними №87 від 19.07.2002року, №91/2 від 28.09.2001року та №148 від 24.12.2001року не відповідають зразкам підписів за дорученнями, оскільки належних доказів цих обставин суду не надано.

Витрати по сплаті державного мита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Херсонське АТП-16563” розташованого за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 44; розрахунковий рахунок 26007303750102 в ЦВ „Промінвестбанку” в м. Херсоні, МФО 352286, код 03119026 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Mercury” розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Текстильників, буд. 7, кв. 19; розрахунковий рахунок 26001301000533 в Філії „Херсон-Трансбанк” м. Херсон, МФО 352822, код 30768186 –4393 грн. 34 коп. основного боргу, 1 651 грн. 92 коп. річних, 60 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита, 19 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог в решті суми позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст. 84 ГПК України 04.08.2006року.