Рішення № 75259555, 12.07.2018, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/515/18

Провадження №2/547/286/18

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредиту, процентів, штрафу, пені та комісії за кредитним договором з підстав неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач, як правонаступник ЗАТ КБ "ПриватБанк", звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов’язань щодо повернення коштів за кредитним договором б/н від 17.04.2009, внаслідок чого на 31.03.2018 утворилася загальна заборгованість відповідача перед банком 70984,36 грн. Також заявлено вимогу про стягнення сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2018 за клопотанням позивача визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачеві, зокрема, в 15-денний строк подати відзив на позов.

У справі є клопотання позивача про ухвалення заочного рішення.

Відповідач копію ухвали, позовної заяви і доданих до неї документів за зареєстрованим місцем проживання отримала 22.06.2018, не подала клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, не подала відзив.

Ураховуючи зазначені обставини суд відповідно до ч. 1 ст. 223, ст. 279 ЦПК України, ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснити заочний розгляд справи.

Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.

Між позивачем, як банком, і відповідачем, як позичальником, шляхом заповнення та підписання відповідачем 14.04.2009 заяви (а.с. 7) укладено договір б/н, згідно якого відповідач 16.06.2009 отримав кредит у розмірі 250,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". Валюта – гривня; термін дії картки квітень 2013 року; термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії картки. Відповідно до зазначеної заяви заява разом із пам’яткою клієнта (відсутня у справі), умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 9-14), тарифами (а.с. 8) складають договір про надання банківських послуг.

Умовами кредитування "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" визначено, зокрема, пільговий період кредитування 55 днів за кожною витратою зі сплатою 0,01 % річних, базова процентна ставка 2,5 % на місяць, обов’язковий щомісячний платіж 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; комісія за зняття готівки від 4 % від суми операції, комісія за зняття власних коштів 1 % від суми операції, 2 формули розрахунку пені, штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом.

Отже між позивачем і відповідачем укладено договір банківського рахунка і кредитний договір (далі Договір).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України – далі ЦК). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК ).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК).

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 4-6) вбачається, що з 01.05.2011 відповідач користувався кредитними коштами банку, допустив несвоєчасне погашення відповідних платежів на користь банку.

Згідно розрахунку станом на 31.03.2018 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за Договором на суму 70984,35 грн, яка складається із: 6003,98 грн заборгованість за кредитом, 59523,98 грн заборгованість за процентами, 1600,00 грн заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн штраф (фіксована частина), 3356,40 грн штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов’язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних письмових доказів, покладено саме на позивача.

В розрахунку заборгованості за кредитом відсутнє розмежування пені та комісії 1600,00 грн, в зв'язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії, яку просить стягнути позивач.

Враховуючи, що позивач не надав деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині пені та комісії, суд не має достатніх правових підстав для стягнення зазначених 1600,00 грн та відмовляє у позові у цій частині.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 17 жовтня 2017 року № 347/1910/15-ц).

Отже позовна вимога про одночасне стягнення і 500,00 грн штрафу (фіксована частина), і 3356,40 грн штрафу (процентна складова) не ґрунтується на законі.

Відтак суд стягує лише 500,00 грн (фіксована частина), у стягненні 3356,40 грн штрафу (процентна складова) суд відмовляє.

ОСОБА_2 Верховного Суду України у постанові від 28.03.2018, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, зробила, зокрема, такі висновки:

1. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Щодо цього місцевий суд зазначає, що термін дії карти "універсальна", яку отримав відповідач, складає квітень 2013 року (а.с. 7); строк дії карти миттєвого випуску продовженню не підлягає (п. 3.1.4 Умов і правил надання банківських послуг) (а.с. 9, 13); мінімальні обов’язкові платежі підлягають сплаті держателем карти щомісячно протягом строку дії карти (п. 2 "Терміни і поняття" Умов і правил надання банківських послуг) (а.с. 9).

Тобто строк сплати відповідачем будь-якої заборгованості за картою "універсальна" зі строком дії квітень 2013 року, договір щодо якої укладено між сторонами, спливає 01 травня 2013 року.

Саме 01 травня 2013 року є терміном виконання зобов’язання та, відповідно, терміном дії кредитного договору, що укладений між сторонами.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місяця кошти упродовж строку кредитування до 01 травня 2013 року. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

2. Щодо виконання зобов'язання простроченого боржника після спливу строку (терміну) такого виконання

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

(1.3) Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

гідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане ОСОБА_2 Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

(3) Висновки про правильне застосування норм права

89. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

90. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

91. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо цього, тобто процентів, місцевий суд зазначає, що позивач має право на стягнення процентів у розмірі, визначеному умовами кредитування до 01 травня 2013 року, а не до моменту звернення з позовом до суду.

Відтак суд стягує з відповідача на користь позивача проценти у межах строку кредитування, а саме:

- 4641,80 грн процентів на поточну заборгованість за кредитом (6,75 + 0,83 + 2,82 + 1,71 + 1,96 + 1,40 + 1,67 + 0,22 + 0,16 + 0,33 + 0,54 + 9,32 + 1,85 + 4,44 + 5,75 + 6,42 + 26,39 + 16,74 + 13,12 + 12,24 + 13,06 + 0,80 + 8,96 + 14,28 + 8,27 + 13,08 + 8,95 + 4,36 + 13,10 + 3,53 + 10,60 + 7,42 + 10,74 + 4,94 + 9,89 + 27,77 + 5,47 + 10,81 + 6,75 + 20,86 + 14,22 + 3,87 + 3,73 + 18,62; 16,04 + 1,87 + 92,71 + 17,24 + 41,37 + 38,66 + 18,08 + 17,84 + 35,68 + 60,15 + 7,19 + 35,91 + 61,73 + 17,88 + 39,36; 3,34 + 55,89 + 10,75 + 7,16 + 35,84 + 105,02 + 24,50 + 43,87 + 4,87 + 93,53 + 51,44 + 35,63 + 32,89 + 13,50 + 63,00 + 17,08 + 61,14 + 24,38 + 43,74 + 14,58 + 73,81 + 19,67 + 34,32 + 19,61 + 76,47 + 24,31 + 38,79 + 14,54; 79,20 + 19,60 + 39,06 + 19,53 + 74,79 + 19,72 + 54,03 + 4,91 + 78,03 + 24,46 + 73,41 + 65,14 + 55,84 + 76,76 + 19,48 + 58,44 + 78,78 + 19,54 + 53,73 +9,05 + 24,51 + 53,93 + 81,61 + 54,40 + 84,03 + 23,77 + 47,53 + 82,42 + 23,13 + 60,14 + 71,16 + 8,92 + 17,83 + 40,12 + 74,82 + 44,89 + 94,57 + 17,62 + 48,46 + 81,49 + 22,20 + 48,84 + 82,47 + 22,27 + 4,45 + 48,98 + 78,62 + 8,91 + 4,46 + 52,77 + 83,28 + 15,15 + 85,86 + 76,33 + 71,24);

- 1,24 грн процентів на прострочену заборгованість за кредитом (0,12 + 0,13 + 0,09 + 0,23 + 0,14 + 0,10 + 0,11 + 0,13 + 0,19),

а всього 4643,04 грн процентів.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов’язань за Договором, станом на 31.03.2018 відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором на загальну суму 11147,02 грн (6003,98 грн кредит + 4643,04 грн проценти + 500 грн штраф), і позов підлягає частковому задоволенню у цих межах.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 276,70 грн (1762 *11147,02 / 70984,36).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.04.2009, яка станом на 31.03.2018 складає: 6003,98 грн заборгованість за кредитом, 4643,04 грн заборгованість за процентами, 500,00 грн штраф (фіксована частина), а всього 11147,02 грн.

У задоволенні позову у іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 276,70 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (через Семенівський районний суд Полтавської області).

Позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя В.Ф.Харченко