Вирок № 75258667, 12.07.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 12.07.2018

ЄУ № 420/954/18

Провадження №1-кп/420/151/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря Сіренко А.В.

прокурора Мукбаніані Д.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018130510000236 від 27.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Рогове Новопсковського району Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2018 року, приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев на території об’єкту природно-заповідного фонду, перебуваючи за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_3 за адресою: вул. Миру, 42, с. Ікове Новопсковського району, Луганської області, з господарської будівлі взяв металеву пилку по дереву та пішки направився до об’єкту природно-заповідного фонду, розташованого в 1 виділі 70 кварталі Новопсковського лісництва державного лісового фонду ДП «Старобільське ЛМГ», який знаходиться на відстані 200 метрів на схід від вул. Миру с. Ікове Новопсковського району, Луганської області та який входить до складу природно - заповідного фонду України, яке іменується заповідним урочищем місцевого значення «Луг», оголошеного таким відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», від 16 червня 1992 року на підставі рішення виконкому Ворошиловградської обласної ради від 12.07.1980 № 300 та рішення виконкому Ворошиловградської обласної ради від 28.06.1984 № 247, не маючи на це спеціального дозволу, що посвідчується відповідним документом – лісорубним квитком, порядок видачі якого передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів».

Далі, ОСОБА_2, в період часу з 15 год. 20 хв. до 15 год. 30 хв. 27.06.2018, скориставшись ручною пилою, перебуваючи на території вищевказаного об’єкту природно-заповідного фонду вчинив незаконне спилювання 2 сиро-ростучих дерев породи клен татарський діаметром пнів 5,0 см., 5,5 см. відповідно, чим спричинив матеріальної шкоди державі, яка згідно довідки ДП «Старобільське ЛМГ» від 27.06.2018 складає 186,00 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 246 КК України, які виразились у вчиненні незаконної порубки дерев на території об’єкту природно-заповідного фонду.

Представником потерпілого ОСОБА_4 до прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури надано заяву про добровільну згоду на укладання між прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури та обвинуваченим угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні. Наслідки затвердження угоди йому роз’яснені та зрозумілі. З умовами угоди ознайомлений. Претензій морального та матеріального характеру не має.

30 червня 2018 року між прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_5, якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12018130510000236 від 27.06.2018, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого боку, за письмовою згодою представника потерпілого ОСОБА_4, який в порядку абзацу 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором, про що надав відповідну заяву, на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 246 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у зазначеному діянні, зобов’язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами угоди в п. 3 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 246 КК України, а саме - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, серед іншого, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є – вчинення незаконної порубки дерев на території об’єкту природно-заповідного фонду.

Вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України. ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд підготовчого судового засідання без його участі, проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечує. Матеріальна шкода спричинена внаслідок вчинення кримінального правопорушення відшкодована в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та КК України.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень ст. ст.50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу.

З огляду на викладене, укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає покаранню, встановленому санкцією ч. 1 ст. 246 КК України, та загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин, укладена між прокурором та обвинуваченим, за письмовою згодою представника потерпілого, який в порядку абзацу 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, не заперечує проти укладання угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, угода про визнання винуватості підлягає затвердженню. Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, застосувавши спеціальну конфіскацію до речей, які були безпосереднім знаряддям та предметом злочину.

Керуючись ст.ст. 100, 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2018 року, укладену між прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого боку, за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_4, за участю захисника ОСОБА_1

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

СD- R диск з відеозаписом огляду місця події від 27.06.2018, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

На підставі статей 96- 1, 96- 2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію майна, яке було знаряддям злочину, та конфіскувати у власність держави металеву пилку по дереву, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області.

На підставі статей 96- 1, 96- 2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію майна, яке було предметом злочину, та конфіскувати у власність держави дві сиро-ростучі деревини породи клен діаметром 5 см. та 5,5 см., які зберігаються в ДП «Старобільського ЛМГ».

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі не подачі на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: підпис. ОСОБА_6