Рішення № 75258655, 11.07.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 11.07.2018

ЄУ № 420/752/18

Провадження №2-о/420/160/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт.Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт, що вона 11.11.2016 народила в м. Сухумі Абхазька автономна Республіка, Грузія, дитину чоловічої статі вагою 3300 грамів, батько дитини – громадян України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що вона громадянка України, та перебуває у шлюбі з громадянином України – ОСОБА_2 та 11.11.2016 в м. Сухумі Абхазької автономної Республіки, Грузія, вона народила хлопчика вагою 3300 грамів. З метою належної реєстрації факту народження сина, вона звернулась до Новопсковського районного відділу ДРАЦ, але отримала відмову, оскільки аналіз наданих нею документів свідчить про те, що їх форма не відповідає формі документа на підставі якого проводиться державна реєстрація народження. Тому вона звертається до суду, оскільки не має можливості зареєструвати факт народження сина в органах РАЦС.

11 червня 2018 року ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з‘явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи, Новопсковського районного відділу ДРАЦС Головного ТУЮ в Луганській області в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи клопотання учасників судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги заявника з огляду на таке.

З паспорта громадянина України серії ЕН №531199 виданого 29 вересня 2006 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Новобіла Новопсковського району Луганської області, зареєстрована за адресою: вул. Садова (Радянська), 1А, с. Козлове Новопсковського району Луганської області.

Відповідно до паспорту громадянина України серії ЕМ 692958, виданого 03 липня 2000 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: вул. Садова (Радянська), 1А, с. Козлове Новопсковського району Луганської області.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЕД №034124 виданого 16 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис №86.

Згідно Відмови у проведенні державної реєстрації народження виданої Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Луганській області № 1098/17.22-138 від 23.05.2018 в реєстрації народження дитини чоловічої статі ОСОБА_1 було відмовлено у зв’язку з тим, що відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про держану реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження проводиться на підставі визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документів, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Аналіз документів, представлених заявником, свідчить, що свідоцтво про народження Республіки Абхазія не є документом на підставі якого проводиться державна реєстрація народження.

На підтвердження факту народження дитини заявник надала довідку № 49 про народження, довідку про народження №1084 та свідоцтво про народження, зазначені документи видані органами розташованими в м. Сухум, Абхазія, та з яких вбачається, що заявник ОСОБА_1 хлопчика вагою 3300 гр., 51 см. в лікарні Республіки Абхазія 11.11.2016.

Республіка Абхазія входить до складу Грузії і не являється самостійною державою. Правосуб’єктність самопроголошеної Республіки Абхазія та органів влади регіону не визнається Україною. Загальновизнаним суб’єктом міжнародного права є Грузія, складовою частиною якої є Республіка Абхазія. Республіка Абхазія вважається окупованою територією.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян (Консультативний висновок Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії»).

Європейським судом з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) констатовано, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цих справах, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de factoорганів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. По-батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження її сина.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд на підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження нею, ОСОБА_1, 11.11.2016, в м. Сухумі, Абхазька автономна Республіка, Грузія, дитини чоловічої статі, що надасть їй можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.

Керуючись ст.ст. 13, 80, 81, 89, 294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 11 листопада 2016 року народила в м. Сухумі, Абхазька автономна Республіка, Грузія, дитину чоловічої статі вагою 3300 грамів, в зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ЕН №531199, виданий 29 вересня 2006 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Садова, 1А, с. Козлове Новопсковського району Луганської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Заінтересована особа ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії ЕМ №692956 виданий 03 липня 2000 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Заінтересована особа Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження: вул. Українська, 51, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 21758103.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено 11 липня 2018 року.

Суддя: підпис. ОСОБА_3