Рішення № 75258523, 12.07.2018, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/1032/18

Провадження № 2/414/295/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участю секретаря судового засідання Водолазської Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Кремінський районний суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 35 945,48 грн. за кредитним договором № б/н від 31.05.2011 р., яка складається з наступного: 4 555,08 грн. - заборгованість за кредитом; 25 972,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 230,31 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - сума штрафу (фіксована частина), 1 687,88 грн. - сума штрафу (процентна складова) та судових витрат в розмірі 1762 гривні.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлена про проведення судового засідання, та від якого не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, причини неявки ним не повідомлені, відзиву на позов на подано, а позивач не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за наявними у справі доказами (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) занесена до протоколу судового засідання.

У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові позивач вказував на те, що між банком та відповідачем був укладений договір, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом відкриття відповідачу поточного рахунку у гривні, видачі їй платіжної картки, та кредитування рахунку до встановленого кредитного ліміту. А відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та інших платежів у строки встановлені договором, не виконав. Тому у банку виникло право вимоги до відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування. А оскільки договором передбачено також і право банку на нарахування та стягнення неустойки за невиконання грошових зобов'язань, банк користуючись своїм правом просить стягнути і її.

Суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 31.05.2011 р. звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ: 14360570) шляхом підписання та подання анкети-заяви, якою по суті, просив відкрити йому поточний рахунок, оформити платіжну картку з бажаним кредитним лімітом та отримувати кредит (а.с. 8, 9).

Підписавши анкету-заяву від 31.05.2011 р., ОСОБА_2 також підтвердив, що ця заява разом з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, який він зобов'язується виконувати.

За договором про надання банківських послуг, ПАТ КБ «ПриватБанк» взяло на себе зобов'язання відкрити ОСОБА_2 поточний рахунок, видати йому платіжну картку (а за бажанням видати додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку за певною процедурою) та у розмірі здійснених ним або його довіреною особою операцій за допомогою карток, а відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за його користування у строки та порядку, передбаченому цим договором, зокрема: щомісячним платежем в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік на залишок заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. При цьому, сторони передбачили право банку змінювати тарифи за умови надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.2.3 і п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, що являються складовими частинами договору про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок, випустив платіжну картку та кредитував його рахунок, однак відповідач у повному обсязі та у вказаний строк не повертав отриманий кредит, не сплачував процентів за користування кредитними коштами (а.с. 6-7).

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, отримати виданий кредит, сплату процентів за його користування, а також неустойку з порушення грошових зобов`язань по договору, при цьому і у достроковому порядку.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Положення п. 1, 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України гарантують, що права людини і громадянина, його основні обов'язки, а також засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зокрема, положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 629 ЦК України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1054, ст. 1055 ЦК України та п. 22, 23 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 р., договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення ст. 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями ст. 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 31.05.2011 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 уклали договір, за яким (в частині умов договору, що стосуються кредитування рахунка) банк взяв на себе зобов'язання відкрити відповідачу поточний рахунок, видати йому платіжну картку (а за його бажанням додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку за певною процедурою) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток.

Позивач, взяті на себе зобов`язання виконував.

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, за договором № б/н від 31.05.2011 р. відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за його використання у строки та порядку, передбаченому цим договором, зокрема: щомісячним платежем в розмірі 7 % від суми заборгованості та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік на залишок заборгованості до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував. У зв'язку з чим, у нього як позичальника, станом на 28 лютого 2018 року, утворилась така заборгованість: 4 555,08 грн. - заборгованість за кредитом; 25 972,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що в силу положень ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов договору про надання банківських послуг, банк має право вимоги дострокового повернення боргу, як щодо кредиту, так і щодо процентів за користування кредитом.

Тож зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань у вигляді повернення кредиту частинами та сплати процентів, щомісячно, на підставі договору № б/н від 31.05.2011 р., а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобов'язаннях, на отримання від відповідача кредиту та процентів за користування ним, у тому числі й у достроковому порядку.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_2 про стягнення з нього такої заборгованості: 4 555,08 грн. - заборгованість за кредитом; 25 972,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, договором про надання банківських послуг сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-яких строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню та штраф у розмірі 500 гривень та 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів (п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема, розрахунку заборгованості за договором позичальник, зобов'язання щодо строків платежів по поверненню кредиту та сплаті процентів порушує понад 30 днів.

У зв'язку з чим, у банку, на підставі договору, виникло право нарахувати, а у ОСОБА_2, як позичальника, виник обов'язок сплатити неустойку у вигляді пені та комісії у розмірі 3 230,31 грн. та штрафу у розмірі 2 187,88 грн., з яких: 500 грн. - фіксована складова; 1 687,88 грн. - процентна складова.

Перевіряючи наявність підстав для присудження на користь банку вказаних грошових коштів у вигляді пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року (яке не є скасованим), смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області входить у вказаний перелік. А відповідач, має у цьому місті зареєстроване місце проживання, тому в частині стягнення з позивача пені та штрафу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково, у розмірі 30 527,29 грн., з яких: 4 555,08 грн. - заборгованість за кредитом; 25 972,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на це та те, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762 гривні, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с. 1, 2), а позов підлягає задоволенню на суму 30 527,29 грн., вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1496, 41 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 34, 128-132, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 травня 2011 року, яка утворилась станом на 28 лютого 2018 року, у розмірі 30 527 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 29 копійок, з яких: 4 555,08 грн. - заборгованість за кредитом; 25 972,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) судовий збір у розмірі 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 41 копійку.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області до або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили, у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.В. Панчук