Постанова № 75257914, 12.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1802/18 Головуючий у І інстанції Радзівіл А. Г.Провадження № 22-ц/780/2628/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 12.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу судді Броварського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення неповернутої суми банківського вкладу, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із позовом до ПАТ «Українська інноваційна компанія» про стягнення банківського вкладу (депозиту). Вимоги мотивувала тим, що 04 вересня 2015 року між нею та ПАТ «Укрінбанк» було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого вона передала банку кошти в розмірі 6049,69 доларів США із виплатою їй 0,5 % річних. Договір укладений безстроково із виплатою процентів щомісяця, з можливістю поповнення вкладу. Проте банк не виконав перед нею свої зобов'язання і кошти з процентами не повернув. На підставі постанови НБУ № 934 від 24 грудня 2015 року ПАТ «Укрінбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних і запроваджено тимасову адміністрацію. ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Українська інноваційна компанія». Посилаючись на порушення своїх прав як споживача фінансової (банківської послуги), просиластягнути із відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 159051,65 грн., що відповідає 6055,54 доларів США.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2018 року відкрите провадження у вказаній справі.

Відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанціїі передати справу на розгляд за підсудністю до Сєверодонецького міського суду Луганської області, посилаючись на порушення судом правил підсудності. Скаргу мотивує тим, що даний позов має пред’являтися відповідно до положень ч.2 ст.27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи. При цьому правовідносини між сторонами випливають із договору банківського вкладу і на них не поширюються законодавство щодо захист управ споживачів. Крім того, відповідач не є банківською установою.

Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції обгрунтовано відкрив провадження за місцем її прожива як споживача фінансової послуги, а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з’явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відкриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції керувався тим, що даний позов підсудний Броварському міськрайонному суду за місцем проживання позивачки.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України, яка надає позивачу право вибору підсудності, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду на захист своїх прав, що витікають із договору банківського вкладу (депозиту), що у свою чергу свідчить про наявність спору, пов'язаного із захистом прав споживачів фінансово-кредитних послуг.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Верховного суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» відповідно до п.2 якого судам слід мати на увазі, що до відносин, які регулюються законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, відкриття і ведення рахунків, проведення рохзрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про захист прав споживачів» № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення вказаного Закону, які спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже даний позов згідно ч.5 ст.28 ЦПК України підсудний Броварському міськрайонному суду як такий, що витікає із спору щодо захисту прав споживачів.

Доводи апелянта про необхідність застосування ч.2 ст.27 ЦПК України, яка передбачає пред’явлення позову до юридичної особи за її місцезнаходженням, необгрунтовані, бо дана стаття визначає загальні правила підсудності, а ст.28 ЦПК України, яка надає позивачу право вибору підсудності, є спеціальною нормою і підлягає застосуванню при визначенні підсудності за вказаними у ній видами позовів.

Доводи апеляційної скарги про те, що на дані правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів» безпідставні. В даному випадку прийняття грошей від позивачки та зобов’язання їх повернути з процентами є фінансовою послугою, що прямо вказано у п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення), а отже є послугою у розумінні п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» і підпадає під дію цього закону.

Доводи скарги про те, що відповідач не є банківською установою безпідставні, оскільки спірні правовідносини виникли із повернення банківського вкладу, а відповідач є

правонаступником банку, назву якого змінено.

Крім того, обставини щодо належності відповідача та встановлення чи порушив він парва позивача підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті, а не під час відкриття провадження.

Посилання скаржника у поданому до суду клопотанні на необхідність зупинення апеляційного провадження за п.6 ч.1 ст.255 ЦПК України з огляду на неможливість вирішення даної справи до вирішення іншої, безпідставні, поскільки вирішення питання про дотримання судом правил підсудності при відкритті провадження не залежить і не пов’язується із вирішенням інших справ.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» залишити без задоволення.

Ухвалу судді Броварського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: