Постанова № 75257843, 09.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4837/17 Головуючий у І інстанції Соловей Г. В.Провадження № 22-ц/780/2402/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 09.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І,,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначало що, ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву від 28 січня 2011 року № б/н, згідно з якою отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Проте Відповідач не надав своєчасно грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним зобов’язанням.

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань перед банком, відповідач за станом на 30 вересня 2017 року має перед позивачем заборгованість у розмірі 87 123,39 грн, з яких:

- 3 891,94 грн. – заборгованість за кредитом;

- 74 358,00 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом;

- 4 248,53 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 4 124,92 грн. – штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь вказану заборгованість.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справ, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Судом встановлено, що 28 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Підписом у названій анкеті-заяві ОСОБА_2 засвідчила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами і Правилами надання банківських послуг», а також з «Тарифами банку» складає договір між ним і банком та що він зобов’язується виконувати ці «Умови і Правила надання банківських послуг» (а.с. 10).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За визначенням частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості (а.с. 6-9), у відповідача станом на 30 вересня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 87 123,39 грн, з яких:

- 3 891,94 грн. – заборгованість за кредитом;

- 74 358,00 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом;

- 4 248,53 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 4 124,92 грн. – штраф (процентна складова).

Разом з тим, пунктом 2.1.1.1 Умов передбачено, що правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток банку визначені цими Умовами, Пам'яткою клієнта, Тарифами на випуск та обслуговування банківських карт.

За правилами п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, вид якої визначено у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписом якої клієнт та банк укладають договір пронадання банківських послуг. Датою укладення такого договору є дата отримання картки, зазначеної у заяві.

Строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік), вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), видача картки на новий строк можлива при дотримання клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором (п. п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12).

Згідно п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

Відповідно до умов договору, укладеного 28 січня 2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, який відповідно до п.1.1.7.12 встановлено 12 місяців.

При цьому, останній платіж відповідачем внесено 26 березня 2014 року в розмірі 250 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача за період з 28 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року, який було долучено до позову (а.с. 6-8).

Наявність договірних відносин між сторонами визнавалась відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідач також вказувала, що з 24 лютого 2011 по 26 березня 2014 року періодично сплачувала кошти на виконання умов договору.

При цьому, під час розгляду справи представник відповідача подав письмову заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як видно з матеріалів справи, у анкеті-заяві від 28 січня 2011 року на отримання кредиту ОСОБА_2 відсутні умови щодо збільшення строку позовної давності.

Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких, встановлено позовну давність щодо вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, витрат банку, тривалістю 50 років, відповідачем не підписані.

Таким чином, умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною договору № б/н від 28 січня 2011 року.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач останній платіж за договором здійснила 26 березня 2014 року, тобто, з цього часу позивачу стало відомо про порушення умов договору і з цього часу має відраховуватися строк позовної давності, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № б/н від 28 січня 2011 року лише 28 грудня 2017 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач, укладаючи кредитний договір не мав сумнівів щодо його розумності та справедливості, а тому надав свою згоду на умови договору, запропоновані банком, оцінюються колегією суддів критично, оскільки дійсність укладеного між сторонами по справі договору є предметом розгляду в межах даної цивільної справи.

Твердження апелянта щодо наявності підстав для застосування збільшеної позовної давності строком у 50 років відхиляються судом, оскільки ґрунтуються лише на власному тлумаченні апелянтом норм законодавства та судової практики.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Ю.О. Матвієнко

ОСОБА_3