Рішення № 75256930, 06.07.2018, Яремчанський міський суд

Справа № 354/443/18

Провадження по справі № 2/354/440/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Іванова А.П.

при секретарі: Савчук М.І.

позивачки: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м.Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Михайлівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-

в с т а н о в и в:

18.05.2018 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3, який продовжує навчання до досягнення ним 23-річного віку та на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття, а у випадку навчання - до досягнення ним 23-річного віку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем 23.01.1996 року у відділі ДРАЦС реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції за актовим записом №63. В шлюбі у сторін народилися сини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб сторін виявився невдалим і рішенням Яремчанського міського суду від 01.11.2017 року був розірваний. Позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з моменту розлучення не надає матеріальної допомоги на утримання дітей та на їх потреби. Діти сторін проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Старший син – ОСОБА_3 є студентом 4-го курсу освітнього рівня «бакалавр» фізико-технічного факультету напрямку підготовки «Комп’ютерна інженерія» ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені ОСОБА_5», а молодший син - ОСОБА_4 є школярем 7 класу Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25. Позивачці відомо, що відповідач займається підприємницькою діяльністю по проведенню та розводці електрики у новозбудованих будинках, є власником житлових будинків, земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, автомобіля марки «Рено» та чотирьох земельних ділянок для ведення селянського господарства. Тому позивачка просить задовольнити позов та стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві і просить задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково. Він пояснив, що готовий сплачувати аліменти на утримання синів у розмірі по 1000 грн., що буде відповідати його майновому стану.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Поясненнями сторін, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-НМ №142663 (а.с.3) встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.01.1996 р.

Поясненнями сторін, що підтверджуються свідоцтвами про народження серії І-НМ

№109509 (а.с.5) та серії І-НМ №003849 (а.с.4) встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Поясненнями сторін, що підтверджується рішенням Яремчанського міського суду від 01.11.2017 року (а.с.14) встановлено, що шлюб сторін розірвано, залишено позивачці прізвище «Павлюк» та неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати з позивачкою.

Поясненнями позивачки, що підтверджуються довідкою №84 від 08.05.2018 р. (а.с.15) встановлено, що син ОСОБА_4 навчається у 7 класі Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25.

Поясненнями позивачки, що підтверджуються довідкою №06-10/09-13/174 від 03.05.2018 р. (а.с.16) встановлено, що син ОСОБА_3 є студентом 4-го курсу освітнього рівня «бакалавр» фізико-технічного факультету напряму підготовки «Комп’ютерна інженерія» ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені ОСОБА_5».

Поясненнями позивачки, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії І-НМ №191115 (а.с.34) встановлено, що позивачка зареєструвала шлюб 06.02.2018 р. із громадянином ОСОБА_6 Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_7 Полом, в зв’язку з чим змінила своє прізвище на «Гудвін».

Поясненнями сторін, що підтверджуються будинковою книгою (а.с.35-39) встановлено, що зареєстроване місце проживання дітей сторін у будинку за адресою: м.Яремче, вул.Свободи, 26-А, що належить відповідачу на праві власності.

Поясненнями сторін, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-7), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8) та державними актами (а.с.9-13) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул.Свободи, 26-А в м.Яремче, земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, автомобіля марки «Рено» та чотирьох земельних ділянок для ведення селянського господарства.

Поясненнями відповідача встановлено, що він неодноразово до цього часу допомагав дітям в їх особистих потребах, навіть ходив із сином ОСОБА_4 до стоматолога, та оплачував його послуги, що підтверджується квитанціями (а.с.30).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст.180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

За приписами ч.2 ст.182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Суми прожиткового мінімуму на 2018 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» і на даний час (з 01 січня ) прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 1492 грн. , від 6 до 18 років - 1860 грн., де прожитковий мінімум - це вартісна величина, достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно з ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України і роз’яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності з вимогами ст.199 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст.182 Сімейного кодексу України, до яких відносяться стан здоров'я та матеріальне становище дочки, сина; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Виходячи з принципу диспозитивності, предбаченого ч.1 ст.13 ЦПК України, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про те, що відповідач офіційно працевлаштований, доходи, які він отримує слід вважати нерегулярними та мінливими.

З урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дітей слід визначити в твердій грошовій сумі, оскільки, відповідач офіційно не працевлаштований.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідачем не надано суду доказів про його матеріальне становище та стан здоров’я. Проте, він є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання дітей .

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На думку суду, позивачкою, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому розмірі, що буде для відповідача обтяжливим, тому позов слід задовольнити частково і зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів до 1100 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Це дозволить зберегти баланс між потребами дітей, які потребують допомоги батька та можливостями відповідача.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 182, 185, 191, 199 Сімейного кодексу

України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів" та керуючись ст.ст.12, 13, 18, 76, 78, 89, 95, 141, 200, 206-207, 229, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання- Павлюка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно, починаючи з 18.05.2018 року на період її навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, на утримання неповнолітнього сина- Павлюка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно, починаючи з 18.05.2018 року, до досягнення ним повноліття, а у випадку навчання-до досягнення дитиною 23-річного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави ( отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106– 704, 80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) гривень несплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до вимог п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.07.2018 року.

Головуючий суддя: А.П.Іванов