Постанова № 75256482, 11.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2918/18

Номер справи місцевого суду: 2-3562/09

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року (суддя Малиновський О.М.) у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» та Публічне акціонерне товариство «Комерційний ОСОБА_7»,

встановив:

29 квітня 2009 року позивач ОСОБА_8 акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» (далі - ВАТ «ОСОБА_4 Аваль»), звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу:

за кредитним договором № 014/0074/85/73527 від 23.04.2007р. - заборгованість в розмірі: 149 477,25 грн.; за нарахованими відсотками за користування кредитом - в розмірі 1 662,68 грн., за простроченими відсотками – в розмірі 16 122,49 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання - в розмірі 5654 грн., а всього в розмірі 172 916,49 грн.;

за кредитним договором № 014/0074/85/73528 від 23.04.2007р. в розмірі: 149 509,67 грн. - заборгованість за кредитним договором, сума боргу за відсотками в розмірі 1663,04 грн., заборгованість за простроченими відсотками 16 126,26 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5655 грн., а всього 172 954,38 грн.;

за кредитним договором № 014/0074/85/73530 від 23.04.2007р. в розмірі: 146 932,09 грн. - заборгованість за кредитним договором, сума боргу за відсотками в розмірі 1 634,37 грн., заборгованість за простроченими відсотками 15844,49 грн., пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5555,20 грн., а всього 169 967,20 грн.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідач - ОСОБА_5 не виконав належним чином прийняті на себе зобов’язання по кредитним договорам, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» у зазначеному вище розмірі. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є кожний поручителем за окремим договором поруки по кожному Кредитному договору, то вони також мають нести матеріальну відповідальність за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_5, оскільки їх також не виконують.

У зв’язку з цим, позивач просив заборгованість по кредитам стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року позов ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 515 838, 07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» понесені судові витрати в розмірі по 576,66 грн. з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» у задоволенні позову,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 03.07.2018 року, на 16.00 год. учасники справи не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у тому числі – апелянт ОСОБА_9 – через свого представника ОСОБА_10 (а.с.224, 240, 241).

Також учасники справи не з’явились у судове засідання, призначене на 24.04.2018 року, на 14.00 год., про причини неявки суд не повідомили (а.с.195, 196, 201-205, 215, 220).

У зв’язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.

При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин в їх сукупності дає підстави стверджувати про неналежне здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги. У зв'язку з цим, та враховуючи, що з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення пройшло більше 8 років, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її учасників, повідомлених належним чином.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв’язку з цим, датою складення цього судового рішення є 11.07.2018 року.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року по даній справі було замінено стягувача – ПАТ «ОСОБА_4 Аваль на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с. 27 виділених матеріалів), представник якої викликався в судові засідання суду апеляційної інстанції в якості заінтересованої особи, однак до суду не з’явився, надавши суду заяви про розгляд справи в його відсутність (а.с.221, 246).

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_5 отримав кредитні кошти за кредитними договорами, проте порушив умови цих кредитних договорів, у зв’язку з чим заборгованість по вищевказаним кредитним договорам, відсотки за користування кредитними коштами, а також пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості підлягає стягненню з нього на користь позивача у загальному розмірі 515 838, 07 грн.

Крім того, враховуючи що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є поручителями відповідача ОСОБА_5 за договором поруки, то вони мають нести матеріальну відповідальність по кредитним зобов’язанням ОСОБА_5 в солідарному порядку.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється її учасниками, 23.04.2007р. відповідач ОСОБА_5 уклав з АППБ «Аваль» кредитний договір № 014/0074/85/73527, згідно якого отримав кредит в розмірі 20 200 доларів США, строком до 23.04.2027 року, зі сплатою відповідачем 14,5% річних, з щомісячним погашенням суми кредиту (далі – Кредитний договір №1).

В той же день між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем по справі було укладено два кредитних договори № 014/0074/85/73528 та № 014/0074/85/73530, за якими ним було отримано в кредит грошові кошти в розмірі 20 200 доларів США та 19 897 доларів США відповідно, строком до 23.04.2027р., зі сплатою за користування кредитними коштами 14,5% річних, з щомісячним погашенням суми кредиту (далі – Кредитний договір №2 та Кредитний договір № 3).

У відповідності до п. 6.5 зазначених Кредитних договорів, у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, кредитор має право достроково вимагати повернення кредиту, а також нарахувати проценти та неустойку за неналежне виконання кредитних зобов’язань.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов’язання не допускається.

Згідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, оскільки умови Кредитних договорів відповідачем ОСОБА_5 належним чином виконані не були, то станом на 14.04.2009р. у нього перед банком виникла заборгованість, а саме:

за Кредитним договором № 1 - в розмірі: 149 477,25 грн. - заборгованість за кредитним договором, сума боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 1 662,68 грн., заборгованість за простроченими відсотками 16 122,49 грн., пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5654 грн.;

за Кредитним договором № 2 - в розмірі: 149 509,67 грн. - заборгованість за кредитним договором, сума боргу за відсотками в розмірі 1663,04 грн., заборгованість за простроченими відсотками 16 126,26 грн., пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5655 грн.;

за Кредитним договором № 3 - в розмірі: 146 932,09 грн. - заборгованість за кредитним договором, сума боргу за відсотками в розмірі 1 634,37 грн., заборгованість за простроченими відсотками 15844,49 грн., пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5555,20 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості знайшов своє підтвердження в матеріалах справи і апелянтом не спростований.

З огляду на викладене, загальний розмір кредитної заборгованості за трьома Кредитними договорами склав 515 838,07 грн., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Крім того, 23.04.2007 року між відповідачем ОСОБА_6 та АППБ «Аваль» було укладено договори поруки, згідно яких відповідач ОСОБА_6 поручились за боржника ОСОБА_5 та прийняла на себе зобов’язання перед позивачем по справі за належне виконання прийнятих на себе ОСОБА_5 зобов’язань по всім трьом вищевказаним Кредитним договорам в повному обсязі (а.с.38-39, 39-А-40, 43-44).

Аналогічні договори поруки були укладені 23.04.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 і АППБ «Аваль» (а.с.36-37, 41-42, 45).

У відповідності до ч.2 ст. 554 ЦК України зазначеними договорами поруки була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителів перед кредитором.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_6 мають нести солідарну відповідальність між собою, оскільки спільні договори поруки вони між собою не укладали.

З цих підстав, відповідач ОСОБА_3 має нести солідарну відповідальність за порушення умов Кредитних договорів лише разом з відповідачем ОСОБА_5, який окремо також має нести солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_6

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року змінити і викласти абзац другий резолютивної частини рішення абзацами другим і третім в наступній редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 515 838,07 грн. (п’ятсот п’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 07 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 515 838,07 грн. (п’ятсот п’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 07 копійок)».

Абзаци третій і четвертий резолютивної частини рішення вважати відповідно абзацом четвертим і п’ятим.

В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів виходить за межі доводів апеляційної скарги, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права щодо стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості з поручителів, які уклали окремі договори поруки з банком і не пов’язані між собою взаємними правами та обов’язками.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, то вони є необгрунтованими, оскільки у разі прострочення виконання за кредитним договором, у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ОСОБА_4 має право звернутись до боржника і поручителів як з письмовою вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, так і безпосередньо до суду з позовом, що в даному випадку позивачем і було здійснено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2009 року, тобто за 2 місяці до звернення з позовом до суду, позивач звертався до відповідачів із письмовими претензіями про необхідність дострокового погашення кредитної заборгованості (а.с.49-51).

При цьому слід зазначити, що як було зазначено вище, строк дії вказаних Кредитних договорів був встановлений до 23.04.2027 року.

Проте, позивач змінив вказаний строк виконання основного зобов’язання, пред’явивши 16.02.2009 року вищевказані письмові претензії до відповідачів про повне дострокове погашення кредитної заборгованості, а тому строк виконання основного зобов’язання настав 16.03.2009 року.

Однак, після отримання відповідачами по справі попереджень з боку банку про необхідність погашення простроченої заборгованості за Кредитними договорами, сума боргу відповідачами не сплачена, борг не повернутий, що стало підставою для пред’явлення даного позову до суду.

Суд першої інстанції також правильно відхилив заперечення ОСОБА_5 щодо недоврахування банком грошових сум, сплачених ним в рахунок погашення боргу по Кредитним договорам, оскільки вони є безпідставні та суперечать наданим розрахункам заборгованості, які маються в матеріалах справи.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, з підстав і мотивів, викладених вище.

Крім того, враховуючи, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.03.3018 року заявнику апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1870 грн. (а.с.192-193), то згідно ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1870 грн., за реквізитами апеляційного суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381– 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року змінити та викласти абзац другий його резолютивної частини абзацами другим і третім в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 515 838,07 грн. (п’ятсот п’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 07 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 515 838,07 грн. (п’ятсот п’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 07 копійок)».

Абзаци третій і четвертий резолютивної частини рішення вважати відповідно абзацом четвертим і п’ятим.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1870 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят гривень), за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - УК у м.Одесі/ОСОБА_1. р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) - 899998

Рахунок отримувача - 34315206080031

Код класифікації доходів бюджету – 22030101

Призначення платежу - *;101;

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_11

ОСОБА_2