Ухвала суду № 75256451, 09.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1027/18

Номер справи місцевого суду: 522/7722/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018 року м. Одеса

Суддя Апеляційного суду Одеської області Копіца О.В., розглянувши апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2018 року відносно ОСОБА_6, яка народилася 31.07.1954 року засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 256 КК України,

встановив:

Вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості від 27.04.2018 року, укладену між заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та підозрюваною ОСОБА_6 та як наслідок, ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 256 КК України та їй призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України - у вигляді штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п’ятдесят одна тисяча) грн.;

- за ч. 1 ст. 256 КК України - у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України, на засуджену покладено такі обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженого органу з питань пробації, про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 не застосований.

Вирішено долю речових доказів.

На зазначений вирок суду першої інстанції, адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, у якій він, обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження, послався на приписи ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 21 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на те, що законні права та інтереси ОСОБА_3 прямо зачіпаються оскаржуваним вироком, оскільки з 2011 року по теперішній час ОСОБА_3 є директором ТОВ «Зовнітрансгаз», тому встановлення судом фіктивності підприємства, створює для нього певні юридичні наслідки, зокрема, утворюється презумпція винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України у період з 2012 по 2013 роки.

Окрім того, на думки апелянта, вирок ухвалений незаконним складом суду, адже суддя Іванов В.В., під час досудового розслідування, приймав рішення у кримінальному провадженні як слідчий суддя. Також було порушено правила підсудності кримінального провадження, оскільки з вироку суду першої інстанції випливає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів на території м. Харкова.

Посилаючись на такі доводи, адвокатОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та направити кримінальне провадження для здійснення досудового розслідування у загальному порядку.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду та направити кримінальне провадження для здійснення досудового розслідування у загальному порядку, посилаючись на наступне.

- суд 1-ої інстанції повинен був відмовити в затвердженні угоди на підставі п.3 ч.7 ст. 474 КПК України, оскільки умови угоди порушують права свободи та інтереси інших осіб, а саме ОСОБА_5, оскільки в мотивувальній частині вироку встановлено вчинення ним певних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень;

- відсутність у вироку вказівки на прізвище ОСОБА_5 не означає неможливості його ідентифікації, а, навпаки, така можливість є очевидною, оскільки у ЗМІ була оприлюднена інформації про підприємствами, які діяли під керівництвом ОСОБА_5, в тому числі ТОВ «Цикловаст», у зв’язку з чим вказівки на ОСОБА-1 як організатора злочинної організації є констатацією винуватості ОСОБА_5, що є незаконним та порушує презумпцію невинуватості та право на справедливий судовий розгляд.

Прокурором-процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подані письмові заперечення на апеляційні скарги адвокатів, у яких він зазначає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити через те, що апеляційні скарги подані особами, які не мала права їх подавати, на судове рішення, яке не може бути оскаржене з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, оскільки оскаржуваним вироком інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не порушені, адже вони не є сторонами у кримінальному провадженні №32018160000000046.

Перевіривши зміст апеляційних скарг адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та вирок суду першої інстанції, приходжу до висновків про таке.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Дійсно, постановою Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі №5-347кс15, визнано право особи, яка не брала участі у судовому розгляді кримінального провадження, на оскарження вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, якщо цей вирок стосується інтересів такої особи.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного вироку випливає, що у ньому не згадується прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як осіб, причетних до вчинення злочинів, що інкриміновані ОСОБА_6, а йдеться про інших осіб, які не ідентифіковані, тому посилання захисників на те, що вироком стосовно ОСОБА_6 утворюється презумпція винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України у період з 2012 по 2013 роки, є безпідставними.

Відповідно до п.2 постанови Верховного Суду України по справі № 5-103 кс-15 від 1 жовтня 2015 року, яке згідно із ч.3 ст. 458 КПК України є обов’язковим для виконання для всіх судів загальної юрисдикції, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.

За таких обставин, вважаю, що адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, не мають процесуального права на подачу апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відповідно, на вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6.

Вказана позиція судді-доповідача узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у Постанові Пленуму ВССУ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» №13 від 11 грудня 2015 року. Зокрема, згідно з п.22 вказаної Постанови, вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб’єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК. Зокрема, сторони, а також прокурор у провадженні на підставі угоди позбавлені можливості оскаржувати таке судове рішення у зв’язку з істотним порушенням положень КПК, передбачених ст. 412 КПК, та неправильним застосуванням норм КК. У зв’язку з чим суд, в разі подання відповідних скарг з підстав, з яких судове рішення не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК, має відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просять скасувати вирок, який не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав, зазначених ними в апеляційній скарзі, а також їх підзахисні не є сторонами даного кримінального провадження, вважаю, що їм необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження та апеляційні скаргами повернути апелянтам.

Керуючись ст.ст. 370, 394, ч. 4 ст. 399, ст.ст. 419, 469, 532 КПК України, суддя-доповідач,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадженняпо апеляційним скаргам адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2018 року відносно ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 256 КК України, яким затверджена угода про визнання винуватості.

Копію ухвали негайно надіслати апелянтам разом із апеляційними скаргами.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Апеляційного суду Одеської області: О.В. Копіца