Рішення № 75255922, 10.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/7356/18

Провадження № 2/520/5054/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року

Київський райсуд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.,

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справі за позовом

ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту,

Встановив,

ОСОБА_1 - інвалід 1-ї групи в червні місяці 2018 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, що належить йому - позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло за №1176, виданого 08.09.1997 року Державною судноплавною компанією «Чорноморське морське пароплавство». В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала і пояснила, що в серпні 2017 року державний виконавець Першого Київського ВДВС з'явився до квартири позивача з метою вчинити виконавчі дії - накласти арешт і скласти опис майна ОСОБА_1 Перевіривши дані ОСОБА_1 державний виконавець встановив, що позивач не є боржником за виконавчим провадженям, за яким належить вчинити певні дії. Після цього позивач перевірив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно і з'ясував наявність арешту на належну йому - ОСОБА_1 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. Підставою обтяження майна є лист №1315 від 19.05.1999 року Управління юстиції Заводського району м.Миколаєва. Арешт був накладений Першою Одеською державною нотаріальною конторою 02.12.2008 року.

Представник позивача пояснила, що позивач у грудні 2017 року і лютому 2018 року звертався до Заводського відділу ДВС міста Миколаїв з вимогами пояснити підстави арешту майна ОСОБА_1 і вимогами скасувати арешт. Письмові звернення позивача виконавча служба залишила без уваги, а в телефонному режимі державний виконавець роз'яснив порядок звільнення майна з-під арешту шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Представник позивача доводить, що наявність арешту на 1\2 частину квартири порушує право власності позивача на це нерухоме майно, що ОСОБА_1 не має будь-яких невиконаних зобов'язань, які покладались на нього судовим рішенням, що арешт на нерухоме майно позивача було накладено помилково.

Представник Заводського відділу ДВС міста Миколаїв до суду не з'явився, про час слухання справи сповіщений, причини неявки суду не повідомив.

Суд вислухав представника позивача, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

на підставі свідоцтва про право власності на житло за №1176, виданого 08.09.1997 року Державною судноплавною компанією «Чорноморське морське пароплавство» квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності (в рівних частках) ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Реєстрація прав на нерухоме майно виконана в 1997 році КП «ОМБТІ та РОН».

19.05.1999 року Управління юстиції Заводського району м.Миколаєва направило на адресу Першої одеської державної нотаріальної контори листа за №1315 про накладення арешту на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 і забороняє вчиняти будь-які дії . Арешт був виконаний, і в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано 02.12.2008 року.

Дослідивши матеріали справи і наведені представником позивача доводи, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно положень ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач набув права власності на 1\2 частину квартири у встановленому законом порядку (на підставі Закону «Про приватизацію державного житлового фонду») в 1997 році, обтяження на це майно було заявлене в 1999 році, а виконане у 2008 році - реєстраційний номер обтяження 8251676. За закінченням строків зберіганні виконавчих проваджень встановити підстави для накладення арешту не є можливим.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. ст. 12,13, 80-81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та не зважаючи на визнання сторонами позову в цілому чи окремих його вимог, зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог у обсязі, достатньому для надання судом висновку щодо суті спору.

На підставі наведених фактичних обставин та виходячи з зазначених правових положень суд доходить висновку про те, що належним власником обтяженої 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 є позивач, та про те, що зазначене обтяження порушує права власника. Усунути порушення прав позивача можливо тільки в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту, який накладено на підставі листа №1315 від 19.05.1999 року Управління юстиції Заводського району м.Миколаєва, реєстраційний номер обтяження 8251676, нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , а саме : 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.