Рішення № 75255435, 29.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/3457/17

Провадження № 2/520/2741/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2018 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Обслуговуючого Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» про визнання недійсними окремих положень договору, стягнення пайового внеску та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати недійсними пункти 4.1.15 та 9.6 Договору №12-08\80-ІХОІ про пайову участь у будівництві, укладеного 12 серпня 2014 року між Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Комфорт» та ОСОБА_1 в частині строку повернення пайового внеску, передбаченого Статутом ЖК (не більше 2-х років з дня подачі заяви про вихід з членів кооперативу) та стягнути з ОЖБК «Комфорт» на її – позивача користь пайовий внесок в розмірі 278 684 грн, 3% річних від суми пайового внеску, що складає 9318 грн 17 коп, пеню в розмірі 3 401 103,57 грн, на відшкодування моральної шкоди 55 000 грн, а всього стягнути на користь позивача 3744105,74 грн. В квітні місяці 2017 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій вимоги щодо визнання недійсними пунктів 4.1.15 та 9.6 Договору про пайову участь у будівництві залишив без змін, а вимоги про стягнення пайового внеску, 3% річних, пайового внеску – зменшив до 334,814,82 грн. 19 лютого 2018 року представник позивача удруге надав заяву про уточнення позову, в якій збільшив позовні вимоги в частині стягнення пайового внеску і вимагав стягнути пайовий внесок разом з 3% річних і інфляційними втратами в сумі 99119,93 грн.

Представник відповідача в сьогоднішнє судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи сповіщений, причини неявки суду не повідомив, в минулих судових засіданнях приймав участь, надавав пояснення, позовні вимоги визначав частково – в частині повернення позивачу суми пайового внеску в розмірі 128393 грн. Відзив на позов відповідач не надавав.

Суд вислухав позивача (її представника) вивчив матеріали справи і встановив наступне:

12 серпня 2014 року Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Комфорт» в особі Голови кооперативу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договір №12-08\80-ІХОІ про пайову участь у будівництві. ОСОБА_1 було прийнято в асоційовані члени кооперативу і проведено персоніфікацію її паю як члена кооперативу. За умовами договору (п.3.1.1) член кооперативу одночасно з набуттям асоційованого членства зобов’язаний здійснити перший внесок у розмірі 56% паю в розмірі 128393 грн (що на той час дорівнювало 9953 дол.США). ОСОБА_1 умови договору в цій частині виконала. Кооператив зобов’язався організувати будівництво будинку, виконати будівельні роботи, отримати сертифікат відповідності об’єкта будівництва, виконати роботи з благоустрою прибудинкової території в 4 кварталі 2014 року. На теперішній час будівництво будинку не закінчено.

Пунктами 4.1.14 та 9.6 Договору передбачено право члена кооперативу на вихід з асоційованого членства шляхом подачі відповідної заяви. Відповідно до положень пунктів 9.3 та 9.6 Договору у разі припинення асоційованого членства договір розривається, що є підставою для повернення пайового внеску в строки, визначені Договором і Статутом кооперативу.

Позивачка стверджує, що 21.08.2014 року вона надала письмову заяву голові кооперативу про вихід з асоційованого членства ОЖБК «Комфорт», 30 квітня 2015 року її заява була розглянута на загальних зборах кооперативу і прийняте рішення про виключення ОСОБА_1 з асоційованих членів ОЖБК «Комфорт» та про повернення їй пайового внеску у розмірі 128393 грн. За умовами договору (п.4.1.15, п. 9.6 ) і відповідно до Статуту кооперативу (п.10.1.10, п.10.1.11) у разі виходу з асоційованого членства кооперативу пайовий внесок повертається не пізніше 2-х років з дня подачі заяви про вихід з членства кооперативу, а відлік строку починається з 1 січня року, що настає з моменту виходу з кооперативу. Позивач доводить, що пункти договору 4.1.15 та 9.6 щодо строку повернення пайового внеску є несправедливими та недобросовісними по відношенню до ОСОБА_1 Посилаючись на положення ст..18 ЗУ «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 вимагає визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві в частині строків повернення пайового внеску, та стягнути з ОЖБК «Комфорт» на її-позивача- користь пайовий внесок в сумі 271716,9 грн. та інфляційні втрати і 3% від зазначеної суми. Розмір пайового внеску позивач визначає наступним чином: на момент укладання договору 128393 грн дорівнювало 9953 дол.США, на момент вирішення спору 9953 грн дорівнює 271716,9 грн відповідно до комерційного курсу продажу ПАТ КБ «ПриватБанк». З суми 271716,9 грн позивач розрахував у відповідності до положень ст..625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати за період з 1 січня 2017 року по01.02.2018 року (день надання заяви про збільшення позовних вимог), що складає 99119,93 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивачева сторона посилалась на такі докази: договір про пайову участь у будівництві, квитанція до прибуткового касового ордеру від 12.08.2014 року на суму 128393 грн, свідоцтво про виділення персоніфікованого паю від 12.08.2014 року, заява від 21.08.2014 року про припинення членства в кооперативі, лист-відповідь ОЖБК «Комфорт» про виключення з членів кооперативу і про повернення пайового внеску, витяг з протоколу загальних зборів членів ОЖБК «Комфорт» від 30.04.2015 року, витяг з протоколу №7 загальних зборів членів ОЖБК «Комфорт» від 16.02.2016 року щодо повернення ОСОБА_1 пайового внеску «у грошовій формі до дол..США» у строк до 30.04.2016 року, письмові повідомлення про прийняте загальними зборами 16.02.2016 року рішення.

При вищенаведених обставинах, дослідивши надані докази і наведені доводи суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України). Відповідно до змісту приписів ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. В силу ч. 2 ;an=843727">ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За змістом частини 3 зазначеної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено і сторони визнали, що 12.08.2014 року сторони уклали в письмовій формі договір про пайову участь у будівництві. При укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору . На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягав виконанню обома сторонами. 30 квітня 2015 року сторони розірвали договір про пайову участь у будівництві за обоюдною згодою.

З огляду на викладене правові підстави для визнання недійсним правочину в окремій його частині відсутні.

Статтею 19 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї. Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про кооперацію» порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Судом встановлено, що рішення про припинення членства ОСОБА_1 в ЖБК «Комфорт» прийняте 30.04.2015 року у відповідності до ЗУ «Про кооперацію» і п.10.Статуту кооперативу. Відповідно до умов договору (п.4.1.15, п.9.6) і положень статуту (п.10.1.10, п.10.1.11) з 1 січня 2016 року починає рахуватися 2- х річний строк для повернення ОСОБА_1 її пайового внеску в сумі 128393 грн. Суд встановив, що ЖБК «Комфорт» свої зобов’язання з повернення пайового внеску ОСОБА_1 не виконав.

Вимоги позивача про повернення їй пайового внеску в сумі, розрахованій в еквіваленті до долара США не підлягають задоволенню, тому як не містяться на вимогах Закону.

ОСОБА_1 пайовий внесок зробила в національній валюті в сумі 128393 грн і саме ця сума внеску підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Боржник вважається таким, що прострочив , якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 38565,03 грн, і 3% річних в сумі 5751,3 грн, а загалом з ЖБК «Комфорт» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в сумі 171710 грн 03 коп.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з ЖБК «Комфорт» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1727 грн на користь держави.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» про визнання недійсними окремих положень договору, стягнення пайового внеску та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» ЄДРПОУ 38784933 на користь ОСОБА_1 172710 грн 03 коп, де сума пайового внеску – 128393,7 грн, сума інфляційних втрат – 38565,03 грн, 3% річних – 5751,3 грн.

Стягнути з Обслуговуючого Житлово-будівельного кооперативу «Комфорт» ЄДРПОУ 38784933 на користь держави судовий збір в сумі 1727 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення – 09.07.2018 року.

Суддя Калашнікова О. І.