Ухвала суду № 75255402, 03.07.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/4355/18

н\п 2-зз/490/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Подзігун Г.В., за участю секретаря Головацького О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з заявою про скасування заходів забезпечення позову на житловий будинок, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Клубна (Варварівка), буд. 5.

У судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце слухання були повідомленні.

Представник заявника у судове засідання не з’явилася, надала заяву в якій просила суд розглянути заяву за її відсутності.

У зв’язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У відповідності до ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно до ч. 7 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З вище наведеного виходить, що без оригіналу ухвали про накладення арешту, у суду не має можливості розглянути клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у зв’язку з тим, що ухвала суду може містити відомості, які можуть відрізнятися із вказаними в клопотанні.

До того ж, відповідно до п. 9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03 червня 2016 року №5, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є учасником справи, за якою ставиться питання про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала, якою було накладено арешт на вищевказаний житловий будинок, судом у складі головуючої судді Подзігун Г.В. не вживалися вказані заходи забезпечення позову, а ОСОБА_1 не є суб’єктом звернення, суд вважає, що у задоволенні заяві про скасування заходів забезпечення позову необхідно відмовити та роз’яснити заявнику, що вона має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна з загальному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.158, 258-260, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів.

СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН