Постанова № 75255346, 06.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

справа № 520/3473/18

провадження № 2-а/520/325/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2018 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Літвінової І.А.

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача - інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменка О.В.

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Сербіна Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса адміністративну справу № 520/3473/18 за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменка Олександра Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція Північно-Західного Регіону Чорного моря про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 100251 від 13.03.2018 Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного Регіону Чорного моря Авраменка Олександра Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна Екологічна інспекція Північно-Західного Регіону Чорного моря, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 100251 від 13 березня 2018 року, а також про закриття провадження у адміністративній справі за відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

Позивач обіймає посаду старшого стивідора ТОВ "Бруклін-Київ", яке є портовим оператором та здійснює навантажувально-розвантажувальні роботи в Одеському морському порту.

13.03.2018 ТОВ "Бруклін-Київ" здійснювало завантаження зерновими вантажами судна "PrincessSuzan" (надалі - Судно) на причалі № 42 Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - ДП "АМПУ").

Того ж дня, 13.03.2018, відповідачем було складено відносно позивача одночасно протокол про адміністративне правопорушення № 100251 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 100251 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.

У позовній заяві позивач вказує на незаконність оскаржуваної постанови з огляду на наступні приписи законодавства.

Частиною 2 ст. 59-1 КУпАП передбачена відповідальність за проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України.

Позивачем відзначено, що враховуючи склад вказаного порушення, у його діях відсутній склад та подія правопорушення, оскільки ані РТК, ані її погодження не може вважатися дозволом в розумінні діючого законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

При цьому, вичерпний перелік документів дозвільного характеру, які можуть вимагатися від суб'єктів господарювання, встановлено на рівні ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". При цьому, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися лише шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Необхідність одержання документів дозвільного характеру виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків видачі документів дозвільного характеру у сферах державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці, захисту економічної конкуренції та використання ядерної енергії, що здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах. Оскільки РТК та її погодження не є документами, що надають дозвіл на здійснення діяльності у вказаних сферах, на них мають поширюватись вимоги ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Однак у Переліку із 154 документів дозвільного характеру, в т.ч. дозволів і погоджень, відсутня як сама РТК, так і її погодження як різновиди документів дозвільного характеру.

Позивачем відзначено, що ТОВ "Бруклін-Київ" має виданий у встановленому порядку, чинний дозвіл на викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря № 5110137500-353. При цьому, вказаний дозвіл містить посилання на всі РТК, відповідно до яких ТОВ "Бруклін-Київ" здійснює навантажувально-розвантажувальні роботи, в т.ч. РТК 8.26 "Перевантаження зернових, масляничних вантажів з використанням спеціалізованих контейнерів".

Отже, на думку позивача, РТК та її погодження не є документами дозвільного характеру, наявність яких вимагається Законом, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 59-1 КУпАП.

Також позивачем відзначено, що у ТОВ "Бруклін-Київ" є всі необхідні дозвільні документи, що вимагаються законодавством. Це підтверджується окрім всього Актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.05.2017, складеним самою Інспекцією у ході проведення відповідної перевірки у ТОВ "Бруклін-Київ". Копії Актів долучено до позовної заяви.

Окрім цього, позивачем відзначено, що сама РТК 8.26 була розроблена, затверджена та погоджена відносно одночасно двох суб'єктів господарювання - як ТОВ "Бруклін-Київ", так і ТОВ "Бруклін-Київ Порт". Про це свідчать відповідні посилання на обидва підприємства, їх печатки та підписи керівників на титульній та останній сторінці РТК. Крім того, на останній сторінці РТК містяться погодження служб ДП "Адміністрація морських портів України", Головного державного санітарного лікаря на водному транспорті України, а також самої Інспекції.

Ані в самій РТК, ані в листі-погодженні Інспекції до РТК не міститься будь-яких зауважень Інспекції щодо неможливості погодження РТК, оскільки вона розроблена одночасно для декількох суб'єктів господарювання. Окрім того, в Акті перевірки щодо дотримання ТОВ "Бруклін-Київ" вимог природоохоронного законодавства сама Інспекція прямо послалася на РТК 8.26 наступним чином (абз. 3 стор. 3): "…технологічні операції з перевантаження зернових, масляничних вантажів впроваджуються по технологічним схемам, які узгоджені Держекоінспекцією (РТК - 8.26 перевантаження зернових, масляничних вантажів з використанням спеціалізованих контейнерів".

При цьому позивач зауважив, що законодавством не встановлено заборони щодо розробки РТК відносно декількох суб'єктів господарювання, оскільки РТК містить опис технологічних схем обробки певного вантажу, а не суб'єктів господарювання, які здійснюють обробку.

Позивачем також наголошено, що незважаючи на факт погодження Інспекцією РТК 8.26 для ТОВ "Бруклін-Київ" та ТОВ "Бруклін-Київ Порт", Інспекція взагалі не має права вимагати погодження РТК, оскільки таке погодження не передбачено ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

До позовної заяви долучено копію РТК 8.26, затверджену ТОВ "Бруклін-Київ" та ТОВ "Бруклін-Київ Порт", а також копію листа-погодження Інспекцією вказаної РТК для ТОВ "Бруклін-Київ" та ТОВ "Бруклін-Київ Порт".

Окрім цього, Позивач наголошує на недопустимості одночасного складення протоколу про адміністративні правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, оскільки це різні стадії адміністративного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2018 року відкрите провадження в адміністративній справі № 520/3473/18 за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменка Олександра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови та закриття провадження у справі.

Одночасно з відкриттям провадження у справі до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог залучена Державна екологічна інспекція Північно-Західного Регіону Чорного моря - з боку відповідача.

21.05.2018 відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до якого позов не визнає та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

13.03.2018 державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменком Олександром Володимировичем було зафіксовано, що при проведенні завантажувальних робіт на судні "PrincessSuzan" зерновими вантажами біля причалу № 42 ОФ ДП "АМПУ" не узгоджено технологію перевантаження зернового вантажу з морською екологічною інспекцією Держекоінспекції. Було встановлено, що ці роботи здійснює ТОВ"Бруклін-Київ".

У своєму відзиві відповідач посилається на обов'язки портових операторів, передбачені ст. 20 ЗУ "Про морські порти України" та п. 7 наказу МІУ від 21.09.2013 № 631 "Про затвердження Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України".

Відповідач також пояснив, що п. 27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996 "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення" встановлено обов'язок підприємств морської галузі узгоджувати технологію навантаження щодо кожного виду вантажів з морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції.

Оскільки ТОВ "Бруклін-Київ" є підприємством морської галузі, а саме - портовим оператором, то воно було зобов'язане погодити РТК 8.26 з Інспекцією. Відсутність такого погодження, на думку відповідача, свідчить про порушення ТОВ "Бруклін-Київ" вимог природоохоронного законодавства, тож оскаржувану постанову було винесено законно.

20.06.2018 представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача.

Щодо необхідності узгодження РТК представник позивача заперечив наступне.

Частиною 3 ст. 1 ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" встановлено пряму заборону вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, в т.ч. погоджень, які визначено Законом як різновид документу дозвільного характеру. Разом з тим, РТК та погодження РТК відсутні у Переліку як різновиди документів дозвільного характеру, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 59-1 КУпАП у разі їх відсутності.

Оскільки між приписами ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", з одного боку, та приписами п. 27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996, з іншого, існує правова колізія, мають застосовуватися саме положення Законів України як актів вищої юридичної сили.

Також представник позивача відзначив безпідставність тверджень відповідача щодо погодження РТК 8.26 лише для ТОВ "Бруклін-Київ Порт". По-перше, на затвердженій відносно обох підприємств РТК міститься відмітка Держекоінспекції про її погодження. По-друге, листом Держекоінспекції від 18.12.2014 № 4112/11 також було погоджено РТК відносно обох підприємств.

Окрім того, представник позивача відзначив, що оригінал вказаного листа разом з РТК 8.26 аналізувався посадовцями Держекоінспекції в ході проведення планової перевірки діяльності саме ТОВ "Бруклін-Київ", а не ТОВ "Бруклін-Київ Порт. На стор. 3 акту прямо зазначено, що "… технологічні операції з перевантаження вантажів, а саме: зернові вантажі (РТК №№ …8.26") … впроваджуються по технологічним схемам які узгоджені в установленому законодавством порядку з Держекоінспекцією".

27.06.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що позивач керується лише ЗУ "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", яким не передбачено державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі морської екологічної інспекції Держекоінспекції чи Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Також відповідач відзначив, що за своєю правовою природою погодження РТК передбачає позитивну оцінку уповноваженого органу державної екологічної інспекції щодо дотримання норм екологічної безпеки під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажами відповідно до розробленої робочої технологічної карти.

Враховуючи вказане, відповідач у своїх запереченнях резюмував, що дозвіл органу державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища при проведенні навантажувальних та розвантажувальних робіт передбачений Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення і засмічення і передбачає узгодження технології перевантаження підприємствами морської галузі, що не є документом дозвільного характеру, на що посилається позивач.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив їх повністю задовольнити, надавши додаткові пояснення.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримавши надані відповідачем заперечення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника третьої особи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що постановою від 13.03.2018 № 100251, винесеною державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного Регіону Чорного моря Авраменком О.В., накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 59-1 КУпАП у розмірі 680 гривень у зв'язку з відсутністю погодження Державної Екологічної інспекції Північно-Західного Регіону Чорного моря робочої технологічної карти

Частиною 2 ст. 59-1 КУпАП встановлено відповідальність за проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України.

Зважаючи на бланкентний характер диспозиції вказаної норми, можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. ст. 59-1 КУпАП залежить від того, чи передбачено законодавством України такий дозвіл.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з п. 2.1 розд. 2 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом МІУ від 05.06.2013 № 348, робоча технологічна карта (далі - РТК) - це технологічна документація, що розробляється в порту на підставі карт типових технологічних процесів для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукупності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими технологічними схемами.

За правилами п. 27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996 "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції.

Як вважає відповідач, ТОВ "Бруклін-Київ" не має права здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи за технологією, описаною в РТК 8.26, оскільки остання не була погоджена Держекоінспекцією.

Системно проаналізувавши дефініцію документу дозвільного характеру за ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", характеристики дозволу за ч. 2 ст. ст. 59-1 КУпАП, характеристики РТК за наказом МІУ від 05.06.2013 № 348 та погодження технології навантаження за п. 27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996, суд дійшов висновку про те, що "погодження РТК" підпадає під ознаки документу дозвільного характеру, встановлені ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що погодження РТК не є документом дозвільного характеру.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", його дія не поширюється на відносини у наступних сферах:

-ліцензування господарської діяльності (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності),

-охорони державного кордону,

-державної митної справи,

-державного експортного контролю,

-державного регулювання ринків фінансових послуг,

-охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею),

-захисту економічної конкуренції,

-пов'язані із загальним документом на ввезення та загальним ветеринарним документом на ввезення, які передбачені Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин",

-на відносини щодо сертифікації оператора системи передачі відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії",

-на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами,

- дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії,

-дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації, у сфері телебачення і радіомовлення.

Оскільки відносини у сфері погодження РТК не віднесено Законом до винятків, щодо яких не поширюється його дія, ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" поширюється на взаємовідносини між ТОВ "Бруклін-Київ" та Держекоінспекцією в частині "погодження РТК".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Перелік документів дозвільного характеру, які можуть вимагатися від суб'єктів господарювання, встановлено на рівні ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". При цьому, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", видача документів дозвільного характеру у сферах державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції та використання ядерної енергії здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Отже, питання погодження РТК не віднесено Законом до винятків, на які не поширюється його дія.

Проаналізувавши Перелік із 154 документів дозвільного характеру, в т.ч. дозволів і погоджень, суд дійшов висновку про відсутність в ньому РТК, її погодження та дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт як різновидів документів дозвільного характеру.

Вища юридична сила закону полягає, серед іншого, у тому, що всі

підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У випадку ж суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, приписи ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" превалюють над положеннями п. 27 постанови КМУ № 269 від 29.02.1996, які суперечать нормам вказаного Закону, а також ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", оскільки закон є актом вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що дотримання принципу "ніякого покарання без закону" є однією із основоположних засад верховенства права, гарантованих в т.ч. п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства в силу статті 9 Конституції України - як міжнародний договір, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України. За ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. При цьому, поняття "кримінальне правопорушення" має автономне значення, тож відповідно до існуючої практики Суду ст. 7 Конвенції в її кримінально-правовому аспекті може бути застосовною і до адміністративних правопорушень (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Jussila проти Фінляндії", "Lutz проти Німеччини", "HuseyinTuran проти Туреччини").

Принцип передбачення законом вимагає, аби правопорушення і покарання за їх скоєння були чітко визначені у законі. Поняття "закон" у розумінні статті 7, як і у інших статтях Конвенції передбачає якісні умови, зокрема щодо доступності і передбачуваності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Cantoni проти Франції", "Kafkaris проти Кіпру"). Якісні умови мають бути виконані в т.ч. і щодо визначення правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Jorgic проти Німеччини). Відсутність "якості закону" щодо визначення правопорушення спричиняє порушення статті 7 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kafkaris проти Кіпру").

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога про отримання погодження РТК як певного "дозволу" не може вважатися такою, що передбачена діючим законодавством. Вказана обставина, в свою чергу, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 59-1 КУпАП у разі відсутності такого дозволу.

Судом також не береться до уваги аргумент відповідача щодо того, що погодження РТК є заходом державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, оскільки відповідно ст. 1 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи та форми проведення державного нагляду встановлюються виключно на рівні законів України (а не постанов Кабміну).

Окрім цього, судом не береться до уваги лист ТОВ наукове-виробниче підприємство "Довкілля" вих. № 147 від 15.12.2014, наданий відповідачем, як неналежний та недопустимий доказ з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування, за ч. 2 вказаної статті, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи із диспозиції ч. 2 ст. 59-1 КУпАП, предметом доказування у вказаній справі є, серед іншого:

-наявність чи відсутність у законах України документу дозвільного характеру (дозволу), що вимагається від суб'єктів господарювання для проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод;

-якщо такий документ вимагається - наявність чи відсутність у ТОВ "Бруклін-Київ" вказаного документу дозвільного характеру (дозволу).

Позивачем у поданих заявах по суті справи детально проаналізовано та надано докази того, що ані РТК, ані її погодження не можуть вважатися дозволом в розумінні ч. 2 ст. 59-1 КУпАП, адже вони відсутні в ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", який забороняє вимагати від суб'єктів господарювання будь-які інші документи дозвільного характеру, що не внесені в перелік. Ця обставина повністю виключає можливість притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 59-1 КУпАП в разі відсутності РТК чи її погодження.

Відповідач, натомість, у своєму клопотанні надає документи, які нібито підтверджують факт підробки Товариством наявного в нього РТК та листа-погодження, що не входить до предмету доказування у даній справі.

Окрім того, підробка офіційного документу становить склад кримінального правопорушення, де факт вчинення підробки може бути встановлено лише у передбачений законодавством спосіб - вироком суду у відповідній кримінальній справі, що набрав законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, факт підробки листа-погодження Держекоінспекції чи РТК не може підтверджуватися наданими відповідачем документами.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на обов'язки портових операторів, передбачені ст. 20 ЗУ "Про морські порти України" та п. 7 наказу МІУ від 21.09.2013 № 631 "Про затвердження Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України", оскільки вказані норми не доводять та не спростовують жодних обставин в рамках адміністративної справи № 520/3473/18.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що одночасне складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постави є процесуальним порушенням з боку відповідача з огляду на наступне.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається КУпАП, Інструкцією з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 липня 2004 р. № 264 (надалі - Інструкція).

У ч. 1 ст. 277 КУпАП, п.3.2. Інструкції закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Виходячи з аналізу оскаржуваної постанови, розгляд справи носив формальний характер - будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було дослідження жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення, чим порушено вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП України.

Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Відповідач не забезпечив позивачеві можливості скористатися таким правом, що також порушило права позивача.

Відповідно до ч.2,3 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За наведених обставин постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути правомірною, а відтак підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 90, 242-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1; адреса: 65069, АДРЕСА_1) до державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменка Олександра Володимировича (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. 12-а лінія 6-ої станції Люстдорфської дороги, 22), третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція Північно-Західного Регіону Чорного моря (ідентифікаційний код юридичної особи: 38016986; місцезнаходження: 65114, м. Одеса, 12-а лінія 6-ої станції Люстдорфської дороги, 22) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 100251 від 13.03.2018 Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та закриття провадження у справі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 100251 від 13 березня 2018 року, винесену державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Авраменком Олександром Володимировичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 59-1 ч. 2 КУпАП у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 59-1 ч. 2 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч. 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення складено 11.07.2018 року.

Головуючий

Літвінова І. А.