Ухвала суду № 75254965, 06.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 465/4461/14-ц

Провадження № 6/461/110/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2018 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р

секретар Мисько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові подання Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

в с т а н о в и в :

старший державний виконавець Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про надання дозволу на тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи тим, що на виконанні Галицького відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавче провадження № 56221356 з примусового виконання виконавчого листа № 465/4461/14-ц виданого 10.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» заборгованості в розмірі 3502,27 грн.

В обґрунтування заявленого подання, покликається на те, що станом на день розгляду справи боржником заборгованість згідно вищезгаданого виконавчого листа не погашена, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього зазначеним виконавчим листом. Такі дії боржника, які проявляються у невиконанні та повному ігноруванні вимог державного виконавця роблять неможливим виконання рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

Перевіривши матеріали подання, суд приходить до переконання, що в задоволенні подання слід відмовити, виходячи із наступного.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у львівській області перебуває виконавче провадження № 56221356 з примусового виконання виконавчого листа № 465/4461/14-ц виданого 10.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» заборгованості в розмірі 3502,27 грн.

За правилом п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішення зобов'язань до виконання цих зобов'язань.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», яке вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3857-ХІІ та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-ХІV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Однак, подання старшого державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 на думку суду є передчасним і не свідчать про наявність достатніх підстав для застосування такого обмеження.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Між тим, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, аналіз же перелічених вище норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

В той же час, відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема: утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру не подання виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; не повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; не своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; не надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, до подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що він вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Відсутні такі відомості й у змісті подання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, оскільки суду не надано доказів невиконання боржником своїх зобов’язань, покладених на нього виконавчим листом від 10.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» заборгованості в розмірі 3502,27 грн.

Керуючись ст.ст. 258-261, 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, ст.33 Конституції України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні подання Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.Р.Волоско.