Рішення № 75254963, 10.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8315/17

Провадження №2-а/461/86/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Думича Р.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

предстаника третьої особи Микити Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради, третя особа об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. На пленарному засіданні сесії ЛМР від 16.11.2017 року прийнято ухвалу №2645, щодо надання ОСББ «На Війтівській» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2132 га. на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 для обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх приведенням до земель житлової та громадської забудови. Стверджує, що ОСББ «На Вітовській» створено власниками квартир та нежитлових приміщень без її участі. Вважає, що ухвала ЛМР №2465 порушує її права власника квартири, зокрема права на користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 та належними до нього будівлями та спорудами і його прибудинковою територією. Також, вважає, що ст.42 ЗК України передбачає лише право співвласників багатоквартирного будинку отримати безоплатно земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, а відтак ОСББ, як юридична особа не може отримати право на земельну ділянку в порядку вказаної вище норми. На її думку, ті співвласники квартир, які не є учасниками ОСББ не будуть мати жодного юридичного відношення до співволодіння земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, що є суттєвою перешкодою у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою її власником, яка знаходиться у багатоквартирному будинку. Просить суд визнати протиправним розгляд Львівською міською радою питання приватизації чи передачі у користування земельної ділянки для осіб ОСББ «На війтівській» до прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного Положення про передачу земельних ділянок у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку; визнати протиправним розгляд Львівською міською радою питання приватизації чи передачі у користування земельної ділянки для ОСББ «На Війтівській» без згоди та участі власника квартир АДРЕСА_1, який не є учасником ОСББ; скасувати ухвалу Львівської міської ради №2645, прийняту на пленарній сесії 16.11.2017 року, щодо надання ОСББ «На Війтівській» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2132 га. на АДРЕСА_1, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4 для обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх приведенням до земель житлової та громадської забудови. ОСББ «На Війтівській» забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати міській раді на затвердження. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з містобудування.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак у письмових заперечення висловив своє ставлення щодо позову, зокрема пояснив, що позивачка при звернення до суду не обґрунтувала у чому саме полягає порушення її прав та законних інтересів у зв'язку із прийняттям ЛМР оскаржуваної ухвали. Крім того, стверджує, що позивачкою не зазначено та не надано жодних доказів того, що між нею та ЛМР виникли певні публічно-правові відносини порушує, і що оскаржувана ухвала порушує саме її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позову надавши пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (а.с.64-66).

З урахуванням ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власницею квартир АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3120427 (а.с.12).

Ухвалою Львівської міської ради №2645 від 16 листопада 2017 року ОСББ «На Війтівській» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2132 га. на АДРЕСА_1, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4 для обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх приведенням до земель житлової та громадської забудови. Вирішено ОСББ «На Війтівській» забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати міській раді на затвердження. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з містобудування (а.с.8).

У відповідності до вимог ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Зміст вказаної правової норми свідчить про те, що її норми можуть застосовуватися до багатоквартирного жилого будинку незалежно від факту створення чи не створення ОСББ.

На думку суду, покликання позивачки на відсутність у ОСББ права на безоплатну передачу земельних ділянок у порядку ст.42 ЗК України не відповідають фактичним обставинам справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 зазначено, що «власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Із положень ч. 1 ст. 116 ЗК України випливає, що права на землю можуть отримати як громадяни, так і юридичні особи.

Згідно статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням,

інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ст.9 Закону).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч.1 ст.10 Закону).

Відповідно до статей 6, 7 Закону співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні багатоквартирним будинком, з іншого боку, співвласники зобов'язані, зокрема, виконувати рішення зборів співвласників, при цьому реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим законом і статутом об'єднання, з іншого боку, співвласники зобов'язані, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (ст.ст.14 15 Закону).

Таким чином, позивач є співвласником спірної земельної ділянки, оскільки є власником житлового приміщення розташованого у багатоквартирному будинку, і може користуватися вказаною земельною ділянкою на рівні з іншими співвласниками.

Натомість, позивачем не доведено порушення у зв'язку з прийняттям оскаржуваної ухвали її прав та законних інтересів як власника квартири, розташованої у багатоквартирному будинку.

Твердження позивача про те, що вона не є учасником та не має наміру вступати в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також щодо того, що ті співвласники квартир, які не є учасником ОСББ у кінцевому результаті не будуть мати жодного юридичного відношення до вспівволодіння земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок» не грунтуються на чинному законодавстві, оскільки на даний час поняття «учасник ОСББ» не міститься в жодному чинному нормативно-правовому акті.

Навпаки, аналіз наведених вище норм законів дає можливість зробити однозначний висновок про те, що рішення зборів співвласників, проведення яких у випадку, якщо у багатоквартирному будинку утворено об'єднання співвласників, здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, є обов'язковими для всіх співвласників, незалежно від здійснення ними своїх прав на участь в управління багатоквартирним будинком, яке залежить виключно від їх вільного волевиявлення.

Не ґрунтуються на законі також і твердження позивача щодо наче б то необхідної одностайності дій та рішень усіх без винятку співвласників будинку, оскільки така процедура не передбачена жодною нормою вказаних вище законів, які регулюють вказані правовідносини і є спеціальними щодо норм законів, якими врегульовано загальний порядок здійснення своїх прав суб'єктами права спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 1 Закону спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до статті 4 Закону майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Таким чином, відсутні будь-які підстави стверджувати, що реалізація співвласниками багатоквартирних будинків права на передачу їм у спільну сумісну власність відповідних земельних ділянок у спосіб, передбачений чинним законодавством у випадку, якщо у відповідних багатоквартирних будинках утворено об'єднання співвласників, може стати для одного із співвласників «суттєвою перепоною» у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй квартирою.

Не заслуговують на увагу також твердження позивача щодо того, що вона, «як співвласник даного будинку, а отже співвласник землі, на якій знаходиться будинок», «власного волевиявлення» щодо відповідного звернення не надавала, а отже, наче б то має місце порушення встановленого законом принципу непорушності права приватної власності, оскільки, як буловказано вище, законом встановлена окрема процедура здійснення права спільної сумісної власності співвласниками багатоквартирних будинків, що не передбачає одностайності, на якій наполягає позивач. Крім того, відповідна земельна ділянка на даний момент у приватну власність не передана, при цьому з моменту її передачі у приватну власність співвласникам відповідних багатоквартирних будинків у позивача право спільної сумісної власності саме виникне, але аж ніяк не припиниться.

Таким чином, позивачкою не надано жодних доказів того, які її права та законні інтереси порушені діями відповідача.

Крім того, у зв'язку із прийняттям оскаржуваної ухвали Львівської міської ради № 2645 від 16.11.2017р. виникли правовідносини між Львівською міською радою та ОСББ «На Війтівській» при цьому позивач не є учасником цих відносин.

За змістом спірної ухвали Львівської міської ради № 2645 від 16.11.2017р., яка є актом індивідуальної дії і породжує права та обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом кола суб'єктів), яких їм адресовано.

Відсутність у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскарженої ухвали не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду України висловленій у постановах 15.07.2014р. у справі № 21-273а14, від 03.02.2015р. у справі №21-617а14, від 12.04.2017р. у справі № П/800/589/16.

Згідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Крім того, ст. 20 ЗК України, передбачено, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно до п.д ч.2 ст. 42 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка реалізує право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії

На підставі звернення ОСББ «На Війтівській» зареєстрованого у центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради № 2-21893/АП-2403 від 22.08.2017р. та доданих до нього документів, Львівською міською радою було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, шляхом прийняттям ухвали Львівської міської ради від № 2645 від 16.11.2017р.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, оскільки Львівська міська рада діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, що доведено представником відповідача, судом не встановлення порушення прав позивачки шляхом прийняття оскаржуваної ухвали, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги, предметом яких є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу виконавчої влади вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

У даному випадку, оскаржувана ухвала ЛМР щодо надання ОСББ «На Війтівській дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, яка вичерпала свою дію внаслідок її виконання, шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видачею свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 предметом яких є спірне рішення не можуть бути задоволені, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту з урахуванням того, що скасування вказаної ухвали не породжує наслідків для власника земельної ділянки, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 21-405а14 від 11.11.2014 року.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.116, 118 ЗК України, з урахуванням ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок,1), третя особа об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» (м.Львів, вул.Козланюка, 2, код ЄДРПОУ 40560352) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 11 липня 2018 року.

Суддя Л.М.Городецька