Постанова № 75254945, 11.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/3783/17

Провадження №22ц/778/1983/18 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати об»єктом права спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно у вигляді рухомого та нерухомого майна, готівкових коштів та статутного капіталу ПП «ПВКФ фірма «АЕК», поділити в рівних частках по ? частині вказаного майна, визнати за нею право власності на ? частину вказаного майна, стягнути з відповідача 1750000 гривень та судові витрати.

В вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В позові зазначив, що він перебував у шлюбі з відповідачкою з 27.05.1992 року. Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_5 та неповнолітню доньку ОСОБА_6, яка проживає з ним. На разі він з відповідачкою не проживає однією родиною, а в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває позов про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою. Оскільки у нього з ОСОБА_3 відсутня домовленість щодо порядку поділу майна просив визнати за ним право власності на: автомобіль марки ВАЗ модель 21213, кузов ХТА21213041763789, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202 СПГ, кузов 33020060367148, 2006 року випуску ; автомобіль марки ГАЗ, модель 3302 СПГ, кузов 33023050039160, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2; автомобіль марки FORD, модель ESCORT, кузов SFAVXXBBAVME8174, 1991 року випуску, державний номерний знак 69048НА; причеп KARAVAN, д/н НОМЕР_3, шасі 5KTBS19108F188073; визнати за ОСОБА_3, право власності на квартиру, загальною площею 158,3 кв.м., житлової площі 21,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Автономна АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3, на його користь грошову компенсацію в розмірі 6 365 644, 00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Здійснено поділ майна, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на:

- автомобіль марки ВАЗ модель 21213, кузов ХТА21213041763789, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

- автомобіль марки ГАЗ, модель 330202 СПГ, кузов 33020060367148, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4.

- автомобіль марки ГАЗ, модель 3302 СПГ, кузов 33023050039160, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

- автомобіль марки FORD, модель ESCORT, кузов SFAVXXBBAVME8174, 1991 року випуску, державний номерний знак 69048НА.

- причеп KARAVAN, д/н НОМЕР_3, шасі 5KTBS19108F188073.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру, загальною площею 158,3 кв.м., житлової площі 21,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Автономна АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4, грошову компенсацію в розмірі 6 365 644 (шість мільйонів триста шістдесят п’ять тисяч шістсот сорок чотири) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 8320 ( вісім тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.

28.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції не встановив обсяг всього спільно нажитого майна та провів поділ лише стосовно майна, яке було зазначено ОСОБА_4, неправомірно відступивши від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та неправильно визначивши вартість цього майна. Також зазначено в апеляційній скарзі, що ОСОБА_3 не надавала згоду та не погоджувалась на поділ майна подружжя запропонованим ОСОБА_4 шляхом виділу у власність майна окремо кожному з подружжя, вказує на безпідставне збільшення судом розміру компенсації на суму 270685 грн.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи до апеляційного суду не з'явилися.(а.с.135,138).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 364 ЦК України, поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до роз'яснень п.п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 травня 1992 року (а.с.12) .

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12). Відповідно до пояснень, викладених ОСОБА_4 в позовній заяві, неповнолітня донька проживає з ним та повністю знаходиться на його утриманні. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/5427/17, що залишено в силі Апеляційним судом Запорізької області ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_6. Доказів в спростування вказаних обставин суду не надано.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено наступний обсяг рухомого майна, який придбаний сторонами в період шлюбу, та який наявний на час розгляду справи, а саме : автомобіль марки ВАЗ модель 21213, кузов ХТА21213041763789, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202 СПГ, кузов 33020060367148, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4; автомобіль марки ГАЗ, модель 3302 СПГ, кузов 33023050039160, 2005 року випуску, державний номерний знак АР6740АЕ;автомобіль марки FORD, модель ESCORT, кузов SFAVXXBBAVME8174, 1991 року випуску, державний номерний знак 69048НА ; причеп KARAVAN, д/н НОМЕР_3, шасі 5KTBS19108F188073.

Вказані обставини підтверджені довідкою Територіального сервісного центру № 2342 Регіонального Сервісного центру в Запорізькій області МВС України від 19.09.2017 року (а.с.161).

Відповідно до звітів про оцінку від 07 липня 2017 року вартість автомобіля марки ВАЗ модель 21213 складає 76 820, 00 грн., вартість автомобіля марки ГАЗ, модель 330202 СПГ складає 67 811, 00 грн., вартість автомобіля марки ГАЗ, модель 3302 СПГ складає 73 484, 00 грн. , вартість автомобіля марки FORD, модель ESCORT складає 32 443, 00 грн., вартість причепу KARAVAN – 20 127, 00 грн. (а.с. 166-173).

акож, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, загальною площею 158,3 кв.м., житлової площі 21,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Автономна АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу квартири від 30 липня 2012 року (а.с.174-176). Вказана квартира придбана в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, її ринкова вартість складає 9 548466 грн. 00 коп., що підтверджено звітом про оцінку ринкової вартості від 07 липня 2017 року (а.с.162-163).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими,речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції всього спільного майна подружжя.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що станом на 17 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3А були залишені судом без розгляду, суд першої інстанції правильно розглядав справу лише в межах заявлених ОСОБА_4 вимог та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із наданих суду доданих документів, вбачається, що інформація або будь-який документ, який би підтверджував наявність іншого нерухомого майна, яке придбано подружжям під час шлюбу та належить до спільної сумісної власності подружжя, судом не встановлено. Зазначене підтверджено Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 (а.с.138-139) та ОСОБА_3 (а.с.179-181) .

Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким фактично просить суд вийти за межі позовних вимог, оскільки те майно, яке апелянт просить поділити не було предметом розгляду справи, за яким прийнято заочне рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя і речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував у своїй професійній діяльності.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спільні автомобілі є неподільною річчю і можуть бути виділені тільки одному із подружжя. Оскільки фактично транспортними засобами та причепами користується ОСОБА_4 у власних потребах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6, позивач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак призначений до органу управління ПВКФ «АЕК» , яка розташована в м. Запоріжжя (а.с.143), суд правильно виділив спірні автомобілі саме ОСОБА_4, врахувавши вартість вказаного майна на загальну суму 270 685,00 гривень при поділі нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 30 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спору про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

ОСОБА_4 обґрунтував наявність підстав для відступлення від засади рівності часток, з огляду на те, що з ним проживає неповнолітня донька, яка повністю знаходиться на його утриманні та вихованні.

Відповідно до ч.4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Вирішуючи питання щодо поділу нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 158,3 кв.м., житлової площі 21,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Автономна АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що ОСОБА_4 звертаючись до суду з вказаним позовом, погодився на виплату йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру та визнав за відповідачем ОСОБА_3 право власності на квартиру загальною площею 158,3 кв.м., житлової площі 21,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Автономна АДРЕСА_1, вартістю 9 548466 грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість, з урахуванням визнання за ОСОБА_4 права власності на транспортні засоби загальною вартість 270 685,00 гривень, наявності підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, визнання за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно вартістю 9 548466 грн. 00 коп., стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно , яка визначена позивачем в розмірі 6 365 644,00 гривень.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: