Постанова № 75254835, 09.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/217/15-ц 09.07.2018

Провадження №22-ц/784/4/18

Справа № 486/217/15-ц Доповідач в апеляційній інстанції – ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/784/4/18

Категорія-27

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів – Базовкіної Т.М. та Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

з участю:

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представників відповідача – ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, яке ухвалене 21 грудня 2015 року об 11 годині 04 хвилин у приміщенні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області під головуванням судді Волкової О.І. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а :

13 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») пред’явило до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

30 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_6 кредитний договір № NKUCAK00090039 за умовами якого зобов’язався надати і надав тому для придбання автомобіля, оплати страхових платежів, комісії та оплати за внесення до реєстру предмета застави 38 379,08 доларів США, зі зворотним зобов’язанням позичальника повернути кредитні кошти до 29 березня 2014 року.

Крім того, ОСОБА_6 брався сплачувати відсотки за користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 12% на рік, на суму залишку заборгованості.

Сторони також домовилися, що за порушення цих зобов’язань будь-ким із сторін, нараховується та сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати - пеня у розмірі 0,14% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

30 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали договір застави, за умовами якого останній, як заставодавець, на забезпечення виконання умов кредитного договору, передав Банку в заставу придбаний ним у власність, за взяті в кредит гроші, автомобіль марки «Хюндай» модель «ТUCSON» 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, заставною вартістю 148 600 гривень.

24 вересня 2012 року та 16 червня 2014 року сторони уклали дві додаткові угоди, якими, шляхом реструктуризації, збільшили розмір кредиту до 41 938,19 долари США, і зменшили розмір нарахованої неустойки.

Взяті на себе зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав у повному обсязі, перерахувавши обумовлену грошову суму продавцю автомобіля ООО «Автомир» та страховій компанії платежі за страхування автомобіля та за особисте страхування позичальника, і чекав відповідної добросовісної договірної поведінки від позичальника, проте той, виплати проводив нерегулярно, у зв’язку з чим станом на 31 грудня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 12 072, 67 долари США, з яких:

-10 429,78 долари США заборгованість зі сплати тіла кредиту;

-740,20 долари США заборгованість за відсотками за користування позиченими грошима;

-236,94 долари США заборгованість за комісією за користування кредитом;

-665,7 долари США пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Не змінили його позадоговірної поведінки неодноразові нагадування ПАТ КБ «ПриватБанк» про необхідність виконання зобов’язання у повному обсязі, ні заходи цивільно-правового впливу.

У зв’язку із цим, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив:

-вилучити у відповідача заставний автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про право власності, і звернути стягнення на заставлений автомобіль, надавши Банку право укладати від імені власника договір купівлі-продажу автомобіля з іншою особою, отримувати дублікат свідоцтва про право власності замість втраченого, знімати автомобіль з обліку в органах ДАІ.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому первісний позов заперечував, пояснивши, що боргу у названому Банком розмірі не має, а нараховані як борг грошові суми – є необґрунтованими.

Крім того, в позові він просив: визнати частково недійсним основний кредитний договір, щодо суми кредиту; обидва додаткових договори та договір застави, оскільки вони суперечать вимогам цивільного законодавства.

Ухвалами Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015 року первісний позов залишено без розгляду, з підстав повторної неявки без поважних причин позивача в судове засідання й відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності; а зустрічний позов – у зв’язку з подачею відповідачем заяви з таким проханням.

Ухвалою колегій суддів Апеляційного суду Миколаївської області ухвала міського суду про залишення без розгляду позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» скасована, а цивільна справа повернута для вирішення його позову.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» у позові відмовлено за недоведеністю вимог.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року назване рішення суду 1 інстанції скасовано і ухвалено нове, про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення суду апеляційної інстанції скасовано, справу повернуто на новий апеляційний розгляд.

Причиною такого, названо ігнорування вимог відповідача про призначення експертизи, не зазначення початкової ціни предмету застави для його подальшої реалізації та нарахування пені в доларах США, а не у національній валюті України.

На виконання вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року, за клопотанням відповідача, у справі була призначена судова бухгалтерсько-економічна експертиза та зупинено провадження у справі.

05 червня 2018 року на адресу Апеляційного суду Миколаївської області надійшов висновок експертизи № 2891/2892-17 разом з цивільною справою, у зв’язку з цим провадження було поновлено та справа призначена до розгляду.

Згідно висновку експертизи, розрахунок заборгованості за кредитним договором № NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»» та ОСОБА_3 здійснено виходячи з суми 28 208,53 доларів США, що відображено у виписці .

Щодо застосування відсоткової ставки 12 % річних за користування наданими кредитними коштами та 0,14 % винагороди за надання фінансового інструменту, то їх розрахунок у повній мірі відповідає умовам кредитного договору.

Стосовно нарахування за додатковими угодами №1 та №2, укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, то метод нарахування Банком здійснено вірно.

За порушення зобов’язань, була нарахована пеня у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, яка нараховується та сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, оскільки воно ухвалено без точного дотримання положень чинного цивільного законодавства та умов договору, і прийняти постанову, якою позов Банку задовольнити частково.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що сторона позивача не надала належних та допустимих доказів своїм вимогам, а тому в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з таким висновками суду І інстанції, вважає їх помилковими, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст.1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Статтями 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушення зобов’язань, які виникають з договорів, тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема ст. 20 Закону України «Про заставу» ( далі – Закон № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року).

Частиною першою цієї норми передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до вимог ст.3 Закону N 2654-XII заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема і така, що випливає з договору кредиту.

Згідно зі ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частинах 1 та 2 статті 590 ЦК України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет застави, необхідно керуватися загальними правилами, передбаченими нормами ЦПК України.

такі

Згідно приписів ст. ст. 77, 78, 81, 82, 89 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються стороною та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення у справі та щодо яких виникає спір.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають відповідати вимогам належності та допустимості.

Відповідно до цих вимог процесуального закону, обставин справи та характеру спору, доказами у справі за позовом про застосування правових наслідків порушення кредитного зобов’язання та застосування санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 2654-XII щодо звернення стягнення на предмет застави є будь-які фактичні дані, на підставі яких судом можуть бути встановлені обставини укладення кредитного договору та договору застави, отримання кредитних коштів на придбання автомобіля, сплату страхових та інших платежів, а також виконання позичальником умов договору щодо повернення кредиту.

Оскільки облік у Банку здійснюється електронним способом, то видача кредитних коштів та зарахування їх на відповідні рахунки можуть підтверджуватися відповідними платіжними документами, виписками з особового рахунку позичальника та розрахунками заборгованості, графіками погашення кредиту, квитанціями, ордерами і таке інше, згідно з нормативними актами, якими регулюється облік коштів у банках.

В обґрунтування позовних вимог банком надані кредитний та заставний договір, докази придбання автомобіля позичальником за рахунок кредитних коштів, копії додаткових угод до кредитного договору, розрахунок заборгованості позичальника, виписки із особового рахунку відповідача, досудове повідомлення про наявність заборгованості та інші докази, правову оцінку яких суд мав здійснити під час ухвалення рішення за правилами ст. ст. 212, 214 ЦПК України.

Оскільки суд 1 інстанції не виконав наведених приписів закону та не дав належної юридичної оцінки наявним доказам, то ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови.

Приймаючи постанову колегія суддів виходить з таких вимог закону та встановлених фактів.

Належними та допустимими доказами у справі встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № NKUCAK00090039, за умовами якого Банк надав тому, грошові кошти у розмірі 38 379,08 доларів США, з цільовим призначенням для придбання автомобіля, оплати страхових платежів, комісії та оплати за внесення до реєстру предмета застави, зворотним зобов’язанням позичальника повернути кредитні кошти до 29 березня 2014 року, виходячи з відсоткової ставки 12% на рік, на суму залишку заборгованості. Сторони також домовилися, що за порушення цих зобов’язань будь-ким із сторін, нараховується та сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати - пеня у розмірі 0,14% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (а.с. 16-18).

30 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали договір застави, за умовами якого останній, як заставодавець, на забезпечення виконання умов кредитного договору, передав Банку в заставу придбаний ним у власність, на взяті в кредит гроші, автомобіль марки «Хюндай» модель «ТUCSON» 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, заставною вартістю 148 600 гривень (т. 1 а.с. 24-28).

24 вересня 2012 року та 16 червня 2014 року сторони уклали дві додаткові угоди, якими, шляхом реструктуризації, збільшили розмір кредиту до 41 938,19 долари США, і зменшили розмір нарахованої неустойки (т.1 а.с. 19-20, 22-23).

ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахував обумовлену грошову суму продавцю автомобіля ООО «АВТОМИР» та страховій компанії страхові - платежі за страхування автомобіля та особисте страхування позичальника, і чекав відповідної добросовісної договірної поведінки від позичальника, проте той, виплати проводив нерегулярно, у зв’язку з чим станом на 31 грудня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом, процентами комісією у загальному розмірі 11 406,73 доларів США, а також – 10 492 гривні 22 копійки за пенею.

Зазначене не спростовує призначена з ініціативи відповідача експертиза. Зокрема, нею, навпаки, підтверджується здійснення страхових платежів у 2007-2014 роках за договором страхування наземного транспорту від 30.03.2007 року в сумі 54 881 гривня 58 копійок та страхових платежів за договором особистого страхування у розмірі 6 018 гривень 30 копійок (т.4 а.с. – 12 -39).

За такого, та взявши до уваги ту обставину, що відповідач добровільно сплачувати борг не бажає, позивач мав право вимагати звернення стягнення на предмет застави, а суд 1 інстанції міг і повинен був застосувати обумовлені сторонами забезпечувальні заходи виконання зобов’язання, а саме, звернути стягнення на переданий в заставу автомобіль, з наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» права укладання від імені заставодавця договору купівлі-продажу предмета застави іншій особі – покупцю, за вибором заставодержателя за ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, але не нижче звичайної ціни на автомобільному ринку на цей вид майна.

Крім того, автомобіль та комплект ключів до нього підлягали вилученню.

Оскільки суд 1 інстанції був іншої думки і цього не вчинив, то такі дії слід визначити постановою апеляційної інстанції.

Що ж до вимог про вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля (технічного паспорту), надання повноважень щодо отримання дублікату зазначеного документа та інших вимог, то в їх задоволенні слід відмовити через відсутність правових підстав для вилучення.

За такого, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки Банк довів існування заборгованості, а тому рішення районного суду на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та прийнята постанова про часткове задоволення позову, то відповідно до ч.5 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3 995 гривень 57 копійок в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року – скасувати і прийняти постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом, процентами та комісією перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № NKUCAK00090039 у розмірі 11 406,73 доларів США (одинадцять тисяч чотириста шість доларів 73 центи, з яких:

- 10 429,78 дол. США- заборгованість за тілом кредиту;

- 740,20 дол. США- заборгованість за процентами з користування кредитом;

- 236, 94 дол. США – заборгованість з комісії за користування кредитом, а також пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором у розмірі 10 492 гривні 22 копійки, звернути стягнення на належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль марки «Хюндай» модель «ТUCSON» 2.0, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, та надати Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» право укладання від імені заставодавця договору купівлі-продажу предмета застави іншій особі – покупцю, за вибором заставодержателя за ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, але не нижче звичайної ціни на автомобільному ринку на цей вид майна.

Вилучити у ОСОБА_3 автомобіль марки «Хюндай» модель «ТUCSON» 2.0, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, та його приналежність комплект ключів і передати в заклад з наданням права ПАТ КБ «Приватбанк» зняти автомобіль з обліку в органах державної реєстрації транспортних засобів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3 995 гривень 57 копійок в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

В частині вимог щодо вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля (технічного паспорту), надання повноважень щодо отримання дублікату зазначеного документа та інших вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: Т.М. Базовкіна

ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.