Постанова № 75254625, 12.07.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1355/18

Провадження № 3/444/507/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Мартинишин Я. М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- Волинець ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, серія, номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлені

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 03.05.2018 року о 17 год. 45 хв. на автодорозі Львів-Рава-Руська М-09, 40 км керував транспортним засобом ММВЗ-3112 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_3, будучи присутнім в минулому судовому засіданні, заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Пояснював, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння в медичному закладі, підтвердив що не бажав пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу "Drager" через сумнівну поведінку працівників поліції та недовіру показам технічного засобу.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3- ОСОБА_2 під час розгляду справи пояснив, що його підзахисний був зупинений працівниками поліції, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічного засобу "Drager". Стверджує, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння не перебував, а відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу через поведінку працівників поліції, яка на його думку, не відповідала вимогам закону, а також у зв’язку із недовірою показам технічного приладу. Звертає увагу, що його підзахисний не відмовлявся від огляду на стан сп’яніння в медичному закладі, однак працівники поліції не запропонували ОСОБА_3 пройти такий. Вважає, що працівниками поліції порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп’яніння. Крім того, зазначив, що той відеозапис, який міститься в матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не є безперервним. А тому вважає, що вина його клієнта є недоведеною належними доказами, а як наслідок справа про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Для повного та об’єктивного з’ясування обставин справи в судове засідання виклилася в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, письмові пояснення яких про відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі містяться в матеріалах справи.

Так, свідок ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з’явився.

В той же час, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показав, що він був присутній при проходженні огляду на стан алкогольного сп’яніння водієм ОСОБА_3 Зазначив, що останній на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу та в медичному закладі відмовився, як і відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6, факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та його вина у цьому підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 043864 від 03.05.2018 року; 2) письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 03.05.2018 року; 3) показами в судовому засіданні та письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4; 4) детально оглянутим відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи.

Вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_3- ОСОБА_2 про витребування додаткового відеозапису події є нічим іншим як спробою затягнути строку розгляду справи, а тому судом у задоволенні такого клопотання було відмовлено.

У суду є достатньо належних доказів для прийняття об’єктивного рішення.

Покази ОСОБА_6 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння в медичному закладі, навпаки бажав пройти такий через недовіру технічному засобу Драгер спростостовуються письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Крім того, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні однозначно показав, що ОСОБА_6 пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі, однак він від проходження такого відмовився.

У суду немає підстав недовіряти показам свідка ОСОБА_4 Крім того, стороною захисту не заперечується факт перебування даного свідка на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_6

Наведені докази в комплексі свідчать про надуманість усіх тверджень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та є нічим інших зі сторони захисту як спробою ввести суд в оману та намаганням уникнути відповідальності.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_3, маючи можливість надати письмові пояснення не заперечив викладеного у протоколі, не зробив жодних письмових зауважень.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що ОСОБА_3 не був позбавлений можливості самостійно пройти в той же день протягом 3 годин після зупинки транспортного засобу під його керуванням огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі, однак суду не надано жодних відомостей про проходження такого, а також про наявність висновку, яким би стверджувалося про те, що ОСОБА_3 під час керування 03.05.2018 року о 17 год. 45 хв. на автодорозі Львів-Рава-Руська М-09, 40 км транспортним засобом ММВЗ-3112 номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння не перебував.

Суд враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Суд береться до уваги та суспільна небезпека, яку має керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.

Суд не довіряє поясненням сторони захисту, вважає, що такі спрямовані на уникнення відповідальності.

Не вбачається суттєвих порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, а також ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що в діях ОСОБА_6 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вина полягає в тому, що він відмовився як особа, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є вірною.

Обставин, які б обтяжували чи пом’якшували б відповідальність ОСОБА_6 судом не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи вид та міру стягнення правопорушнику, враховую характер скоєного правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Судом береться до уваги, що згідно бази даних Національної Автоматизованої інформаційної системи станом на 08.05.2018 року ОСОБА_3 отримав посвідчення водія, що підтверджується довідкою наданою УПП у Львівській області ДПП.

Тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_6, який не працює, зважаючи, щоадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, а тому приходжу до переконання, що до ОСОБА_6 з врахуванням вищеперелічених обставин, слід накласти стягнення, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, (в останній діючій редакції) ставки судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 27, ч. 1 ст. 130, 284, 307-308-310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді шрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, серія, номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлені, судовий збір в розмірі 352,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач УДКСУ у Жовківському районі, р/р 31212206700286, МФО 825014, ЄДРПОУ 36762986, призначення платежу - судовий збір, код 36762195.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області, в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили .

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:-подвійний розмір штрафу, визначений постановою; -витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат визначається КМ України.

Суддя Мартинишин Я. М.