Постанова № 75254540, 03.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 310/1473/18 Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

Справа № 22-ц/778/2508/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

Секретар: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року про забезпечення позову та ухвалу від 4 травня 2018 року відмову у скасуванні заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено повністю.

Накладено арешт та заборонено відчуження квартири № 158 у житловому будинку № 93 по вул. Володимира Довганюка (Орджонікідзе) м. Бердянську Запорізької області.

Накладено арешт та заборонено відчуження цілого об’єкту нерухомості, що розташований на земельній ділянці, площею 0,1839 га по вул.. Макарова, 155-д в м. Бердянську Запорізької області та складається з основних будівель літ. «Ф», «Ж», «З», «И», «Л», «М», «Н», «О», навіса літ. «Ш», вбиральні літ. «Б», та інших споруд.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 травня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалами суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржувані ухвали суду першої інстанції скасувати, відмовити у забезпеченні позову.

При цьому апелянт посилався на те, що він є кредитором ОСОБА_5, яка має загальну заборгованість перед ним та іншими кредиторами за рішеннями суду понад 1 700 000 гр. Тому він вважає, що даний позов був ініційований з метою уникнення виконання зобов’язання за судовим рішенням.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Фактично забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Умовою забезпечення позову є досить обґрунтоване припущення, що наявне під час пред’явлення позову майно може зникнути на момент виконання судового рішення.

Відтак забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб у інтересах забезпечення в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позов заявлено про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу.

Жодних підстав вважати, що ОСОБА_4 позов заявлений не на захист власних інтересів, а на шкоду кредиторам ОСОБА_4 – немає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

Тож конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється реалізація права, (у даному випадку поділ майна подружжя з виділенням ? його частини позивачеві) обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 2, 4, 5 ЦПК України).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, не стосується даного випадку, позаяк судом не зазначено в оскаржуваній ухвалі про зупинення виконання судових рішень, які набули чинності.

Захист прав кредитора не може бути здійснений за рахунок порушення прав іншої особи, яка вважає себе власником майна.

Враховуючи, що майно може бути реалізоване до ухвалення рішення про визнання за позивачем права на його частку, суд першої інстанції правомірно забезпечив позов накладенням арешту на майно, яке є предметом спору.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими, а тому не обмежують прав кредиторів щодо задоволення власних вимог за рахунок цього майна після вирішення спору про розподіл майна подружжя.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року про забезпечення позову, та ухвалу того ж суду від 4 травня 2018 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у цій справі, - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 9.07.2018 р.

Головуючий:

Судді: