Рішення № 75254358, 02.07.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/116/18

Провадження № 2/484/439/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Лянгорт З.О., Бикова О.П.

за участю представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06.04.2012р., вказуючи, що 06.04.2012 року відповідач надала позивачу, анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка одночасно із Умовами та правилами надання банківських послуг (далі ОСОБА_5) та Тарифами є кредитним договором.

Згідно заяви відповідачу банком надано кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4, п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позивач зі своєї сторони виконав свої зобов’язання за договором. Відповідач в порушення договору не перераховує у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, станом на 19.12.2017р. сума заборгованості за кредитом складає 23481грн. 17коп. Добровільно відповідач розрахуватись не бажає.

Представник позивача надав заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представники відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, однак чіткої позиції, з яких саме підстав вони не визнають позов, не висловили, посилаючись на те, що всі заперечення зазначені у відзиві. У відзиві на позовну заяву представник відповідача, ОСОБА_1, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи, що відповідач звернулась до позивача з метою відкриття рахунку для отримання заробітної плати та підписала Анкету – заяву. Згодом, вважаючи, що на картці знаходиться лише її заробітна плата, вона почала знімати грошові кошти, однак, як виявилось, вона знімала і кредитні кошти, про що їй відомо не було. Вказує, що позивачем їй нав’язано кредитний договір в неналежній формі, істотні умови якого їй невідомі та нею не приймались і не підписувались, що свідчить про не ознайомлення її з цим правочином та про відсутність її згоди на запропоновані позивачем ОСОБА_5, а тому вважає оспорюваний правочин нікчемним. Крім того, надана позивачем ксерокопія ОСОБА_5, на її думку, не може бути доказом їх прийняття, оскільки вони не містять її підпису. Зазначає, що пеня і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а також наявні підстави для зменшення розміру пені.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2012р. ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ "Приватбанк" із анкетою-заявою про приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та погодилась, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, з якими відповідач ознайомилась і погодилась, складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Те, що вказана анкета – заява була підписана відповідачем власноруч, в судовому засіданні підтвердили представники відповідача та учасниками справи не оспорюється.

Крім того, відповідач зобов'язалася виконувати вимоги ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.8).

Відповідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно копії актового запису про шлюб № 408 від 12.10.2013р., наданого Первомайським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, після чого остання змінила своє прізвище «Приходченко» на прізвище чоловіка «Кособуцька».(а.с.50)

Згідно заяви відповідач отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до довідки, наданої позивачем, старт карткового рахунку № 5168 7553 6190 7070, відкритого на ім’я відповідача – 09 січня 2014 року, кредитний ліміт - склав 15000 грн. ( а.с.70).

Із наданого позивачем витягу із особового рахунку вбачається, що користуватися кредитними коштами відповідач почала з 28 лютого 2014 року, що також, відповідно до ст.1069 ЦК України, свідчить про надання кредиту. (а.с.71-81)

Отримання платіжної картки відповідачкою підтверджується її фотознімком у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк».(а.с.104)

Крім того, в судовому засіданні представники відповідача зазначали, що ОСОБА_3 згодна сплатити позивачу тіло кредиту в розмірі 1281,36 грн., тим самим, фактично, підтвердили укладання зазначеного кредитного договору та отримання кредитної картки.

З розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що станом на 19.12.2017р. відповідач має перед позивачем заборгованість на загальну суму 23481,17грн., до якої входять заборгованість за кредитом в сумі 1281,36грн., за процентами – 10860,38грн., пенею – 9745,09грн., штрафи – 500 грн. (фіксована частина)+1094,34грн. (процентна складова).

Таким чином, з урахуванням встановленого та положень вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору б/н від 06.04.2012р., укладеного за згодою відповідача, який є дійсним, а також те, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором відповідач отримала картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» № 5168 7553 6190 7070, а тому вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за даним кредитним договором є обґрунтованими.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає хибним твердження представників відповідача про те, що оспорюваний правочин є нікчемним, так як їх довірителька не знала, що знімала кредитні кошти, кредитний договір у належній формі не укладала, його істотні умови не приймала і не підписувала, оскільки спростовується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та наявних в матеріалах справи.

Разом з тим, при визначені розміру заборгованості слід врахувати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення договору позивачем з 01.09.2014р. була змінена процентна ставка до 34,80% на рік на суму заборгованості, а з 01.04.2015р. – до 43,20% на рік на суму заборгованості.(а.с.5-6)

Відповідно до п.1.1.3.2.3.ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування клієнтів. При цьому Банк, за винятком зміни кредитного ліміту, зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п.1.1.3.1.9.Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Однак, як вбачається із анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_5 і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, від 06 квітня 2012 року, наданої відповідачем при укладення кредитного договору, вона не містить даних про певні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентну ставку, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, визначеність яких передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.(а.с.8)

Із наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.9) та ОСОБА_5 і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10-24) не вбачається, що ОСОБА_3 ознайомилася саме з такими Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, так як вони не містять реквізитів, щодо їх ідентифікації, зокрема: відсутній їх номер, дата, підпис позичальника, а наявний лише підпис голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, судом також не встановлено і наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_5 та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку розумів позичальник, підписуючи анкету - заяву позичальника, а також те, що такі ОСОБА_5 та Правила надання банківських послуг, в подальшому, не змінювались, а відтак їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6- 16 цс15, від 1 липня 2015 року 6 - 757 цс15 та постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року № 61-1565св18, які згідно зі ст.ст. 263, 417 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Тобто, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, щодо стягнення процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів“ від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених „Керівних принципах для захисту інтересів споживачів“ визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Таким чином, суд не може прийняти, як належний доказ надані Банком розрахунки заборгованості процентів за користування кредитом, процентної складової штрафів та загальної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки відповідач з 06 квітня 2012 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами, а позивачем не доведено встановлення розміру процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по процентам на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами здійснюється за формулою:

(заборгованість за тілом кредиту) х (ставка %) / 100% : 365 днів х (кількість днів, за яку нараховується заборгованість).

Облікова процентна ставка НБУ становить:

з 26.04.14р. по 07.07.14р. - 9.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 137 грн.30 коп.;

з 24.07.14р. по 13.11.14р. - 12.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 230 грн.93 коп.;

з 14.11.14р. по 02.02.15р. - 14%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 436 грн.65 коп.;

з 18.02.15р. по 03.03.15р. - 19.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 98 грн.42 коп.;

з 06.03.15р. по 24.08.15р. – 30%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 1956 грн.39 коп.;,

з 29.08.15р. по 01.09.15р. - 27%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 22 грн.74 коп.;

з 25.09.15р. по 13.04.16р. - 22%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 1272 грн.77 коп.;

з 27.04.16р. по 01.05.16р. - 19%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 21 грн.54 коп.;

з 30.05.16р. по 10.06.16р. - 18%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 55 грн.66 коп.;

з 25.06.16р. по 01.07.16р. - 16.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 27 грн.40 коп.;

з 31.07.16р. по 13.09.16р.- 15,5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 194 грн.90 коп.;

з 30.09.16р. по 01.10.16р. -15%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 4 грн.38 коп.;

з 31.10.16р. по 01.04.17р. - 14%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 685 грн.88 коп.;

з 30.04.17р. по 25.05.17р.- 13%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 130 грн.29 коп.;

з 31.05.17р. по 01.10.17р. - 12.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 694 грн.11 коп.;

з 31.10.17р. по 01.12.17р. - 13.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 223 грн.32 коп.;

з 15.12.17р. по 19.12.17р. - 14.5%, а тому сума заборгованості по процентам на поточний залишок заборгованості становить 33 грн.28 коп.;

Таким чином, загальна заборгованість позивача за процентами станом на 19.12.2017р. складає 6225грн. 96коп.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 09.01.2014р. по 25.04.2014 р. сальдо поточної та простроченої заборгованості за кредитом становить 0,00 грн.

Процентна складова штрафу розраховується за наступною формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за відсотками) х 5%, та становить 375грн. 37коп.((1281грн. 36 коп. + 6225грн. 96коп.)х5%).

У відзиві на позов представник відповідача вказувала, що пеня і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дане твердження представника відповідача є слушним виходячи з наступного.

Умовами спірного кредитного договору (п. 2.1.1.12.6.1) передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той час, згідно з п.2.1.1.7.6 ОСОБА_5 сторонами передбачено сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення зокрема за несвоєчасну сплату платежів за будь-якими з грошових зобов’язань.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст.ст. 263, 417 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 9745,09 гривень заборгованості за пенею слід відмовити, стягнувши штрафи передбачені Умовами.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 629 грн. 03 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (р/р 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором без номеру від 06.04.2012р. станом на 19.12.2017р. в сумі 8382грн. 69 коп., до якої входять заборгованість за кредитом в сумі 1281грн. 36коп., за процентами – 6225грн. 96коп., штрафи – 500грн. 00коп. та 375грн. 37коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 629грн. 03коп., всього 9 011 (дев'ять тисяч одинадцять) грн. 72коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повне судове рішення буде складено 12.07.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: