Ухвала суду № 75254192, 03.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 310/1090/17

Провадження №22ц/778/1155/18

Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписала заяву № б/н від 28.03.2011 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та тарифами банку, складає між відповідачем та позивачем договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Позивач виконав свої зобов'язання в частині надання відповідачу кредитних коштів. Позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.03.2011 року у розмірі 99831,91 грн., яка складається з – 92712, 98 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом: - 1888,84 грн. – заборгованість за пенею та комісією: штраф - 500 грн. (фіксована частина); 4730,09 грн. –(процентна складова) та понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2011 року відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої була укладена угода № SAMDN 51000083649646 від 23.04.2013 року.

23.04.2013 року відповідач звернулася до відділення банку для отримання кредитної картки і їй була видана кредитна картка «Універасальна Голд» за обраним тарифним пакетом, зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 25 000 тисяч гривень.

Відповідно до п. 1.1.7.29 «Умов та правил надання банківських послуг», сторони домовились, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, у тому числі такі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): постійно діючий Третейський суд при Асоціації „Дніпровський банківський союз” (адреса суду: 49000, м. Дніпро, пр. К.Маркса, 60; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); Постійно діючий Третейський суд при Асоціації „Юридичні компанії України” (адреса суду: 49000, м. Дніпро, пр. ім. Газети „Правда”, буд. 29, оф.413; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); суд загальної юрисдикції. Сторони домовились, що усі спори стосовно визнання даного договору та інших договорів між банком та клієнтом недійсними підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): Постійно діючий третейський суд при Асоціації „Дніпровський банківський союз” (адреса суду: 49000, м. Дніпро, пр. К.Маркса, 60; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); - Постійно діючий третейський суд при Асоціації „Юридичні компанії України” (адреса суду: 49000, м. Дніпро, пр. ім. Газети „Правда”, буд. 29, оф.413; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); суд загальної юрисдикції.

14.09.2015 року третейський суд при Асоціації «Дніпропетровський Банківський Союз» виніс рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були задоволені та стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором № SAMDN51000083649646 від 23.04.2013 року в сумі 44309,78 грн. та витрати по оплаті Третейського збору.

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що вже звертався до третейського суду, а в порядку та строках, визначених в розділі VII-І. «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів» Цивільного процесуального кодексу України рішення оскаржено не було.

Суд попередньої інстанції також вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем рішення третейського суду не оскаржувалось, а, навпаки, визнано в повній мірі, на підставі чого останній в уточненому позову відняв суму боргу, вказану в рішенні суду від загальної суми боргу.

Встановивши вірно зазначені вище обставини, суд попередньої інстанції відмовляючи в позові зазначив, що позивач не зміг пояснити в ході судового розгляду чому до теперішнього часу не виконано рішення третейського суду, позивачем не доведено на виконання якого кредитного договору та на яких умовах банком відкрито кредитний рахунок, надані кошти, оформлено і видано відповідачці платіжні картки та по якому із договорів здійснено їх перевипуск. Не доведено факту постійної зміни відсоткової ставки та її узгодженості з відповідачем.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, виходить з вірно встановленої, та не оспореної відповідачем обставини, що ОСОБА_5 належним чином не виконала зобов'язання за зазначеним кредитним договором, який був укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим станом на на 31.01.2017 року утворилась заборгованість, яка, з урахуванням вже стягнутої рішенням третейського суду суми (в межах позовних вимог), становить 94601,82 грн., яка складається з: 92712,98 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та 1888,84 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Суд попередньої інстанції при цьому не зазначив, вважаючи розрахунок позивача не вірним, що заважало самому суду зробити розрахунок заборгованості самостійно.

Доводи відповідача зазначені у відзиві на апеляційну скаргу про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, оскільки на його спростування відповідач не надав власного розрахунку.

Окрім цього, відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14) при порушенні боржником строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, боржник зобов'язаний сплатити банку штраф.

Згідно того ж витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14) за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, боржник зобов'язаний сплатити банку пеню.

Таким чином, вказаними умовами кредитного договору передбачено застосування штрафу та пені як одного і того ж виду цивільно-правової відповідальності боржника за порушення строків виконання своїх зобов'язань.

Апеляційним судом встановлено порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором і прав банку на повернення кредиту, а також наявність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за неповернення боргу, проте за положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Встановлені обставини справи вказують, що позивач вимагає подвійного стягнення з відповідача за одне і те саме правопорушення, тобто просить стягнути з нього неустойку у вигляді штрафу і пені одночасно. Тому вимоги банку про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд в складі колегії судів вважає за необхідним апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 28.03.2011 року станом на 31.01.2017 року у розмірі 94601,82 грн., яка складається з: 92712,98 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та 1888,84 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 12 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: