Рішення № 7525377, 22.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р. Справа № 15/367-09

вх. № 9797/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сашко А.О., дор. № 1433 від 28.04.2009 року

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харків

до 1). ВЧ А-1215 м. Харків

2). Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова

про стягнення 110095,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП КГ "Харківкомуночиствод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідачів ВЧ А-1215 та Квартирно-експлуатційного відділу м. Харкова заборгованість у сумі 110095,47 грн. за невиконання в частині своєчасної оплати умов договору № ІІ-2811/06-Б-2 від 05.12.2003 року укладений між КП КГ "Харківкомуночиствод" та ВЧ А-1215 щодо приймання стічних вод. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 110095,47 грн., з яких 106006,57 грн. - сума боргу за послуги водовідведення та 4088,90 грн. - пеня. Також позивач просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова судові витрати у розмірі 1 336,95 грн., а саме: 1 100,95 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.12.2009 року позивач надав через канцелярію суду заяву про повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 15,14 грн.

Ухвалою суду від 15.12.2009 року ця заява була прийнята судом до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання, в якому просить суд припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 8000,00 грн. у зв'язку зі сплатою суми боргу 2-м відповідачем. Враховуючи що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти клопотання до розгляду.

Представник 1-го відповідача ВЧ А-1215 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 2- го відповідача Квартирно-експлуатційного відділу м. Харкова в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В ухвалі суду від 15.12.2009 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02.2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

05.12.2003 р. між ДКП „Харківкомуночиствод" та Військовою частиною А 1215 був укладений договір № II-2811/06-Б-2 на приймання стічних вод. Відповідно до додаткової угоди до договору від 07.02.2008 року Військова частина А-1215 виступає споживачем, а Квартирно-експлуатційний відділ м. Харкова являється платником.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди до нього позивач зобов'язався надати послуги з прийому стічних вод, а 2-й відповідач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.2004 року № 201 "Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення, яку надає ДКП "Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідведення, яку надає ДКП КГ „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 р. № 691 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідведення, яку надає Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова".

Пунктом 1.3. Договору № № II-2811/06-Б-2 від 05.12.2003 р. закріплені положення, згідно яких сторони, при виконанні умов Договору, зобов'язані керуватися; „Правилами прийняття стічних вод Абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова", які затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 581 від 18.06.2003 р. (далі - „Правила прийняття...").

Відповідачі, уклавши Договір № № II-2811/06-Б-2 від 05.12.2003 р. та додаткову угоду від 07.02.2008 року, тим самим прийняли на себе зобов'язання щодо виконання положень вказаних „Правил прийняття...".

Як свідчать матеріали справи, відповідно до обсягів скинутих стічних вод із урахуванням діючих тарифів 1-му відповідачу, за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2009 р., нарахована вартість послуг з водовідведення (основний борг) на загальну суму 106006,57 грн. відповідачу були направлені відповідні платіжні вимоги - доручення.

Але 2-й відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 106006,57 грн.

В судовому засіданні позивач надав клопотання, в якому просить припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 8000,00 грн. у зв'язку зі сплатою суми боргу 2-м відповідачем. До клопотання додана копія витягу з реєстру платіжних документів від 10.12.2009 року, відповідно якої 2-й відповідач перерахував позивачу 8000 грн.

За таких підстав суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 8000 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже, станом на час розгляду справи заборгованість за надані послуги з водовідведення складає 98006,57 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з 2-го відповідача 98006,57 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.3. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання придомових територій", сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми боргу".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4088,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1100,95 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Дослідивши клопотання позивача про повернення зайве сплаченого державного мита в розмірі 15,14 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно платіжного доручення № 8802 від 17 листопада 2009 р. позивачсплатив державне мито за подачу позову в сумі 1116,09 грн., а повинно бути сплачено 1100,95 грн. державного мита., оскільки ціна позову складає 110095,47 грн.

За таких підстав, відповідно до п. 2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст.47 Господарського процесуального кодексу України зайве сплачена сума державного мита у розмірі 15,14 грн., сплачені платіжним дорученням № 8802 від “17” листопада 2009 р. до державного бюджету України, підлягають поверненню, а клопотання позивача задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти клопотання про уточнення позовних вимог до розгляду.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно- експлуатаційного відділу (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61 у тому числі р/р № 35217001000219, банк- ГУДКУ в Харківській області, МФО-851011, код- 07923280) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, у тому числі р/р 26005010041510 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 03361715) - 98006,57 грн. - основного боргу, 4088,90 грн. - пені, 1100,95 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, у тому числі р/р 26005010041510 , АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 03361715) зайве сплачену суму державного мита у розмірі 15,14 грн., перерахованих згідно платіжного доручення № 8802 від “17” листопада 2009 р.

Видати довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 23.12.2009 року.