Постанова № 75253259, 05.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/143/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк С.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

05 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Булгакова Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А-2582 Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А-2582 Міністерства оборони України про нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А-2582 Міністерства оборони України (в/ч А-2582) з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату (грошове забезпечення) за листопад-грудень 2017 року в загальній сумі 22163,48 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, який набрав чинності 20 жовтня 2012 року.

Після закінчення дії контракту позивач продовжував проходити військову службу у військовій частині А-2582, оскільки був відсутній наказ про звільнення, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Так, 26.12.2017 року позивача згідно витягу із наказу №161 командира військової частини (по стройовій частині) звільнено з військової служби в запас на підставі наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №78 від 19.11.2017 року згідно підпункту "і" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу та з 26.12.2017 року виключено зі списків особового складу частин та всіх видів забезпечення.

Згідно довідки від 04.01.2018 року про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2017 рік вбачається, що за період з січня по жовтень 2017 позивач отримав кошти в сумі - 145609,89 грн., за листопад-грудень 2017р. (грошове забезпечення) - 0,00 грн., за грудень 2017 року (компенсація за невикористану відпустку, матеріальну допомогу, одноразову допомогу при звільненні) в сумі - 66375, 55 грн., на загальну суму - 211985,44 грн.

20.12.2017 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому заборгованості по грошовому забезпеченню.

Проте, 21.01.2018 року позивачу за підписом начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку надано лист №1/187, згідно з яким повідомлено про порушення посадовими особами військової частини А-2582 функціональних обов'язків та інших нормативно правових актів щодо припинення нарахування та виплати грошового забезпечення без погоджень. У зв'язку із відсутністю у посадових осіб військової служби правопорядку повноважень відшкодування та повернення даних коштів позивачу запропоновано звернутись до суду для відновлення прав та законних інтересів.

При цьому, згідно довідки - розрахунок про нарахування грошового забезпечення позивачу (у разі продовження контракту) за період з листопада по 26 грудня 2017 року (до дня звільнення) - грошове забезпечення ОСОБА_2. складає з урахуванням всіх необхідних відрахувань - 22163,48 грн.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (Закон №2232).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(Закон №2011).

Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2232 початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Частиною 2 ст. 24 Закону №2232 визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

При цьому, ч. 3 ст. 24 Закону №2232 встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

-на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

- під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

- під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Так, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. №260 (Інструкція №260).

Відповідно до п. 1.10 Інструкції №260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Підпунктом 37.1.1 п. 37.1 Інструкції №260 визначено, що у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 3 п. 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 в період з дати закінчення терміну дії контракту по день звільнення -26.12.2017 року фактично виконував посадові обов'язки, проте грошове забезпечення за даний період позивачу не нараховувалось та не виплачувалось.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що оскільки в період з листопада 2017 року по 26 грудня 2017 року позивач не був виключений із списків особового складу військової частини і продовжував виконувати посадові обов'язки, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання грошового забезпечення за вказаний період.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини А-2582 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Полотнянко Ю.П.