Постанова № 75253174, 11.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/4916/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Л.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

11 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року (ухвалене в м. Камянці - Подільському) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Постановою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

25 червня 2018 року до суду від ОСОБА_2 та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Також, 25 червня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з'явилась. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку який знаходиться за адресою вул. Пушкінська № 22, в м. Кам'янець - Подільському, Хмельницької області.

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 21 січня 2016 року № 86, житловому будинку (загальною площею 128,7 м кв., житловою площею 40,5 м кв.) по АДРЕСА_1 було надано адресу - АДРЕСА_2

В подальшому, у зв'язку з невідповідністю загальної та житлової площ житлового будинку зазначеного в рішенні виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 86 від 21.01.2016 року, рішенням виконавчого комітету № 199 від 11.02.2016 року внесено зміни у вищевказане рішення, а саме: житловому будинку (загальною площею 85.5 м. кв., житловою площею 30.0 м кв.) по АДРЕСА_4, надано адресу - АДРЕСА_3.

На підставі вказаного рішення за ОСОБА_3, державним реєстратором Реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, 20.02.2016 року було зареєстровано право власності на житловий будинок (загальною площею 85,5 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м) по АДРЕСА_5 де розмір частки позивача складає 1/1.

В подальшому рішенням № 329 від 23.03.2017 року виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради рішення № 86 від 21.01.2016 року, визнано таким, що втратило чинність, у зв'язку із запереченням співвласника домоволодіння.

На вказане рішення 19.06.2017 року ОСОБА_3 подала скаргу на ім'я міського голови Кам'янець-Подільської міської ради. Дана скарга була залишена без задоволення.

Вважаючи прийняте рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду для його скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Крім того, в своєму рішенні, суд також надає оцінку тому, спірне рішення є безпідставним і протиправним, оскільки згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з урахуванням спірних правовідносин, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач оскаржує рішення виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради №329 від 23 березня 2017 року " Про визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету від 21 січня 2016 року № 86".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржуване рішення, яке вичерпало свою дію після його реалізації, стало підставою порушення права спільної часткової власності на домоволодіння та подальшою передачею у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки до будинковолодіння АДРЕСА_3

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку спір між сторонами не виник у зв'язку із реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, стосується права власності та користування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вищевказаною будівлею, а тому подальше оспорювання цього права власності має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право .

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Так, ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Заявлені в позовній заяві вимоги направлено саме на захист цивільного права, про що свідчить та обставина, що судовий розгляд спору ініційовано позивачем з метою захисту свого права як власника майна, що вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з пунктом 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 частини першої ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Тому, суд роз'яснює ОСОБА_3 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 238,239, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.