Постанова № 75253155, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 723/3181/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бужора В.Т.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

представник позивача - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року (головуючий суддя Бужора В.Т., повне судове рішення складено 05.04.2018 року) у справі №723/3181/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пуха Михайла Георгійовича про скасування постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення № 157 від 10.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позвом до Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пуха Михайла Георгійовича в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №157 від 10.11.2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність дій відповідача щодо визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу за самовільне зайняття та використання частини земельної ділянки, оскільки розпорядженням голови Сторожинецької райдержадміністрації від 12.12.2012 року № 944 Фермерському господарству «Міоріца», в особі голови ОСОБА_3, було передано в оренду строком на 49 років дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 5,2208 га та 8,0391 га., в тому рахунку і частину земельної ділянки за самовільне використання якої її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також позивач вважає, що положеннями кодексу України про адміністративні правопорушення не надано відповідачу поноважень на розгляд справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 53 КУпАП.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Так, зокрема, апелянт вказує на свавільне трактування судом обставин справи та наявність у матеріалах справи доказів, які спростовують висновки судової інстанції. Також, в апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність належної перевірки її доводів викладених в позовній заяві.

Відповідач правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки №301 від 30.10.2017 року встановлено, що Фермерське господарство "Міоріца" в особі голови ОСОБА_3 самовільно зайняло та використовує частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, із земель державної власності, на якій здійснено спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель (а.с.19).

Зокрема, як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки від 30.10.2017 року №121 (а.с.20) інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г., за участю спеціаліста землевпорядника ОСОБА_6 та у присутності голови ФГ "Міоріца" ОСОБА_3, було проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 8,0391 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, та виявлено факт самовільного використання позивачем 0,10 га вказаної земельної ділянки шляхом спорудження на ній двох дерев'яних нежитлових будівель та огорожи.

Документи, які б надавали право використовувати вказану частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, у позивача на момент проведення обстеження були відсутні.

30 жовтня 2017 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №00152, яким зафіксований факт самовільного зайняття та використання ФГ "Міоріца", в особі голови ОСОБА_3, частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,10 га в адміністративних межах Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (за межами населного пункту) шляхом спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель (а.с.21).

Приписом від 30 жовтня 2017 року зобов'язано позивача в тридцятиденний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільнозайнятої земельної ділянки.

10 листопада 2017 року постановою про накладення адміністративного стягнення № 157 визнано винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності використання вказаної вище земельної ділянки, натомість рішення відповідача про накладення адміністративного стягнення відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Заперечуючи факт правомірного притягнення її до адміністративної відповідальності позивач зазначає, що розпорядженням голови Сторожинецької райдержадміністрації від 12.12.2012 року №944 Фермерському господарстве "Міоріца", в особі голови ОСОБА_3, було передано в оренду строком на 49 років дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 5,2208 га та 8,0391 га, розташованих за межами с. Ропча в адміністративних межах Ропчанської сільської ради (хутір "Прибан").

Статтею 1 Закону України "Про оренду змельної ділянки" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду змельної ділянки" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною п'ятою вказаної статті право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів перебування зазначених вище земельних ділянок площею 5,2208 га та 8,0391 га, розташованих за межами с. Ропча в адміністративних межах Ропчанської сільської ради (хутір "Прибан") у власності позивача на праві постійного користування чи праві оренди.

В даному випадку, слід звернути увагу на те, що розпорядженням Сторожинецької райдержадміністрації, окрім іншого, також було зобов'язано ФГ "Міоріці" замовити виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земельних ділянок після чого подати її для затвердження на сесію районної ради. В подальшому, позивача зобов'язано замовити витяг з технічної документації та подати на комісію для встановлення орендної плати.

Доказів вчинення позивачем будь-яких дій на виконання вказаного та виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земельних ділянок матеріали справи також не мітстять.

В розрізі викладеного, судова колегія доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника зводяться виключно до того, що, на думку позивача, наявність право користування земельними ділянками, що є предметом розгляду даної справи, засвідчується фактом наявності розпорядження голови Сторожинецької райдержадміністрації від 12.12.2012 року №944.

Слід зазначити, що згадувані аргументи повністю дублюють позицію позивача, викладену в самій позовній заяві, та в даному випадку були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) позивачу ФГ «Міоріца», в особі голови ОСОБА_3, вищевказаної земельної ділянки або вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, матеріали справи не містять, оскільки розпорядженням голови Сторожинецької райдержадміністрації від 12.12.2012 року №944 лише продовжено строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та подання його на завтердження раоінній державній адміністрації.

Факт розробки вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду відповідно до вищезгаданого розпорядження Сторожинецької райдержадміністрації та подання його на завтердження позивачем не доведено.

Стосовно інших доводів апелянта судова колегія звертає увагу на п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Тож, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 53-КУпАП.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано та не доведено.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження. В порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтувались його вимоги, разом з цим відповідач надав докази правомірності та обґрунтованості своїх дій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 липня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.