Постанова № 75252843, 11.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1741/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ковганич С.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

11 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року (ухвалене в м. Тульчин 19.04.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю підтверджується довідками та показами свідків, у зв'язку з чим рішення у формі протоколу № 1187 від 05.09.2017рок про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів, які б підтверджували право ОСОБА_2 на отримання пенсії відповідно до ст. 55 Закону України " Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року підлягає скасуванню.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

03 липня року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Позивач в судове засідання не з'явилась. Про час, день та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи неоспорені факти про те, що позивач, досягнувши 53 років, звернувся із заявою до Тульчинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом №1187 від 05.09.2017 комісією Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до поданих ОСОБА_2 документів, зокрема трутової книжки було встановлено, що остання в період з 01.03.1986 по 03.02.2000 працювала в КСП "Поділля" с.Левківці, Тульчинського району, яке не відноситься до населених пунктів, що включені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно переліку постанови КМУ від 23.07.1991 №106. Будь-яких інших документів для визначення статусу потерпілого, які б підтверджували факт проживання або роботи в зоні радіологічного контролю в період до 01.01.1993 заявником подано не було. Також було роз'яснено останній, що вона має право на пенсію за віком після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме, після 25.08.2024 року .(а.с.5-6)

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірними правовідносинам які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З даної норми вбачається, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

В частині 2 статті 55 вказаного Закону вказано, що особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, згідно з частиною 3 цієї ж статті, призначення та виплата пенсій, особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Так, за змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796 - XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та &q?ро;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Згідно п. 4 вказаної постанови до зони посиленого радіологічного контролю відноситься в тому числі смт. Шпиків, Тульчинського району, Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, факт проживання позивача з 1986 року у м. Шпиків Тульчинського району Вінницької області підтверджується наступними документами: довідкою виконкому Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 05.10.2017 №677 (а.с.52), згідно якої ОСОБА_2 з січня 1989 року по 25.04.1991 року була зареєстрована в с.Левківці, але проживала в смт.Шпиків; довідкою Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 29.08.2017 №1046 (а.с.20), згідно якої ОСОБА_2 з 15.11.2001 по даний час проживає та зареєстрована в смт.Шпиків; копією повторного свідоцтва про шлюб від 18.02.2014 серія НОМЕР_1 (а.с.9), з якого вбачається, що позивач 03.02.1991 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3; довідкою Шпиківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тульчинської районної ради від 13.09.2017 №215 (а.с.17), згідно якого син позивача ОСОБА_4 навчався в даній школі з 1991 по 2002 роки;

Крім того, колегія суддів зауважує, що вказані обставини були підтверджені в суді першої інстанції показами свідків, які згідно розписки повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві відомості.

Разом з тим, документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є виключно посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 10 Постанови № 51 визначено, що видача посвідчень провадиться зокрема іншим потерпілим, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

При цьому колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, стосовно того, що згідно трудової книжки позивач в період з 01.03.1986 року по 03.02.2000 року працювала в КСП "Поділля"с . Левківці, Тульчинського району, яке не відноситься до населених пунктів, що віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи згідно переліку постанови КМ України від 23.07.1991 року № 106, а тому позивачу не може бути призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку, оскільки, факт роботи в іншому місті не підтверджує те, що особа не проживала саме в смт. Шпиків, Тульчинського району, Вінницької області, який відноситься до зони радіоактивного контролю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції було встановлено, що згідно поданих документів позивач має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку передбаченим п.2 ст.55 Закону України " Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з цим, суд першої інстанції зобов'язав Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати ОСОБА_2 з 30.08.2017 року пенсію, як особі, яка станом на 01.01.1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З даного приводу колегія суддів зауважує, що як встановлено з матеріалів справи в прохальній частині адміністративного позову позивач просила суд визнати протиправними дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в нарахуванні їй пенсії протиправними та зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати ОСОБА_2 з 30 серпня 2017 року пенсії як особі, яка станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, як вбачається з протоколу № 11 від 05.09.2017 року Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, який є предметом оскарження, ОСОБА_2 було відмовлено саме у призначенні пенсії, а не в її нарахуванні.

Тому на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції протиправно обрав невірний спосіб захисту позивача, на отримання пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом визнання протиправними дій Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України нарахувати ОСОБА_2 з 30 серпня 2017 року пенсії як особі, яка станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки, судом правильно визнано дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови саме в призначенні пенсії ОСОБА_2, тому належним, законним способом захисту права позивача є саме зобов'язання відповідача призначити, а не нарахувати пенсію.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що попри те, що судом першої інстанції вірно встановлено факт протиправності дій відповідача, однак помилково обрано належний спосіб захисту порушених прав ОСОБА_2, а тому абзац 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід змінити.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалось, тому суд апеляційної інстанції не надає оцінку вказаним обставинам.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 317 КАС неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно помилковості застосування судом першої інстанції положень Порядку № 850, який не поширюється на позивача, як працівника податкової міліції, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а відтак наявні підстави для зміни абзацу 2 та 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити повністю.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року викласти в наступній редакції:

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити ОСОБА_2 з 30 серпня 2017 року пенсію як особі, яка станом на 01 січня 1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.