Постанова № 75252806, 11.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/573/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

11 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року (головуючий суддя Альчук М.П.) у справі №802/573/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якому, з врахуванням заяви уточнених позовних вимог, просила:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо неврахування при перерахунку пенсії державного службовця інших видів виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати), включених до довідки №26-17-27/272 від 14.12.2017 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з 01.12.2010 року з урахуванням при її обчисленні інших виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати в розмірі 90 відсотків), зазначених у довідці № 26-17-27/272 від 14.12.2017 року, згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу", в редакції, чинній на час призначення пенсії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці № 527 від 19.01.2018 року про відмову в перерахунку пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з 01.12.2010 року ОСОБА_2 на підставі довідки від 14.12.2017 року № 26-17-27/272 згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу", в редакції, чинній на час призначення пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт вказує на порушення позивачем строків позовної давності при зверненні з позовною заявою з вимогами, які датовані починаючи з 2009 року, та зазначає про недоведеність нею свого права на здійснення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу".

У відзиві на апеляційну скаргу позивача зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги Пенсійного органу та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

При цьому, позивач просить розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводити за її відсутності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Вінниці з 26.10.2009 року як пенсіонер, якому призначена пенсія за віком згідно положень Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723.

15.01.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії згідно довідки від 14.12.2017 року №26-17-27/272, де окрім основних видів заробітної плати державного службовця включені інші виплати: матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати за 2005-2010 роки. На всі виплати, включені у довідку, нараховувалися страхові внески.

Відповідачем 19.01.2018 року винесено Рішення №527, згідно якого відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою чинності Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723.

Вважаючи відмову відповідача щодо проведення перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що орган пенсійного фонду, не повідомивши та не перерахувавши вчасно пенсію позивача, допустив порушення конституційно закріплених принципів відповідальності держави за свою діяльність перед позивачем.

Зокрема, суд першої інстанції надаючи оцінку вимогам позивача дійшов висновку, що оцінка дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо не перерахунку пенсії не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавок за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються КМУ.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Також перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховується при обчисленні розміру його пенсії.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в Постанові від 20.02.2012 року у справі 21-430а11.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати та входить до складу фонду додаткової заробітної плати.

Тобто, за змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року, від 3 червня 2014 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13, 21-134а14).

Зокрема, у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-134а14), Верховний Суд України звернув увагу, що перевага у таких випадках має надаватись не положенням законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновок відповідача про те, що вказані виплати не враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії державного службовця, - є помилковим, тому відмова в перерахунку пенсії із врахуванням таких виплат є протиправною.

Так, із довідки № 26-17-27/272 від 14.12.2017 року про складові заробітної плати вбачається, що до заробітної плати позивача за період з січня 2005 року по листопад 2010 року включені, зокрема, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які не були враховані при розрахунку пенсії позивача, при цьому, на всі види виплат, що включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, слід зазначити, що посилання відповідача на те що втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців, є в даному випадку недоречними, оскільки, як установлено судом, пенсія позивачеві призначена у неправильному розмірі з самого початку, а тому має бути перерахована саме з дати її призначення.

Відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції") до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

В розрізі викладених обставин та здійснених правових висновків у даній справі, судова колегія відхиляє доводи відповідача стосовно порушення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав. До того ж, вказане питання було досліджено судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі, причини пропуску позивачем вказаного строку досліджено, надано їм належну оцінку та визнано поважними.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з моменту призначення її пенсії як державному службовцю з 01.12.2010 року.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.