Постанова № 75252734, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/714/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просив суд визнати протиправною відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов'язати відповідача надати зазначений дозвіл.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 грудня 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. До клопотання позивач додав викопіювання з публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду.

За наслідком розгляду вказаного клопотання дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу наданий не був, водночас 23 січня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь листом № Г-23249/0-249/0/95-17, в якому повідомлено, що земельна ділянка, яку позивач має на меті отримати, передбачена до включення в межі населеного пункту як землі житлової та громадської забудови.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснювало свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Частиною 31 пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до листа "Щодо розгляду клопотання" від 23 січня 2018 року № Г-23249/0-249/0/95-17 позивачеві повідомлено, що земельна ділянка, яку позивач має на меті отримати, передбачена до включення в межі населеного пункту як землі житлової та громадської забудови, а тому Головне управління Держгеокадастру відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Томашпільської селищної ради Вінницької області на підставі статті 118 ЗК України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням № 339 12 позачергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 06 жовтня 2017 року затверджений Генеральний план смт.Томашпіль Томашпільського району Вінницької області.

Відповідно Генерального плану смт.Томашпіль входить в межі населеного пункту як землі житлової садибної забудови.

Отже, відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Томашпільської селищної ради Вінницької області на підставі статті 118 Земельного кодексу України.

Стосовно тверджень апелянта про те, що відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача має прийняти рішення у формі наказу, а не листа, що передбачено пункту 8 Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29 вересня 2016 року, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Разом із тим, положення ЗК України не містять приписів відносно того, у якій формі вмотивована відмова має бути оформлена, зокрема наказом.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року № 1391/29521, затверджено Положення про територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 8 Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Під організаційними документами розуміється група різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів та посадових осіб, закріплюють за ними функції, обов'язки та права.

Під розпорядчими документами розуміються документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі та організації.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надання або відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не входить до кола тих питань, які мають вирішуватись наказами організаційно-розпорядчого характеру у розумінні пункту 8 Положення.

Ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, оскільки оскаржуваним листом вирішено питання про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою обґрунтовано та із посиланням на норми ЗК України, колегія суддів не вбачає підстав для визнання листа протиправним за формальними мотивами.

Таким чином, відмова, викладена у листі від 23 січня 2018 року № Г-23249/0-249/0/95-17 скасуванню не підлягає.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути заяву та надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки передбачені статтею 325 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.