Постанова № 75252727, 10.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/4925/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Пучкова І.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого – ОСОБА_1,

суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

за участю : ОСОБА_2,

представника Одеської міської ради – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради, що полягає у не винесені на розгляд сесії Одеської міської ради 15 березня 2017 року проекту рішення «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:416008:0016) площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; стягнути з Одеської міської ради через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області моральну шкоду, заподіяну позивачу, протиправною бездіяльністю у вигляді невиконання судового рішення та ухилення від прийняття рішення про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:416008:0016) площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на сесії Одеської міської ради від 08.02.2017 року, у розмірі 50000,00 грн.; встановити строк та зобов`язати Одеську міську раду подати протягом встановленого строку з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невірним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт зазначив , що Одеська міська рада фактично ухиляється від виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року у справі № 520/5836/16-а.

З огляду на те, що виконавчі провадження з приводу виконання наведеного вище рішення суду закриті, він не має іншої можливості зобов’язати міську раду виконати рішення суду, як подати новий позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року у справі № 520/5836/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради № 629-VІІ від 27.04.2016 року; зобов`язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:416008:0016), площею 0,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі № 520/13915/15 визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:416008:0016), площею 0,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неможливості розгляду пред`явлених вимог ОСОБА_2 в порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Так, судовий контроль за невиконанням рішення суду в адміністративній справі повинен розглядатися в порядку статті 383 КАС України з додержанням певної процедури та порядку.

За змістом частин 1 і 2 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

2. У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Отже, позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Так, ОСОБА_2 обґрунтовує пред`явлений ним адміністративний позов протиправними діями відповідача з невиконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року у справі № 520/5836/16-а, та направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених статтею 383 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості розгляду пред`явлених вимог ОСОБА_2 в порядку позовного провадження як новий позов, з огляду на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатись в порядку статті 383 КАС України з додержанням певної процедури та порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду у постанові від 27.03.2018 року, справа №520/5980/17.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справа здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що у разі невиконання судового рішення добровільно, держава надала можливості для примусового виконання судового рішення шляхом створення органів державної виконавчої служби, які покликані виконувати судове рішення, яке набрало законної сили в примусовому порядку.

При цьому, адміністративний суд на підставі статті 383 КАС України може визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Проте, як вбачається з аналізу даної статті, адміністративний суд може визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду за умови, зокрема, якщо виконавчий лист пред'явлений до виконання, тобто відкрите виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не оскаржував дії виконавчої служби з метою примусового виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року у справі № 520/5836/16-а.

Водночас позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради, щодо якої колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні.

Доводи апеляційної скарги.

Щодо доводів апелянта про зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 74002808.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для перерозподілу судових витрат у розумінні приписів статі 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2018 року у справі № 520/4925/17 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 11 липня 2018 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1Судді: ОСОБА_4 ОСОБА_5