Постанова № 75252479, 05.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/126/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 25.04.2018, суддя Горшкова О.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 26.04.18 по справі № 820/126/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Харківській області, Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни

про визнання протиправними та скасування наказу, припису і постанов,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного Управління Держпраці у Харківській області , Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни ( далі - відповідачі) в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держпраці у Харківській області від 24.10.2017 року № 01.01.-07/1385 та направлення на перевірку від 30.10.2017 року № 01.01.-94/02/2735 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування та визнати протиправними дії щодо проведення з 30.10.2017 року по 02.11.2017 року позапланової перевірки діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, проведеної з 30.10.2017 року по 02.11.2017 року та визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області від 03.11.2017 року № 20-01-4203/2254 та визнати протиправними та скасувати постанови, винесені Заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Оленою Миколаївною від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0627 на суму 160000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0626 на суму 288000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-628 на суму 3200, 00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61124) до Головного Управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002), Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни ( вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002) про визнання протиправними та скасування наказу, припису і постанови - відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Харківською місцевою прокуратурою на адресу т.в.о. начальника ГУ Держпраці в Харківській області Денисенко К.М. надіслано лист від 24.10.2017 року № 04-25-2289-17, в якому повідомлено про наявність підстав для вжиття заходів правового регулювання з метою недопущення втрат для державного бюджету, в тому числі під час проведення планових та позапланових перевірок ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №75 від 22.06.2017, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08.10.2015 №15245/0/14-15/13, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 №390, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.07.2007 року в частині дотримання вимог ст.1 - 3, частини першої, четвертої, шостої - восьмої абзацу другого частини десятої, частини тринадцятої та чотирнадцятої статті 4 частини першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частини першої-четвертої- та шостої статті 7, статей 9,10,19,20,21, частини третьої статті 22, заступником начальника ГУ Держпраці у Харківській області Денисенко К.М. видано наказ № 01.01-07/1385 від 24.10.2017 року (а.с. 107) .

Вищезазначеним наказом, на підставі листа Харківської місцевої прокуратури №6 прокуратури Харківської області від 24.10.2017 № 04-25-2289-17, доручено заступнику начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_4 здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса : АДРЕСА_1, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (код ІПН НОМЕР_1), у період з 30.10.2017 по 10.11.2017 року.

30.10.2017 року сформовано направлення за № 01.01-94/02/2735 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування об'єкту відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса : АДРЕСА_1, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (а.с. 108).

За результатом проведеної перевірки, співробітниками ГУ Державці у Харківській області сформовано акт перевірки № 20-01-4203/2254 від 02.11.2017 року, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", ч. 4 ст. 79 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України, ст. 142 КЗпП України, ст. 169 КЗпП України, п. 4 Постанови КМУ № 442.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, надав до ГУ Держапраці у Харківській області клопотання про скасування вказаного акту перевірки (вх. № від 23.11.2017 року) ( т.1 а.с. 42).

На підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято припис від 03.11.2017 року № 20-01-4203/2254.

01.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 на адресу ГУ Держпраці у Харківській області сформовано скаргу на протиправні дії та зловживання службовим становищем заступником начальника Управління з питань праці ГУ Держпраці у Харківській області ОСОБА_4 та про скасування припису від 03.11.2017 року № 20-01-4203/2254.

В результаті виявлених порушень у діяльності ФОП ОСОБА_1, контролюючим органом прийнято постанови від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0627 на суму 160000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0626 на суму 288000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-628 на суму 3200, 00 грн.

Позивач, не погодившись із діями контролюючого органу щодо проведення спірної перевірки та рішеннями, які прийняті за її результатами, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0628 відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

Згідно з підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

У відповідності до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Так, згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012р. №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та їх територіальних органів (далі - Порядок №390, який був чинним на момент проведення перевірки).

Пунктом 1 зазначеного Порядку №390 передбачено, що цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності субєктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Згідно з п. 2 та п. 3 цього Порядку, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).

Згідно зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

З аналізу вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

З аналізу вбачається, що правова конструкція Закон України не містить імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати субєкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання субєктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.

Відповідно до п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення інспекційного відвідування на підставі нового Порядку від 26.04.2017 № 295 та з використанням форм документів, затверджених відповідно до раніше прийнятого Наказу Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390, не свідчить про те, що відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а навпаки є підтвердженням належного виконання суб'єктом владних повноважень завдань, покладених на нього чинним законодавством.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що оскільки в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 міститься відмітка в розділі "Тип здійснюваної перевірки" - позапланова, то така перевірка мала ознаки саме позапланової перевірки, оскільки форма (бланк) акту перевірки затверджена відповідно до Порядку №390 та містить у розділі "Тип здійснюваної перевірки" лише два можливих варіанти зазначення виду перевірки: планова та позапланова. При затвердженні Порядку №295 до форми (бланку) перевірки не вносилися зміни щодо такого виду перевірки як інспекційне відвідування, тому із можливих двох варіантів відповідачем зазначено "позапланова".

При цьому, колегія суддів зауважує, що певні недоліки у формуванні акту перевірки не спростовують факт та зміст виявлених правопорушень та не звільняють субєкта господарювання від обов»язку дотримуватись вимог чинного законодавства під час проведення своєї діяльності.

Щодо твердження скаржника, що в ГУ Держпраці не було законодавчо визначеної підстави для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю не входить до переліку таких підстав, визначених Законом України № 877, колегія суддів зазначає, що така підстава визначена п.п. 4 п. 5 Порядку № 295.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською місцевою прокуратурою на адресу т.в.о. начальника ГУ Держпраці в Харківській області Денисенко К.М. надіслано лист від 24.10.2017 року № 04-25-2289-17, в якому повідомлено про наявність підстав для вжиття заходів правового регулювання з метою недопущення втрат для державного бюджету, в тому числі під час проведення планових та позапланових перевірок ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у контексті розуміння вищезазначених норм права, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання вищезазначених норм права та повідомлення Харківської місцевої прокуратури від 24.10.2017 року № 04-25-2289-17, заступником начальника ГУ Держпраці у Харківській області Денисенко К.М. видано наказ № 01.01-07/1385 від 24.10.2017 року, яким доручено заступнику начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_4 здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (код ІПН НОМЕР_1), у період з 30.10.2017 по 10.11.2017 року (а.с. 107).

30.10.2017 року сформовано направлення за № 01.01-94/02/2735 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у форму інспекційного відвідування об'єкту відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (а.с. 108).

Також, службові посвідчення, що посвідчують особи державних інспекторів праці та направлення на проведення перевірки пред'явлено 30.10.2017 року ОСОБА_6 (охоронцю) (зворотній бік а.с. 108).

Копію направлення направлено факсограмою та прийнято ФОП ОСОБА_1 (директор), що підтверджується її особистим підписом (зворотній бік а.с. 108).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 допущено до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності ФОП ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів зауважує, що позиція позивача про проведення заходу за відсутності фізичної особи - підприємця, спростовуються записом в акті перевірки, де в графі особи, що беруть участь у перевірці зафіксовано директора ФОП ОСОБА_1 (а.с. 54-585).

Твердження позивача щодо не внесення інспекторами запису в журнал про здійснення інспекційного відвідування спростовується відповідною відміткою від 30.10.2017 року на направленні № 01.01-94/02/2735 від 30.10.2017 року, що також засвідченою підписом ОСОБА_6, який працює охоронцем у ФОП ОСОБА_1 (зворотній бік а.с. 108).

Колегія суддів зауважує, що позивач не скористався своїм правом не допуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедура проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю була здійснена суб'єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема № 295, які мають імперативний характер для суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Колегія суддів вважає зазначити, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок може мати місце лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення державного контролю (нагляду) щодо себе.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 13.02.2018 по справі № К/9901/2403/18 та від 24 грудня 2010 у справі № 21-25а10) та Вищого адміністративного суду (ухвала від 29.06.2017 року по справі № К/800/7629/17).

Враховуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що у випадку недотримання порядку проведення позапланової перевірки у об'єкта перевірки виникає право на недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, яким, як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не скористалась, а відповідач при проведенні перевірки діяв у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак у задоволенні частини позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління Держпраці у Харківській області від 24.10.2017 року № 01.01.-07/1385, направлення на перевірку від 30.10.2017 року № 01.01.-94/02/2735 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування та визнати протиправними дії щодо проведення з 30.10.2017 року по 02.11.2017 року позапланової перевірки діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, проведеної з 30.10.2017 року по 02.11.2017 року слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині скасування припису Головного Управління Держпраці у Харківській області від 03.11.2017 року № 20-01-4203/2254, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає оскаржуваний припис Головного Управління Держпраці у Харківській області від 03.11.2017 року № 20-01-4203/2254 протиправним, оскільки його не було вручено ФОП ОСОБА_1

У присутності ФОП ОСОБА_1 заступником начальника управління з питань праці ГУ Держпраці Харківської області ОСОБА_4 сформовано припис від 03.11.2017 року № 20-01/4203 та запропоновано у строк до 03.12.2017 року усунути виявлені правопорушення (т.1 а.с. 60-63).

ФОП ОСОБА_1 відмовилась від підписання вказаного припису, що підтверджується відповідною відміткою на приписі від 03.11.2017 року № 20-01/4203 (зворотній бік т.1. а.с. 63).

З огляду на зазначене, вказаний припис було направлено ФОП ОСОБА_1 цінним листом 03.11.2017 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з поштовим відтиском та копією фіскального чеку (т.1 а.с. 66).

Враховуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що відповідачем належним чином та у відповідності до вимог діючого законодавства направлено позивачу припис від 03.11.2017 року № 20-01/4203.

Також, позивач вважає, що суб'єктом владних повноважень порушено порядок розгляду справи по накладення штрафу, за результатом чого відповідачем було прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу.

Зокрема, позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що ФОП ОСОБА_1 не повідомляли про розгляд справи про накладення штрафів.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 №509, затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі за текстом - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

У відповідності до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держпраці у Харківській області у відповідності до п.6 Порядку №509 на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено лист від 03.11.2017 року № 02.04-15/117-08, в якому вимагалось від ФОП ОСОБА_1 бути присутнім 15.11.2017 року об 10.00 год. Для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 41 КУпАП (т.1 а.с. 64).

03.11.2017 року ГУ Держпраці у Харківській області на адресу ФОП ОСОБА_1 сформовано та направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за № 0513, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку (т.1 а.с. 65-67).

15.11.2017 та 23.11.2017 року адвокатом ФОП ОСОБА_1 до ГУ Держапрці у Харківській області подано клопотання про відкладення складання протоколу та постави про накладення штрафних санкцій (т.1 а.с. 68-69)

30.11.2017 року ГУ Держпраці у Харківській області на адресу ФОП ОСОБА_1 сформовано повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за № 0513/1 (а.с. 70).

30.11.2017 року та 06.12.2017 року адвокатом ФОП ОСОБА_1 до ГУ Держапрці у Харківській області подано клопотання про відкладення розгляду справи по акту перевірки № 20-01-4203/2254 (т.1. а.с. 71, 72).

06.12.2017 року ГУ Держпраці у Харківській області на адресу ФОП ОСОБА_1 сформовано повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за № 0513/2 (т.1 а.с. 73), яке було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням та було отримано адресатом 10.01.2018 року, що підтверджується повідомленням про врученням поштової кореспонденції та копією фіскального чеку (т.1 а.с 100-102).

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктом владних повноважень вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача про розгляд справ про накладення штрафу та запрошено ФОП ОСОБА_1 та/чи уповноваженого представника бути присутніми при розгляді справи.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 була обізнана про дату, час та місце розгляду справ про накладення штрафу, а відповідачем належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд таких справ, що узгоджується з вимогами Порядку № 509.

Згідно з п.п. 27-28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду справи ФОП ОСОБА_1 про накладення штрафу, заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Оленою Миколаївною прийнято постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0627 на суму 160000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0626 на суму 288000,00 грн., від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-628 на суму 3200, 00 грн.

Постанова про накладення штрафу від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0626 прийнята в результаті виявлення контролюючим органом порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП, а саме: працівників ФОП ОСОБА_1 фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що під час проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування 30.10.2017 року за фактичним місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 з 9 год 30 хв 30 жовтня 3027 року по 12 год 00 хв 30 жовтня 2017 року були опитані ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 1981 р.н., ОСОБА_9 1981 р.н. , ОСОБА_10 1978 р.н., ОСОБА_6 1960 р.н., які станом на час проведення контрольного заходу знаходились у приміщенні (цеху) за вказаною адресою, де виготовляється цемент та здійснювали роботу по погрузці-розгрузці цементу та пояснили, що були допущені до роботи ФОП ОСОБА_1, та відповідно виконували роботи у ФОП ОСОБА_1, за яку отримували заробітну плату.

Так, ОСОБА_7, в період з 2016 року працював вантажником щоденно з 8 год 00 хв. до 17 год 00 хв. ( трудовий договір від 01.06.2016, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 31.10.2017 року) (т.1. а.с. 223), ОСОБА_8 в період з 2017 року працював слюсарем та водієм щоденно з 9 год 00 хв. до 16 год. 00 хв. (пояснення щодо оформлення трудових правовідносин не надані), ОСОБА_9 в період з 2013 року працював слюсарем та водієм щоденно з 8 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. (трудовий договір від 04.03.2013, укладений як з вантажником зареєстрований в РЦЗ 04.03.13 №20391302304) (т.1 а.с. 224), ОСОБА_10 в період з 2017 року працював вантажником (відгрузка/погрузка) щоденно з 8 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. (пояснення щодо оформлення трудових правовідносин не надані), ОСОБА_6 в період з 2017 року працював охоронником з 7 год. 00 хв. ранку до 7 год 00 хв. ранку позмінно (пояснення щодо оформлення трудових правовідносин не надані).

Як встановлено судом, ОСОБА_6, також пояснив, що разом з ним працюють ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

Згідно з пояснень опитаних ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про прийняття на роботу та умови праці (характер роботи, режим роботи, розмір заробітної плати тощо) вони домовлялися з ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем роботи. При цьому, опитані ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 пояснили, що трудовий договір між ними та роботодавцем ФОП ОСОБА_1 укладався в усній формі.

Як вбачається зі змісту відзиву відповідача на позов (т.1. а.с. 100-102), ФОП ОСОБА_1 на вимогу про надання документів від 31.10.2017 року надані до інспекційного відвідування трудові договори:

- від 29.11.2013 між ОСОБА_15 та ОСОБА_16, 1980 р.н. зареєстрований в РЦЗ 29.11.2013 за № 20391312292;

- від 04.03.2013 між ОСОБА_15 та ОСОБА_9, 1981 р.н., зареєстрований в РЦЗ 04.03.2013 за № 20391302304;

- від 01.02.2017 між ОСОБА_15 та ОСОБА_17, 1973 р.н., повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу від 01.02.2017;

- від 01.06.2016 між ОСОБА_15 та ОСОБА_7, 1985 р.н. повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу від 31.10.2017;

- від 16.09.2011 між ОСОБА_15 та ОСОБА_18, 1962 р.н., зареєстрований в РЦЗ № 20391111426 повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу від 02.06.2017.

Зі змісту постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0626 вбачається, що оформлення трудових відносин із громадянами: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_1 пояснення не надано, повідомлення органів ДФС про прийняття вищезазначеній працівників на роботу не надано.

Перевіряючими у вказаній постанові зафіксовано, що 02.11.2017 року ФОП ОСОБА_1 надано трудові угоди:

- від 13.10.2017 року на виконання ОСОБА_19 роботи слюсаря в період з 13.10.2017 по 31.10.2017 рр. по наданню послуг;

- від 13.10.2017 року на виконання ОСОБА_8 роботи слюсаря в період 13.10.2017 по 31.10.2017 рр.;

- від 12.10.2017 року на виконання ОСОБА_6 роботи сторожа в період з 12.10.2017 по 31.10.2017 року по наданню послуг.

Крім того, в своїх поясненнях всі опитані пояснили, що працюють в певному режимі роботи підприємства, так наприклад ОСОБА_6 працював з 2017 року охоронником в режимі роботи з 7 год. 00 хв. ранку до 7 год. 00 хв. наступного ранку дня позмінно. Також, в своїх поясненнях ОСОБА_20 зазначив, що працює вантажником, трудова угода надана на виконання робіт слюсаря. ОСОБА_8 зазначив, що працює слюсарем та водієм, в трудова угода надана на виконання робіт слюсаря.

У суді першої інстанції у якості свідків допитано ОСОБА_20, який пояснив, що перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, отримував заробітну плату, однак трудовий договір надати не може.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що трудові відносини між ним та ФОП ОСОБА_1 на момент перевірки не були оформлені взагалі, а після проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 вчинювались дії щодо офіційного оформлення трудового договору з ОСОБА_8

Так, з матеріалів справи вбачається, що свідки зазначили, що відібрані у них письмові пояснення, які наявні в матеріалах справи, написані ними під значним психологічним та моральним тиском, який вчинювала жінка - інспектор, яка проводила перевірку та яка зачинили їх у невеликому приміщенні та тримала там протягом значного проміжку часу, перешкоджаючи їм повернутись до своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З метою забезпечення належності та достовірності показань свідків є оцінка судом таких показань свідків у сукупності з іншими доказами та з урахуванням ступеня довіри до нього, яка формується під час спостереження за поведінкою свідка та порівняння його показань, наданих у судовому засіданні, з уже наданими письмовими поясненнями такого свідка.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання свідків не можуть слугувати окремим джерелом доказування певних обставин, оскільки їх правовий аналіз можливий лише в сукупності з іншими належним чином оформленими доказами у відповідності до вимог КАС України, що є умовою для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Щодо позиції позивача, що цивільно - правові угоди, укладені ФОП ОСОБА_1 із найманими працівниками містять ознаки трудових договорів, а тому, на думку позивача, відсутня необхідність в укладенні трудових договорів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно положень частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати "умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 365 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що той факт, що відносини з працівниками оформлені шляхом укладення цивільно-правових договорів, не може позбавляти ГУ Держпраці права застосовувати штраф у разі виявлення відповідного порушення, за обставин, якщо мало місце порушення прав працівників при прийнятті на роботу.

Отже, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівників ОСОБА_8 до роботи слюсарем та водієм, ОСОБА_10 до роботи вантажника, ОСОБА_6 до роботи охоронника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Щодо порушень ФОП ОСОБА_1 про не проведення індексації заробітної плати в порушення вимог ст. ст. 2, 4 Закону України від 06.02.2003 року № 491 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України № 108, колегія суддів зазначає.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про оплату праці", норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Отже, враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою, передбаченою статтею 33 Закону України "Про оплату праці", Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Колегія суддів вважає, що індексація заробітної плати є однією з державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, а тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність згідно з абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення обєкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як вбачається зі змісту постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0627, контролюючим органом зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 у 2013 -2017 роках не проведено та не виплачено індексацію заробітної плати ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_21 (т.1 а.с. 24-27).

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держпраці у Харківській області 31.10.2017 року сформовано вимогу про надання документів за № 0014 (т.1 а.с. 173-174), у тому числі документів щодо нарахування та виплати заробітної плати.

Вказана вимога отримано ОСОБА_1 під особистий підпис 31.10.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній вимозі (т.1 а.с. 175).

При цьому, позивачем не надано до суду ані належних доказів направлення відповідачу вищезазначених документів, ані доказів письмового повідомлення субєкта владних повноважень про виконання вимог припису в частині виявлених порушень ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України № 108 та доказів подальшого проведення виплати найманим працівникам заробітної плати з урахуванням індексації.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0628, колегія суддів зазначає.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги: ст. 29 КЗпП України ( до початку роботи за укладеним трудовим договором власником або уповноваженим ним органом стосовно працівників: не поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів; з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором не ознайомлено; з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони не проінструктовано); ч.2 ст. 30 Закону України № 108 (не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи. До перевірки не надано табель обліку робочого часу працівників підприємства, тим самим не забезпечено достовірний облік виконуваної роботи працівниками на підприємства за період з 2015 по 2017 рр.); ч. 4 ст. 79 КЗпП (черговість надання відпустом не зазначена графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доведеним до відома всіх працівників; ч.1, 2 ст. 145 КЗпП (виплата заробітної плати проводиться менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних дні, та пізніше чим днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата); ст. 142 КЗпП (трудових розпорядок не визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку); ст. 169 КЗпП (попередній та періодичний медичний огляд працівників не організовується, працівники допущені до роботи без наявності необхідного медичного висновку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду правила внутрішнього трудового розпорядку найманих працівників ФОП ОСОБА_1 від 21.04.2004 року, Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці від 01.03.2013 року, журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці від 01.03.2013 року, табель обліку використання робочого часу за 2015-2017 роки (т.2 а.с. 125-132, 137-171).

Судом встановлено, що вказані правопорушення були зафіксовані у приписі від 02.11.2017 року № 20-01-4203/2254, який було направлено ФОП ОСОБА_1 цінним листом 03.11.2017 року згідно поштового відтиску (т.2 а.с. 66), за невиконання якого відповідачем прийнято у тому числі і оскаржувану постанову від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0628

Згідно з п. 28 Порядку № 295, у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, доказів того, що ФОП ОСОБА_1 скористалась можливістю самостійного усунення виявлених правопорушень та виконання позивачем вимог вказаного припису, шляхом надання зазначених вище документів до ГУ Держпраці у Харківській області (залучених в ході судового засідання) матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що позивача, як після проведення перевірки, так і до моменту розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 жодним чином не було обмежено у праві надати необхідні документи на спростування висновків контролюючого органу про виявлені правопорушення, чим позивач не скористався та не зазначив обєктивних причин, які перешкоджали надати наявні в нього документи на підтвердження своєї правової позиції.

Перелік наданих позивачем документів (т.2 а.с. 125-132, 137-171) не були надані ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи ГУ Держапрці у Харківській області, що підтверджується описом справи (т.1 а.с. 168-169), доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 07.12.2017 року № 20-01-4203/2254-0628 відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018року відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 820/126/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, лише у випадках передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Калитка Повний текст постанови складено 10.07.2018.